Гаркавенко Наталія

студентка УДПУ

Місце та роль НСМЕП на картковому ринку України

Система електронних платежів Національного банку України — це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків у електронній формі між банківськими установами (та їхніми філіями) як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов’язаннями банків один перед одним на території України.

Метою створення Національної системи масових електронних платежів — НСМЕП є впровадження в Україні відносно дешевої, надійно захищеної системи безготівкових розрахунків, яка зорієнтована, здебільшого, на роботу в режимі непрямого доступу (так званий режим оф-лайн).

Система справді може вважатися дешевою, оскільки у неї практично найдешевша платіжна смарт-картка — близько 3 у.о. з ПДВ та низькі комісійні за міжбанківськими операціями, що має забезпечити участь в системі навіть клієнтів з малими доходами (пенсіонери, студенти, школярі тощо) і таким чином — залучити до банківської системи коштів населення та юридичних осіб, які використовують у товарообігу готівку.

В Україні найбільшого поширення набули дебетові карткові продукти (вони становлять майже 81% від загального обсягу емісії і випущені в основному в рамках зарплатних проектів), які повинні стати, альтернативою готівці — засобом здійснення безготівкових платежів. Щоб заплановане стало реальністю, цей картковий продукт повинен максимально відповідати специфіці національного ринку роздрібних платежів населення, а не тільки універсальним правилам, процедурам і технологіям, єдиним для сотень різних за рівнем економічного розвитку, культурними, соціальними і просто географічними особливостями країн світу.

Високий рівень операцій з отримання готівки свідчить про практично масову відмову держателів карток від послуг у сфері безготівкових платежів. Це може свідчити лише про низький рівень торговельних операцій за картками, недоступність цих послуг та їх невисоку якість. Основною причиною непопулярності в населення України безготівкових платежів з використанням платіжних карток є те, що не завжди можливо сплатити карткою за товари й послуги. Фактори, які стримують розвиток безготівкових платежів з використанням платіжних карток [3]:

- низький рівень купівельної спроможності населення;

- незацікавленість населення у користуванні платіжними картками;

- незацікавленість торговців у впровадженні безготівкових форм розрахунків (досить високі банківські комісійні, прозорість платежів, додаткові витрати на купівлю та обслуговування термінального обладнання і навчання персоналу);

- необхідність значних капіталовкладень для впровадження безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток.

В останні роки в Україні створено базове законодавство, яке регулює діяльність на ринку платіжних карток: зокрема, прийнято Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та ряд нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють порядок емісії платіжних карток та здійснення операцій з їх застосуванням.

Враховуючи завдання, які ставить перед ринком безготівкових платежів держава, та неспроможність карткової індустрії (банків, еквайрингових установ і платіжних систем) самостійно вирішити наявні проблеми, уряд та Національний банк у 2006 році прийняли низку нормативно-правових документів, спрямованих на розвиток безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток, зокрема [1]:

- постанову Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 26.05.2006 р. № 753, якою схвалено Концепцію поширення безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів. Концепція поширення безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів спрямована на створення необхідних умов для поліпшення структури грошового обігу в Україні шляхом розбудови масових безготівкових платежів з використанням платіжних карток і скорочення частки готівкових розрахунків, створення прозорої фінансової системи, залучення через банківську систему в загальногосподарський обіг значних фінансових ресурсів (готівкових коштів населення та юридичних осіб), забезпечення поступового переходу населення на безготівкові розрахунки, зменшення витрат Національного банку та держави в цілому на підтримку готівкового обігу;

- Постанову Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 р. № 377 "Деякі питання здіснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів", в якій визначаються умови й терміни переведення підприємств, які здійснюють господарську діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг, та які відповідно до закону повинні використовувати реєстратори розрахункових операцій, на обов'язкове приймання платіжних карток. Зазначений документ спрямований в основному на розвиток інфраструктури приймання платіжних карток;

- Програму розвитку Національної системи масових електронних платежів на 2006—2008 роки, затверджену постановою Правління Національного банку України від 30.03.2006 р. № 12. Її прийнято з метою визначення подальших стратегічних напрямів розвитку НСМЕП на найближчі роки та забезпечення системного підходу під час її впровадження. Програмою визначено основні завдання та шляхи їх реалізації щодо подальшого розвитку НСМЕП з урахуванням світових тенденцій розвитку безготівкових розрахунків, практики та сучасних моделей функціонування платіжних систем.

