Економіка/ 10. економіка підприємства

Аспірантка Потравка Л.О.

Херсонський державний аграрний університет, Україна

Основні напрями розвитку інфраструктури аграрного ринку

З переходом до ринкових відносин перед сільськогосподарськими товаровиробниками відкрилися широкі можливості вибору форм господарювання, спеціалізації і диверсифікації виробництва, каналів реалізації продукції, джерел фінансування та інформації. Актуальтним залишається нерозвиненість ринкових відносин. Побудова цивілізованого аграрного ринку обумовлена розвитком відповідної ринкової інфраструктури. Існуюча нині інфраструктура ще не є досконалою, оскільки більшість її елементів знаходяться лише на початковому етапі розвитку і не виконають своїх функцій у повному обсязі. Але найгостріша проблема полягає у відсутності системної взаємодії складових інфраструктури аграрного ринку.

Інфраструктура аграрного ринку – це взаємопов’язана система підприємств і установ, діяльність яких підтримує господарські взаємозв’язки в агробізнесі, забезпечує процес сільськогосподарського виробництва і безперервний товарообмін на аграрному ринку. З огляду на це, необхідно виділити маркетингову (біржі, агроторгові доми, оптові продовольчі ринки, обслуговуючі кооперативи, виставки, армарки, аукціони, тендери, заготівельні пункти, фірмові магазини), кредитно-фінансову (комерційні банки, земельні іпотечні банки, кооперативні банки, лізингові компанії, страхові компанії, кредитні спілки), інформаційно-консультативну (служби цінового моніторингу, консалтингові, інформаційно-консультаційні фірми, дорадчі служби, аудиторські компанії), агросервісну (ремонтно-технічні станції, центри агротехнічного обслуговування, підприємства транспортного обслуговування, складське і тарне господарство, ветеринарні служби і служби захисту рослин, підприємства газо-, водо- та енерго- постачання) складові.

З точки зору системного підходу в процесі вивчення ролі і особливостей функціонування іфраструкрурних елементів, встановлено, що домінуючою є поліцентрична структурна основа відносин між учасниками аграрного ринку. Для поліцентричної структури характерно існування великої кількості ринкових суб’єктів, формально незалежних один від одного, діючих хаотично (рис.1). Фактично йдеться про те, що посередницькі, часто-густо спекулятивні ринкові оператори, перетворилися на центри, навколо яких змушені групуватися сільгосптоваровиробники. Дискримінаційний характер поліцентричної системи полягає в обмеженні ринкової влади саме сільгосптоваровиробників і вони змушені діяти через посередників, і саме тому відбувається неконтрольована експансія посередницького бізнесу.

ТВ – сільськогосподарський товаровиробник;

РП – торговий посередник.

Рис. 1. Поліцентричний тип інфраструктури

аграрного ринку

Пропонується ідея переходу від поліцентричної до моноцентричної організаційної структури аграрного ринку. Модель моноцентричної інфраструктури представлена у вигляді концентричного кола, ядром якого мають стати сільськогосподарські товаровиробники (рис. 2). Така побудова інфраструктури аграрного ринку може існувати на основі, з одного боку, кооперативної та інтеграційної взаємодії товаровиробників між собою, а з іншого, – посиленням взаємодії інфраструктурних складових, а також їх елементів між собою.

Рис. 2. Моноцентричний тип інфраструктури

аграрного ринку

Джерело: власні дослідження.

На інфраструктуру аграрного ринку покладається функція протистояння експансії посередницького бізнесу, а її існування базуватися на основі взаємодії інфраструктурних підсистем та підсистемних елементів між собою. За умов становлення моноцентричного типу інфраструктури аграрного ринку, завдяки інтенсивному обміну товарів та інформації в нерівноважних ринкових умовах, спостерігається погоджена поведінка маркетингової, кредитно-фінансової, інформаційно-консультаційної та агросервісної підсистем, що створють умови для ефективного господарювання сільськогосподарських товаровиробників.