Шереметинський
М.А.
Визначення конкурентних переваг підприємств бурякоцукрового
підкомплексу АПК України
Кожне підприємство на свій власний страх та ризик може обирати ту чи іншу стратегію свого розвитку, розробляти власні тактичні ходи по досягненню стратегічних цілей підприємства .
Керівництву підприємства необхідно приділяти максимум уваги аналізу мікро- та макросередовища підприємства, ретельному вивченню своїх головних конкурентів, досліджувати власні сильні та слабкі сторони, знаходити резерви по підвищенню економічних показників діяльності підприємства.
У цій ситуації невідкладним завданням є збереження кращих сторін старих підходів та створення нових підходів теоретичних та методологічних основ розвитку ринку цукру як засобу підвищення ефективності роботи бурякоцукрового підкомплексу і стабілізації ринку цукру, збалансування економічних інтересів аграрних підприємств і цукрових заводів.
Реальний економічний стан цукробурякового підкомплексу АПК не влаштовує як виробників сировини та цукру, так і державну владу всіх рівнів.
На ринку бурякоцукрової промисловості існує жорстка конкуренція між виробниками: по якості, ціні, можливостям постачання, оплати.
Конкурентна перевага — це фактор чи комбінація факторів, яка робить діяльність організації більш успішною у порівнянні з конкурентами в конкурентному середовищі і не може бути легко повторена конкурентами.
До джерел конкурентних переваг підприємств бурякоцукрового підкомплексу включають організаційні ресурси та можливості, успішність впровадження стратегії, час, новаторство та творчість.
З точки зору ресурсної теорії формулювання стратегії, ресурси та можливості є основним джерелом конкурентних переваг підприємств бурякоцукрового підкомплексу.
Перша група конкурентних переваг підприємств бурякоцукрового підкомплексу включає показники, які характеризують економічні параметри, ― собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умови гарантії і т. д.
Друга група конкурентних переваг підприємств бурякоцукрового підкомплексу включає показники, які характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.
Третя група - нормативні параметри, які показують чи відповідає продукція стандарту, нормам, правилам, що регламентують межі, тобто використання міжнародних стандартів якості на продукцію цукробурякового підкомплексу.
Всі фактори, що впливають на конкурентні переваги підприємств бурякоцукрового підкомплексу, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.
Зовнішні: 1. Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). 2. Господарська кон'юнктура (ринки сировинних, матеріальних, трудових та інших ресурсів). 3. Розвиток родинних та підтримуючих галузей. 4. Параметри попиту (нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення).
Внутрішні: 1. Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.). 2. Система технологічного оснащення (оновлення устаткування та технологій). 3. Сировина, матеріали і напівфабрикати (якість, величина відходів, вихід готової продукції). 4. Збут продукції: його об’єм та витрати реалізації.
В основу заходів щодо набуття конкурентних переваг покладено реалізацію комплексу технічних рішень енерготехнологічної схеми бурякоцукрового виробництва, заміна застарілого та фізично зношеного обладнання на нове енергоощадливе вітчизняного і зарубіжного виробництва, широке впровадження сучасних систем автоматизації і управління технологічними і теплотехнічними процесами на всіх ділянках цукрового виробництва на базі мікропроцесорної техніки та комп’ютерно-інтегрованих технологій. Впровадження цих заходів вимагає значних капіталовкладень близько 50 млн.грн. для 1 цукрового заводу і дозволить зменшити питомі витрати палива в 1,4-1,8 рази порівняно з існуючим рівнем.
Для вирішення цих питань Кабінету Міністрів України необхідно розробити шляхи залучення коштів, в тому числі бюджетних.
Цукровий ринок України досить нестабільний, без чітких правил регулювання і контролю, з великою кількістю посередників, тіньових та напівтіньових схем реалізації.
Для організації цивілізованого ринку цукру та підвищення конкуренції на ньому потрібно створити необхідні передумови для відходу від архаїчної давальницької схеми переробки цукрових буряків, бартерних операцій з цукром, запровадити дієву статистичну звітність про рух цукру, що дасть можливість ефективно впливати на ситуацію на ринку цукру та не допускати кризових явищ.