У Програмі відображено поточний стан упровадження НСМЕП, визначено її мету, основні завдання та шляхи їх реалізації [2].

Основними завданнями НСМЕП є:

—задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

—удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить
НБУ, через отримання оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

—виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків;

—мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на
обіг грошових коштів;

— мінімізація вартості банківського посередництва через оптимізацію платіжних засобів і раціоналізацію систем.

Розрахунки за допомогою СЕП регламентуються відповідними документами Національного банку України: «Положенням про міжбанківські розрахунки в Україні», затверджене постановою Правління Національного банку України від 21 березня 1996 р.; «Інструкція № 7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 2 серпня 1996 р. [3].

Платіжні трансакції в СЕП є безвідкличними, тобто трансакцію, ініційовану відправником платіжного документа і взяту до виконання в системі, не може відмінити ані її відправник, ані будь-хто інший.

Ініціатива проведення трансакцій належить банку, який дебетує власний рахунок. Можливість дебетувати рахунок іншого учасника СЕП надана тільки підрозділам Національного банку України для обмежених типів трансакцій.

Відсутні пріоритети оброблення трансакцій за будь-якими ознаками, крім черговості надходження в систему. Обмеження на суми трансакцій не обумовлені. Технологічно сума кредитової трансакції обмежена поточним значенням залишку рахунку банку - ініціатора трансакції [1].

Трансакції відображаються в режимі реального часу на технічних рахунках банківських установ.

Вартість трансакції для комерційного банку як учасника СЕП залежить від кількості платіжних документів та загального обсягу платіжної інформації, переданої через СЕП за місяць.

Слід підкреслити, що Національний банк України не прагне до отримання комерційного прибутку від експлуатації системи та високої рентабельності СЕП, маючи на меті загальний економічний ефект від впровадження СЕП у масштабах всієї України.

Особливістю системи являється і те, що при її упровадженні громадяни України отримають можливість не лише оплачувати товари та послуги у безготівковій формі, а й зберігати і накопичувати у банках свої заощадження у безготівковій формі на поточних або карткових рахунках, а отже, збільшувати свої прибутки завдяки нарахуванню відсотків на залишках на їхніх рахунках.

Отже, завдяки НСМЕП може відбутися приплив у банківську систему «живих» грошей — частини коштів з готівкового обігу. Це значний потенціал, який може працювати на економіку України. Крім того, при безготівковому обслуговуванні у торгівлі та сфері послуг унеможливлюється приховування доходів від оподаткування, що приведе до збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Упровадження безготівкових рахунків між юридичними особами сприятиме зменшенню зловживань у цих стосунках та збільшить надходження до бюджету завдяки повнішому оподаткуванню.

Мета створення НСМЕП буде в основному досягнута, якщо 30 — 40 % готівкового обігу в нашій країні набере безготівкової форми. Для цього в Україні, враховуючи світовий досвід, має бути не менш ніж 10 млн. платіжних карток, функціонувати щонайменше 100 тис. точок обслуговування (платіжних терміналів у торгівлі, на транспорті, в сфері послуг, банківських терміналів та банкоматів).

Література:

1. Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А. Інформаційні системи у фінансово – кредитних установах: Навч. посібник. – 2 – ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 239 с.

2. Кравець В. Місце та роль НСМЕП на картковому ринку України.// Вісник НБУ. – 2007. - № 3. – с.14 – 17

3. Махаєва О. Електронні гроші: стан європейського ринку та його регулювання.// Вісник НБУ. – 2006. - №8. – с.30 - 37