Економічні науки /9. Економіка промисловості

К.е.н. Синиця Т. В.

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

Сучасні проблеми та перспективи розвитку інноваційної інфраструктури в Україні

При формуванні нової моделі національної інноваційної системи, одну з ключових ролей відіграє інноваційна інфраструктура, яка забезпечує горизонтальні і вертикальні зв’язки між суб’єктами інноваційної діяльності. Зокрема, основними елементами інфраструктури є: інноваційні і технологічні центри, бізнес-інкубатори, технопарки, наукові парки і технополіси. Досвід розвинених країн свідчить, що такі інноваційні структури створюють сприятливі умови для ефективної діяльності та розвитку малих інноваційних підприємств, що реалізують оригінальні науково-технічні ідеї, через надання їм у тимчасове користування виробничих площ, матеріально-технічної бази, інформаційних мереж, забезпечення дослідними приладами і устаткуванням та надання консультативної допомоги з широкого кола науково-технологічних, економічних і правових питань.

Важливе місце в інноваційній інфраструктурі займають бізнес-інкубатори, які розглядаються, перш за все, як частина інфраструктури підтримки малого підприємництва, але одночасно вони є інструментом економічної, соціальної, структурної і інноваційної політики. Бізнес-інкубатори можуть бути як самостійними господарськими організаціями з правами юридичної особи, які створюються, як правило, для підтримки нетехнологічного малого підприємництва, або діяти у складі технопарку та бути орієнтованими на роботу в областях високих технологій, тобто підтримку малого інноваційного підприємництва в науково-технічній сфері.

Технопарк – це форма співробітництва університетів, великих наукових центрів, місцевих органів управління, великих наукових центрів, промислових організацій, банківських і комерційних структур, зацікавлених у соціально-економічному і технологічному розвитку того чи іншого регіону.

Вищою формою інноваційних структур є технополіси - це спеціальне міське утворення, призначене для розміщення і діяльності потужного та високоорганізованого кластеру підприємств наукової індустрії, наукових організацій, комплексу обслуговуючих структур, а також для проживання і відпочинку їх працівників. В технополісі, як всебічно підготовленому до інновацій середовищі, безперервно і спонтанно створюються і реалізуються нові ідеї у вигляді наукоємної продукції та високих технологій, що конкурентні в умовах глобалізації. Технополіси - надійний двигун регіонального процвітання. В Україні технополіси можуть бути створені на базі великих науково-промислових центрів (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Львів).

Слід зазначити, що формування інфраструктури інноваційного ринку є складною та довгостроковою справою. Так, наприклад, як свідчить досвід Росії період становлення і досягнення апогею діяльності технопарку складає 8-10 років. Проте це перспективний напрям розвитку економіки нашої держави, оскільки вектор його орієнтації спрямований у технології ХХІ століття [1].

В Україні ще не сформована інноваційна інфраструктура, а лише діють окремі її елементи. Технопарки України є на сьогодні практично єдиними ефективно діючими механізмами, які забезпечують зв'язок науки з виробництвом і надають комплекс інфраструктурних послуг за рахунок спеціального режиму виконання інноваційних проектів, проте їх кількість не відповідає умовам інноваційної стратегії розвитку економіки.

Аналіз законодавства з питань регулювання діяльності суб'єктів інноваційної інфраструктури свідчить про його недосконалість, фрагментарність, що стримує успішне становлення і розвиток вітчизняної інноваційної інфраструктури. Крім того, не сформований механізм стимулювання створення інноваційної інфраструктури. Значною мірою ефективність державної політики з формування та розвитку інноваційної інфраструктури знижується внаслідок її безсистемності, неналежної обґрунтованості, відсутності чіткого розмежування завдань між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, нескоординованості їх діяльності, відсутності міжгалузевих та міжрегіональних зв'язків.

З метою підтримки інноваційної діяльності в Україні, а зокрема формування дієвої й ефективної інноваційної інфраструктури розроблено та схвалено Концепцію Державної цільової економічної програми "Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008-2012 роки" [2], якою окреслено коло проблем та запропоновано ряд заходів щодо створення інноваційної інфраструктури.

Таким чином, для розвитку інноваційної інфраструктури в Україні необхідно насамперед:

створення нормативно-правової та науково-методичної бази для підтримки і розвитку організацій інноваційної інфраструктури;

розроблення механізму міжгалузевої та регіональної координації і державної підтримки розвитку інноваційної інфраструктури;

визначення пріоритетним напрямом діяльності суб'єктів інноваційної інфраструктури стимулювання розвитку малого наукоємного бізнесу;

формування державної інформаційної інфраструктури шляхом створення загальної інформаційної мережі, що містить відомості стосовно суб'єктів інноваційної інфраструктури, напрямів їх діяльності, розробок та можливостей їх впровадження у виробництво, розширення доступу до інформаційних мереж та банків даних;

формування та розвиток мережі регіональних інноваційних структур (інноваційних центрів, інноваційних бізнес-інкубаторів і центрів трансферу технологій); наукових парків на базі провідних вищих навчальних закладів; комунальних спеціалізованих небанківських інноваційних фінансових установ; формування інноваційно-активних територій.

Література:

1. Василенко В.О. Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 104-110. 2. Концепція Державної цільової економічної програми "Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008-2012 роки", розпорядження КМУ від 6 червня 2007 р. № 381-р.