Шевчук Л.О, Стасюк О.В

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Видове різноманіття плазунів терраріуму

Перша половина ХХ століття відзначилась масовим знищенням представників дикої природи, зокрема плазунів та земноводних [4]. В сукупності їх називали ″гадами″. І протягом багатьох років відношення людини до ″гадів″ було однозначним – вона боялася їх і ненавиділа. Однак друга половина ХХ століття стала тим віковим рубежем, коли людина почала усвідомлювати необхідність охорони зникаючих видів тварин. В останні десятиліття думка про необхідність збереження всього видового різноманіття тварин отримала всезагальне визнання [1]. Людство, враховуючи сумні помилки минулого, почало переживати за долю дикої природи і усвідомило, що втрата будь-якого біологічного виду не лише приносить економічні втрати, але може привести до значних втрат для майбутніх поколінь і для біосфери в цілому.

В рамках стратегії охорони тваринного світу велика роль відводиться розведенню тварин в штучно створених умовах. Саме таке розведення дає гарантії довготривалого збереження генофонду. З цією метою люди розробили методики утримання тварин у терраріумах. На думку багатьох вчених терраріум – перехідний місток, що веде до розуміння краси і цінності світу тварин [4]. Терраріум в кімнаті – естетична прикраса всього, що відбувається в нім. Утримання терраріумних тварин дозволяє пізнати красу та формує почуття відповідальності і турботи.

В умовах терраріуму з усієї фауни світу найкраще прижилися плазуни, а саме такі їх ряди: Черепахи (Tetstudines), Ящірки (Sauria), Змії (Serpentes).

Із ряду Черепахи (Testudines) найпристосованішими до умов терраріума виявилися такі види: кайманова черепаха (Сhelybra serpentine), великоголова черепаха (Platysternon magacephalum), червоновуха черепаха (Chrysemys scipta), малайська черепаха (Malayemys subrijuga), індійська черепаха (Kachuga testa).

У досліджених нами тераріумах найкраще прижилися:

каспійська черепаха (Mauremus caspica), що відзначається химерним забарвленням панцира – оливково-бурий з жовтуватими смугами. В природі поширена в Південній Європі, Північно-Західній Африці і Азії. Мешкає на схилах гір, в лісових струмках,в каналах, в прибереговій зоні Каспійського моря, річках. Живиться як на суші, так і у воді. На суші – комахами, багатоніжками, черв’яками. У воді – ракоподібними, жабами, рибою;

середземноморська черепаха (Testudo graeca) характеризується наявністю 5 кігтів на передніх лапах. Поширена в Північній Африці, Південній Іспанії, в Передній Азії, Сирії, Ірані, Арменії, Грузії. Населяє сухі степи, схили гір, покритих чагарниками, ліси, сади. Живиться соковитою трав’янистою рослинністю, переважно бобовими рослинами, складноцвітими;

болотяна черепаха (Emys orbicularis) чудово плаває і добре бігає берегом, оскільки має плавальні перетинки між пальцями ніг. Поширена в Північно-Західній Африці, Середній та Південній Європі і західній частині Азії. Мешкає в болотах, озерах, річках, каналах. Живиться безхребетними, серед яких головне місце займають комахи

Із ряду Ящірки (Sauria) в терраріумах успішно утримують: кавказьку агаму (Stellio caucasia), водяну агаму (Physignathus cocincinus), золотисту мабую (Mabuya aurata), довгоногого сцинка (Eumeces schneideri), хамелеона Джексона (Сhamaeleon jacksoni), живородящу ящірку (Lacerta vivipara), тиморського варана (Odatria timorensis) [3].

Велике враження на нас справили також:

сцинковий гекон (Teratoscincus scincus), котрий має рідкісне забарвлення – сіро-жовте або блідо-зелене, вздовж спини 6-9 чорно-бурих плям, а на бурих боках тягнеться поздовжня темна смуга. Поширений в Середній Азії, Казахстані, Північному Афганістані, Пакистані [4]. Населяє пустелі і напівпустелі, лісові рівнини, пухкі солончаки. Живиться комахами та іншими членистоногими;

туркменський еублефар (Eublepharis turcmenicus) має жовтувате, жовтувато-буре забарвлення з багатьма неправильної форми темними плямами на голові. Поширений у Південній Туркменії, Північно-Східному Ірані. зустрічається на кам’янистих передгір’ях з рідкою рослинністю. Живиться комахами, іншими членистоногими;

середземноморський голопалий гекон (Gymnodactylus kotschyi danilewskii) має морду, яка за своєю формою нагадує морду щуки. Поширений в Південній Італії, на півострові Пелопоннес, на островах Кріт і Кіпр, в Північно-Західному Ірані. Найчастіше ховається у розвалинах старих будівель. Живиться комахами: жуками, гусінню;

жовтопуз безногий (Ophisaurus apodus) свою назву отримав через відсутність кінцівок. Поширений на Балканському півострові, в Малій Азії, Сірії, Палестині, Криму, Киргизії, Південній Туркменії [2]. Зустрічається на лісових галявинах, в степах. Живиться молюсками, великими комахами (жуки-гнойовики, жужелиці, саранові), зрідка гризунами, ящірками.

В умовах терраріума утримують також і Змій (Serpentes): пітонів - зеленого (Chondopython viridis) і плямистого пітон (Liasis childrena), гігантську анаконду (Eunectes notaeus), звичайного вужа (Matrix natrix), полозів - оливкового (Coluber najadum), червоносмугастого (Coluber rhodorhachis), діадемового (Spalerosophis diadema), чотирисмугастого (Elaphe quatuorlineata), степову гадюку (Vipera ursine).

Для малих террвріумів описані:

жовточеревий полоз (Сoluber jugularis) характеризується сірим або буруватим забарвленням. Поширений від Греції, Албанії, Болгарії до Уралу, Північно-Східного Ірану і Південно-Західної Туркменії. Мешкає у відкритих степах, напівпустелях, в затінених степових і гірських лісах, кам’яних схилах гір. Живиться гризунами, птахами, ящірками, рідше поїдає змій і земноводних [5];

поперечносмугастий полоз (Ciluber karelini Brandt) має привабливе попелясто-сіре забарвлення з буруватим відтінком. Поширений в Середній Азії, в Ірані, Афганістані, Пакистані, Україні. Зустрічається на пісковиках, у пустелях, сухих степах, на кам’янистих рівнинах. Поїдає гризунів.

В штучних умовах успішно утримуються і Червонокнижні види плазунів: полоз леопардовий (Elaphe stole ), мідянка (Coronella austriaca), полоз лісовий (Elaphe longissima), гекон кримський (Mediodactylus kotshyi danilewskii) [6].

Література:

1. Банников А. Г. Определитель земноводних и пресмыкающихся фауни СССР. – М."Просвещение" 1977. – 235с.

2. Брем А. Е. Жызнь жывотных. В 3-ох томах. Том – 3. Пресмыкающиеся. Рыбы. Земноводные. Безпозвоночные. – М.: ТЕРРА, 1992. – 459с.

3 Брем А. Е. Рептилии. – М.:Издательство АСТ, 2000. – 664с.

4. Кудрявец С. В. и др. Терраріум и его обитатели: Обзор видов и содержание в неволе. – М.: Лесн. Промышленость, 1991. – 349с.

5. Таращук В. І. Фауна України в 40-ка томах. Том 7. – К.: АН УРСР, 1959. – 246с.

6. Червона книга України. Тваринний світ:/ Редкол.: М.М Щербак (відп. Ред.) та ін. – К.: ″Українська енциклопедія″ ім. М.П. Бажана, 1994. – 464с.