Економічні науки/5. Управління трудовими ресурсами

Лаговський В.В.

Національний університет державної податкової служби України

Особливості формування попиту на послуги праці в освітній сфері.

Дослідження наукової літератури, що присвячена різним аспектам розвитку ринку праці в Україні показує, що питанню прогнозування попиту на послуги праці в практичній площині і, зокрема, в освітній сфері приділяється мало уваги. Проте, слід зауважити, що загально теоретичні моделі формування попиту на послуги праці розроблені як на макро- так і мікрорівнях, хоча різні економічні школи мають дещо відмінні погляди на це питання. Більшість існуючих мікроекономічних моделей попиту на послуги праці пов’язані із матеріальним виробництвом і базуються на рішенні задачі оптимізації роботи підприємства яке намагається максимізувати свої прибутки. Рішення про те, яким повинен бути об’єм послуг праці при виробництві є оберненою стороною рішення про об’єм виробництва.

Проте просте адаптування існуючих моделей попиту на послуги праці на освітню сферу, на наш погляд, є недоцільним. По-перше, ми маємо справу із нематеріальним сектором економіки. По-друге, ця сфера має ряд фундаментальних особливостей які впливають на її функціонування, дослідження і процес побудови моделі. Тому виникає необхідність детально проаналізувати ці особливості з метою виявлення факторів, які впливають на процес формування попиту на послуги праці, та оцінки ступеня їх впливу.

В останні часи в економічній теорії і в моделюванні економічних систем все більшу роль починає відігравати інституційний фактор. Крім “чисто” економічних факторів великого значення набувають формальні та неформальні інститути, вплив яких формалізувати і кількісно виміряти досить складно, або зовсім неможливо. Інституціональний фактор можна відобразити тільки виявивши деякі “не стандартні” зв’язки між елементами досліджуваної системи, появи нових “не природних” обмежень тощо. Опис таких зв’язків може бути досить складним, проте нехтувати ними не можна [1]. Таким чином в моделюванні і прогнозуванні одне з перших місць займає фактор, який називають “інституціональна оболонка”, під якою розуміють сукупність всіх правил і норм поведінки у будь-якій сфері суспільних відносин. На нашу думку, вплив цього фактора в освітній сфері досить суттєвий. Суб’єктом такого впливу виступає держава. Вона реалізує цей вплив через систему законів та інших нормативно-правових актів. Національна система освіти функціонує в правовому полі, що ґрунтується на Конституції України, Законах України "Про освіту", “Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”, тощо. Закони, про які ішлась мова, зокрема, визначають: наповнюваність класів, сумарне гранично допустиме навчальне навантаження учнів, педагогічне навантаження учителів тощо.

Важливим моментом при досліджені ринку послуг праці в науково-освітній сфері є визначення механізму встановлення рівня заробітної плати, а також визначення міри та механізму його впливу на величину попиту на послуги праці [2,3]. Говорячи про освітню сферу, слід зауважити, що оскільки в більшій своїй масі вона відноситься до державного сектору економіки і фінансується переважно через бюджет, то про намагання максимізувати прибуток або навіть його отримання в цій сфері мова вже практично не ведеться. З одного боку громадяни бажають отримати послуги належного рівня, а з іншого – щоб вартість цих послуг (через податки і різні відрахування) була не високою. Тобто, основу для формування попиту на послуги праці в освітній сфері створює необхідність у максимізації функції корисності від наданих громадянам (або суспільству в цілому) послуг в цій сфері. Величина цієї функції корисності залежить від кількості наданих послуг і величини тих витрат, які матимуть місце. Якщо виходити із того, що в більшій своїй масі ці витрати складаються лише із заробітної плати, то можна припустити, що збільшення величини заробітної плати призведе до зменшення попиту на послуги праці. Тобто, при всіх інших рівних умовах, попит на послуги праці в освітній сфері – це спадна функція від величини заробітної плати, не зважаючи на те, що відсутнє припущення про намагання отримати максимальний прибуток від надання цих послуг. Поряд із цим важливо відмітити, що освітня сфера відноситься до сектора економіки послуги якого є “життєво” важливими і, до певної міри, монополізованими. В такій ситуації прийнято вважати, що попит на послуги праці є не еластичним по заробітній платі. Тобто, ринкові фактори, які діють на ринку праці в цілому не можуть стримувати вимоги по збільшенню рівня заробітної плати в даній сфері. Отже, можна зробити висновок – якщо рівень заробітної плати в освітній сфері впливає на величину попиту на послуги праці, то цей вплив є незначним.

Проте слід вказати, що величина заробітної плати в освітній сфері економіки України визначається законами. Але система освіти сьогодні ще позбавлена належної державної підтримки, наприклад, у посилені кадрового потенціалу і оплати праці педагогічних працівників, приведення її рівня у відповідність з вимогами законодавства. Так, зокрема, в законі “Про вищу освіту” сказано: “встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним працівникам вищих навчальних закладів першого та другого рівнів акредитації та інших навчальних закладів на рівні не нижче від середньої заробітної плати працівників промисловості”. В цій же статі сказано: “Держава забезпечує: встановлення доплат спеціалістам, які працюють в системі освіти, до рівня середньомісячної заробітної плати працівників у цілому по народному господарству.” Але на практиці спостерігається інша тенденція. Дія ряду статей законів стосовно величини заробітної плати не одноразово призупинялись. Це могло бути пов’язано із обмеженими фінансовими ресурсами держави, які не були в змозі забезпечити відповідний закону рівень заробітної плати для необхідної кількості працівників. Тобто виникає ситуація коли рівень заробітної плати залежить від рівня потреби держави в послугах праці і рівня фінансових можливостей. Отже, зокрема в освітній сфері, ми спостерігаємо ситуацію коли не величина заробітної плати впливає на попит на послуги праці, а навпаки, внаслідок обмеження фінансових ресурсів попит на послуги праці впливає на величину заробітної плати.

Суттєво на попит впливає зміна потреби суспільства у відповідних послугах. Так, наприклад, збільшення кількості населення шкільного віку призведе до збільшення попиту на учителів. Тобто існують “природні” обмеження щодо попиту на послуги праці в освітній сфері.

Виходячи із вищесказаного можна зробити наступні загальні висновки:

- на визначення рівня попиту на послуги праці в освітній сфері суттєвий плив має так звана “інституціональна оболонка” яка проявляє себе у вигляді законів та інших юридично-правових актів, тому вона повинна бути, певним чином, відображена в моделі;

- освітня сфера відноситься до сектора економіки послуги якого є “життєво” важливими і, до певної міри, монополізованими, в наслідок чого виникають “природні” обмеження щодо попиту на послуги праці;

- рівень заробітної плати не має суттєвого впливу на попит на послуги праці в освітній сфері, а тому в моделі може бути не відображеним.

Література

1. Балацкий Е. Диалектика познания и новая парадигма экономической науки // Мировая экономика и международные отношения, 2006, №7, с. 73-79

2. Эренберг Р.Дж., Смит Р.С. Современная экономика труда. Теория и государственная политика. – Москва: МГУ, 1996. – 800 с.

3. Рофе А.И. Научная организация труда.– Москва: Мик., 1998.– 320 с.