Політология/6. Проблеми взаємодії влади та громадськості

(вітчизняний та закордонний досвід)

Пікалова О. В.

аспірант кафедри управління та євроінтеграції

Національного педагогічного університету

імені М.П. Драгоманова

До питання про Правове ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ діяльності громадських організацій в Україні

Становлення громадянського суспільства в Україні проходить під гаслом свободи слова. На цій ниві народжуються різноманітні громадські об’єднання, починаючи від стихійних об’єднань (наприклад, рухів) та закінчуючи вступом та співучастю громадян України в міжнародних громадських організаціях та створенням політичних партій. Це різнобарв’я громадських об’єднань припускає наявність різноманітних законодавчих актів, які б регулювали діяльність кожної групи об’єднань та сприяли уникненню непорозумінь між представниками громадянського суспільства та державою.

В Україні вже існує великий масив досліджень з проблем громадянського суспільства та громадських організацій. Наприклад, В. Малиновський розглядає діяльність громадськості та її об`єднання через призму апарату державного управління, В. Барков та Т. Розова - з політичної та філософської точок зору, О. Пищуліна – з соціологічної. М. Каліниченко громадські об`єднання вивчає у контексті кратології громадянського суспільства. І. Усенко розглядає історію українського законодавства стосовно молодіжних громадських організацій. Є. Булатов, Л. Князькова, В. Шкарлупа концентрують увагу на юридичному та політичному аспектах громадських об`єднань.

Але вивчення громадських об’єднань, як феномену громадянського суспільства, є недостатнім. Не ретельно розглянута законодавча база України, яка регулює діяльність цих організацій.

Метою даної роботи є аналіз сучасного становища законодавчої бази України, які регулюють діяльність громадських об’єднань.

У незалежній Україні з кожним роком діяльність громадянського суспільства стає все більш помітною. Громадяни відстоюють як свої приватні інтереси, так і інтереси певного прошарку населення. Як кажуть один у полі не воїн, тому заради досягнення спільної мети громадяни об`єднують свої зусилля у громадських організаціях, діяльність яких регулюється:

- Конституцією України від 28 червня 1996 р.;

- Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.91 №987-12;

- Законом України «Про об`єднання громадян» від 16.06.92 № 2460-ХII;

- Законом України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09.97 № 531/97-ВР;

- Законом України «Про професійних творчих працівників і творчі спілки» від 07.10.97 № 554/97-ВР;

- Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 01.12.98 №281-14.

Громадяни та їх добровільні об`єднання, котрі мають з державою рівні правові стосунки, повинні бути захищені законом від прямого втручання і довільної регламентації з боку державної влади. Це певний механізм неформального соціального партнерства, який робить можливим здійснення і баланс існуючих інтересів у суспільстві. Отже, з одного боку, громадянське суспільство потребує існування правової держави як своєї передумови, а, з іншого, – існування розвинутого, стабільного громадянського суспільства уможливлює створення правової держави [4, 6].

У Конституції України (ст. 36) сказано: «Громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадянського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об`єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об`єднання громадян рівні перед законом» [2].

16 червня 1992 р. був прийнятий Закон «Про об`єднання громадян». Це був крок вперед у створенні законодавчої бази для діяльності громадських об’єднань, показником становлення демократії та громадянського суспільства. Під час прийняття цього закону Україна ще не мала досвіду створення та функціонування демократичних інститутів, громадянського суспільства. Більш детально діяльність громадських об`єднань та недержавних громадських організацій прописана в інших законодавчих актах України: «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про благодійництво та благодійні організації», «Про професійних творчих працівників і творчі спілки», «Про молодіжні та дитячі громадські організації».

Але й досі залишилось багато недоліків, недостатньо чітко прописаних понять, нез`ясований принцип оподаткування діяльності організацій, система реєстрації громадських об’єднань залишає бажати на краще.

Важливий момент у створенні громадських об’єднань є реєстрація організації. На цьому етапі необхідно чітко усвідомлювати заради чого створюється об’єднання, головні принципи діяльності, за рахунок яких коштів буде існувати майбутня організація. Це кропіткий та відповідальний процес необхідно зібрати багато документів та пройти багато інстанцій.

