Ганюк Р.В.
Львівська державна фінансова академія, Україна
Факторинг, як ВАЖІЛЬ ефективного формування
фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств
Факторинг є основною формою
рефінансування дебіторської заборгованості, що використовується в теперішній
час. Факторинг – це комплекс послуг, що надаються фінансовим посередником
підприємству з метою усунення проблем, пов’язаних із своєчасним погашенням
дебіторської заборгованості.
Незалежно від виду
операції рефінансування її використання ґрунтується на таких засадах: по-перше,
загальні витрати на фінансування не повинні перевищувати очікуваний прибуток
від використання вивільнених коштів у господарському обороті. По-друге, витрати
на фінансування не повинні перевищувати вартість короткострокових кредитів для
підтримки платоспроможності підприємства до
інкасації дебіторської заборгованості. По-третє, витрати на фінансування не
повинні перевищувати інфляційні витрати у разі затримки платежів.
Сільськогосподарськими
підприємствами Львівської області цей вид фінансових операцій не
використовується. Основною причиною є поширена передоплата за товари і послуги,
що надаються товаровиробникам сільськогосподарської продукції. Для успішного
застосування факторингу у сільському господарстві необхідно змінити передусім
технологію розрахункових стосунків між покупцем і постачальником, підвищити
платоспроможність сільськогосподарських товаровиробників.
Для сільськогосподарських
підприємств застосування факторингу має незаперечні переваги, оскільки на
факторингове обслуговування можуть бути прийняті поставки на невеликі суми.
Пред'являється лише вимога до наявності у потенційного клієнта диверсифікованої
дебіторської заборгованості.
У більшості випадків
сільськогосподарські підприємства вкрай зацікавлені у скороченні касових
розривів, викликаних поставками на умовах відкритого рахунка. Факторингове
обслуговування – найкоротший шлях до розв'язання цієї проблеми, адже сутність
факторингу відображена в тому, що після отримання документів про постачання
товарів (послуг) банк або фінансова компанія (фактор), здебільшого після
перевірки платоспроможності покупця, виплачує своєму клієнтові, як правило, від
60 % до 90 % суми платежу за поставлений товар або вартості на даної послуги.
Відсоток фінансування залежить від платіжної дисципліни дебітора. А 10-40%, що
залишилися, перераховуються постачальникові після отримання платежу від
дебітора, за відрахуванням комісійної винагороди фактора, яка зазвичай
складається із сплати обслуговування і плати за фінансування, якщо воно надавалося.
Наприкінці
кожного місяця банк підраховує належні йому комісійні відсотки, а також
визначає залишок неінкасованих фактур, на який виписується рахунок і
передається клієнтові. Відсоток за факторинговий кредит звичайно на 2-4 %
перевищує офіційну облікову ставку. Строк кредиту звичайно 90-120 днів.
Факторинг надає можливість
трансформувати дебіторську заборгованість у грошові ресурси і, як результат,
ліквідувати дефіцит оборотних коштів та досягти балансу грошових потоків.
Навіть за найвищих ставках вважається, що факторинг відпрацьовує витрачені на
нього кошти, оскільки він дозволяє наростити обсяги продажів продукції на 15-20
%. Значна перевага факторингу для сільськогосподарських підприємств в тому, що
факторинг - це беззаставна форма фінансування. Важливо,
що факторинг не є інструментом короткострокового фінансування, але механізмом,
за допомогою якого можна підняти обсяги продажів, налагодити продаж товарів у
кредит, скоротити строки обігу грошових коштів.
Підприємства
отримують такі вигоди від користування факторингом:
- у них з'являється можливість поповнити
обігові грошові кошти;
- вони можуть отримати кращі цінові та інші
умови при розрахунках зі своїми постачальниками (ліквідація касових розривів);
- вони можуть забезпечити зростання продажів
(ширший асортимент, довша відстрочка, більші ліміти покупцям);
- обсяг фінансування зростає зі зростанням
обсягів продаж;
- вони страхуються від ризиків неплатежу,
курсових ризиків;
- фактор бере на себе роботу з дебіторами в
цілях інкасації дебіторської заборгованості.
Негативною рисою розвитку
факторингових послуг в Україні є великий відсоток перевідступлення
боргу, котрий сьогодні застосовують вітчизняні банки у тарифах за
обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому
близько 1,5-2% від суми постачання. В Україні середньозважений відсоток для
ринку становить 70-80% від зазначених сум. Хоч варто зауважити, що вітчизняні
банки, намагаючись продати такі послуги, використовують регресивну шкалу
комісійних. Комісія зменшується у міру збільшення обсягу дебіторської
заборгованості.
Підсумовуючи вище сказане,
доцільно зазначити, що розвиток факторингових
операцій може сприяти активізації продажу товарів та послуг підприємств
агропромислового комплексу, а це в свою чергу сприятиме виробництву цих товарів
та послуг. Факторинг є одним із не багатьох на сьогодні фінансових
інструментів, спрямованих на справжню підтримку й розвиток
сільськогосподарських підприємств.
1.
Ґудзь О.Є.
Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств: Монографія. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 578 с.
2.
Онисько С.М.,
Ковалів В.М., Синівська Л.В. Вдосконалення кредитних відносин
сільськогосподарських підприємств з банками: Монографія. – Львів: Апріорі,
2007. – 145 с.
3.
Факторинг -
Фактор роста Вашего бизнеса // www.fcfactoring.com
4.
Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент.
Підручник. – К.: Знання, 2006. 439 с.