Ковальчук С.Я .

здобувач , Інститут проблем ринку та економіко – екологічних досліджень НАН України м.Одеса

ІНОВАЦІЙНА СКЛАДОВА РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО

РОЗВИТКУ

Глобальна конкуренція, яка характеризує сучасну епоху спрямовує розвиток країни в напрямку досягнення успіху за умов нових підходів до розвитку економіки в цілому та регіонального економічного розвитку зокрема.

Об’єктивні умові розвитку світового співтовариства ,внутрішні і зовнішні фактори господарювання вимагають від кожної країни ,в тому числі і від України, чіткого визначення свого місця і ролі на світовій арені. В сою чергу для виконання цієї умови необхідно, щоб найважливішою складовою частиною економічного зростання була саме інноваційна компонента, що викликає серйозні структурні зміни в економіці.

Розвиток економіки уявляє собою переважно інтенсивний тип економічного зростання, тобто активізацію його інноваційної складової.

Зазначимо, що будова інноваційного механізму має відмінності не тільки: різних країнах світу, але й в окремих регіонах будь-якої країни. Це, очевидно пов’язано насамперед з конкретною циклічною фазою розвитку, яка детермінує стан і ступінь ефективності функціонування інноваційного механізму тієї чи іншої територіальної суспільної системи. Якщо така система перебуває в стані кризи, то інноваційний механізм є, як правило, деформованим та дезорганізованим. Деформація та дезорганізація є властивістю територіальних суспільних систем, яка проявляється впродовж їхнього розвитку на початкових фазах циклу і тягне за собою такі явища, як диспропорції, нестабільність, нерівномірність та перервність розвитку. У такі періоди в інноваційного механізму можуть бути навіть відсутні окремі ланки (наприклад, зв'язки із зовнішнім середовищем чи здатність останнього приймати найпростіші інновації).

Україна вступає у XXI століття державою, що динамічно розвивається і прагне більш активно включитися у світові суспільно-економічні процеси, інтегруватися в європейське співтовариство. Така спрямованість розвитку потребує нових підходів до використання економічного, людського та природно - ресурсного потенціалу регіонів, що забезпечить досягнення якісно нового рівня ефективності і конкурентоспроможності економіки та життя населення.

В свою чергу ,на нашу думку , інноваційна діяльність здатна надати поштовх економічному зростанню ,тобто стабілізації ,впровадженню сучасних технологій, збільшенню прибутків підприємств, наповненню регіонального і державного бюджетів, що дозволить вирішувати соціальні проблеми. За умови поєднання раціонального поділу праці з інноваційною діяльністю виникає синергетичний ефект, здатний забезпечити більш високий темп соціально-економічного розвитку певного регіону.

Системно-синергетичний підхід до аналізу та моделюванню економічної системи певного регіону, являє собою протиставлення системно - кібернетичному (загальним принципам управління) підходу ,збільшуючи рівень складності, не лінійності та випадковості при розвитку регіональних економічних систем.

Засоби, якими суб'єкти господарювання регіону створюють і утримують конкурентну перевагу на тих або інших ринках в межах регіону і країни, є основою для розуміння ролі цього регіону в загальнонаціональній економіці, або в системі регіонів. У вирішенні цієї проблеми слід застосувати комплексний підхід, оскільки залежно від розвитку ринкових відносин і наявності ресурсного потенціалу, змінюються відтворювальні й соціальні можливості підприємств, їх потреби в обсягах залучених фінансових ресурсів.

Комплексний розвиток має місце, коли зберігається пропорційність між природними ресурсами і добувними галузями, між всіма галузями виробництва, між зайнятістю як чоловіків, так і жінок;коли забезпечується народногосподарська потреба і попит населення на товари і послуги;коли підвищується життєвий рівень народу;вирівнюється життєвий рівень підрайонів; досягається соціально-економічна однорідність населення; повністю використовуються потужності підприємств; залучається до суспільного виробництва вся територія району.

Комплексний розвиток регіонів можна трактувати як такий їх поступ, який передбачає комбінування і кооперування на певній території різних виробництв з метою раціонального використання всіх видів ресурсів, виробничої та соціальної інфраструктури в інтересах найповнішого задоволення потреб населення з урахуванням його оптимального розселення.

Основна задача економічного та соціального розвитку регіонів в ринкових умовах полягає в тому, щоб пов’язати результати виробничо-господарської діяльності з фінансовими досягненнями.

Отже, стратегія інноваційного розвитку полягає у створенні умов для концентрації інновацій в технологію та організацію виробництва всього господарського комплексу, які будуть створюватись на п'ятому та шостому поколіннях техніки та базуватись на використанні знань, концентрованих на підприємствах, що поєднай в єдиних підприємницьких мережах.

Регіональне економічне зростання, вимагає розуміння поєднання сутності та форм регіонального економічного розвитку ,які розглядаються як органічне взаємозв’язане існування функціонально – просторових та галузево – регіональних блоків розвитку територій.

Становлення на шлях сталого економічного розвитку країни та функціонування відкритої економіки ,яка ґрунтується на концепції використання власних ресурсiв розвитку територiї, створеннi фiнансових важелiв самодостатностi регiонiв, стимулюваннi точок економiчного зростання у регiонах, реалiзацi конкурентних переваг територiї, сприяє інноваційному розвитку регіональних економічних систем.