Для реєстрації громадської організації необхідно подати заяву, до якої додається:

- статут (положення) – основний документ організації;

- протокол установчого з`їзду (конференції) або загальних зборів, які прийняли статут (положення);

- відомості про склад керівництва центральних статутних органів (прізвище, ім`я та по-батькові, адреса за пропискою, паспортні дані, місце роботи із зазначенням посади);

- дані про місцеві осередки;

- документи про сплату реєстраційного збору.

Згідно із Законом України “Про об`єднання громадян” (ст. 15), заява про реєстрацію розглядається в двомісячний термін із дня надходження документів. У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію, проводе перевірку відомостей, зазначених у поданих документах. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний термін [3, 8].

Наступний крок, це реєстрація у міському управлінні статистики і отримання довідки “Про внесення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України”.

Дуже цікаве питання фінансування діяльності громадських об`єднань. В Законі України “Про об`єднання громадян” (ст. 21) говориться, що об`єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом [3, 10].

Нині популярною є система грантів від закордонних донорів. Але це не безкінечна підтримка, тому громадські організації повинні будуть за рахунок внутрішніх джерел продовжувати забезпечення своєї діяльності.

12 грудня 2006 р. представники Партії регіонів подали на розгляд парламенту проект закону “Про міжнародну технічну допомогу”, яким передбачено введення державного контролю за надходженням в Україну грантових коштів. Це буде робитися шляхом обов`язкової реєстрації цих коштів [5, 4]. Така схема може привести до прямого втручання держави в діяльність недержавних громадських організацій та політику грантодавця.

Просту схему використовують у багатьох країнах Заходу та у Штатах. Сплачуючи податок на прибуток, донори як фізичні, так і юридичні особи, фінансують діяльність неприбуткових організацій, надаючи останнім кошти, подарунки, обладнання, цінні папери та права власності на нерухоме майно. За це донор отримує пільги при сплаті податку на прибуток, податку на збільшення ринкової вартості капіталу, податку на дарування та федерального податку на нерухомість [5, 4].

Державна політика в Україні не створює стимулів юридичним та фізичним особам для підтримки громадських організацій. Сама держава не забезпечує достатньої фінансової підтримки, надання коштів громадським організаціям здійснюється не прозоро. Наявні недоліки у середньо- та довгостроковому фінансуванні. Відсутня практика отримання державою послуг від громадських організацій, хоча такий шлях набагато дешевший та корисніший для держави.

Таким чином, можна зробити висновок, що законодавча база, яка регулює діяльність об`єднань громадян ще потребує вдосконалення. Болючим питанням залишається фінансова підтримка. Необхідним є створення системи єдиного вікна для спрощення системи реєстрації. Ця система вже діє для реєстрації підприємств і тому для реєстрації бізнесу витрачається 5 днів, а громадських об’єднань від одного місяця та більше.

Можливо, на сьогоднішній день це не найгостріше питання, але без сильного третього сектора не можливо побудувати демократичне суспільство. Міцна держава – це не тільки міць державної влади, це ще й розвинутий «третій сектор», багатоманітність громадських організацій, які захищають різни верстви населення. Україна, яка бажає вступити до Європейського Союзу, повинна підтримувати громадянське суспільство, створювати усі умови для його швидкого розвитку у демократичній країні із стійкою законодавчою базою.

Література:

1. Київ: Громадські організації, благодійні фонди. Інформаційні матеріали, практичні поради недержавним організаціям. – К., 2000. – 112 с.

2. Конституція України. – К.: Феміна, 1996. – 64 с.

3. Політичний календар. Інформаційно-аналітичний огляд / Гол. ред. Проценко О. – К.: Інститут політики, 1999. – 38 с.

4. Правова база діяльності громадських організацій в Україні. Матеріали до дискусії та практичного використання / Відповід. за випуск Давиденко С. – К., 1997. – 12 с.

5. Сюмар В. Третий сектор на третьем плане // Зеркало недели. – 2007. – №8(637). – 3 марта. – С.1-4.

6. Положення «Про порядок реєстрації символіки об`єднань громадян» від 26 лютого 1993 р. №144. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.