Букреєва І.В.
аспірант Класичного приватного
університет, м. Запоріжжя, Україна
Логістичні системи містять у собі безліч елементів, взаємодії
між якими мають потребу в чіткій координації й узгодженні. До стратегічно
важливих задач, які виникають
у процесі управління закупкою і
збутом з позицій концепції маркетингової логістики, відносяться:
–
постійний аналіз ринку і
навколишнього його середовища, що і складають основу стратегічного маркетингу;
–
вивчення
пропозиції, надійності постачальників, цін, якості, умов постачання;
–
встановлення контактів і тривалих відносин з
найбільш вигідними і надійними постачальниками, припинення відносин з ненадійними
постачальниками;
–
визначення найбільш надійних і вигідних збутових посередників і
каналів збуту;
–
установлення
відносин з найбільш вигідними і
надійними збутовими посередниками,
припинення відносин з ненадійними посередниками;
–
просування
товару, стимулювання попиту;
–
організація
вивчення ринку, просування товару і формування цінової політики разом з
постачальниками і збутовими посередниками, участь у рекламній компанії,
проведеної постачальником;
–
завоювання тих або інших ринків
(сегментів ринку), груп споживачів;
–
координація
постачань, виробництва, збуту і реклами;
–
планування
закупівель і управління запасами сировини, матеріалів і комплектуючих;
–
участь
системи маркетингової логістики в плануванні виробництва.
Стратегічні задачі такі як зміна асортименту, відмовлення від
випуску в продаж уже готових партій нового товару, установлення контактів і
тривалих відносин з тими або іншими постачальниками і посередниками, або
розривши відносин з ними, припускають прийняття рішень, що, так чи інакше,
стосуються діяльності всього підприємства в цілому. Ці рішення можуть поставити
вимогу особистої участі керівників вищої і середньої ланки, тобто
централізованого управління. У рішенні ж тактичних задач потрібна можливість
автономної роботи елементів логістичної системи з орієнтацією на досягнення
поставлених стратегічних цілей.
Підприємство є економічною системою [1].
Узагалі, у поняття „економічна
система” можна
вкладати різний зміст, у залежності від ступеня абстрагування і цілей
дослідження. Економічна система – складна цілеспрямована система, що здійснює
виробництво, розподіл і споживання матеріальних благ з метою задоволення
необмежених людських потреб [2]. Однак це визначення для
економічної системи макрорівня. На мікрорівні
економічна система являє собою підприємства, корпорації, компанії, окремих
людей тощо, що
здійснюють економічну діяльність, причому в систему можуть входити ще і
постачальники, споживачі, системи транспорту і складського господарства.
Для формалізації поняття економічна система необхідно
введення поняття ресурсу. Ресурс – це деяка безліч або сімейство безлічей, для
яких задане поняття міри або вимірності
[3]. Отже, на
самому загальному рівні економічна система – підсистема суспільства, що
здійснює виробництво, розподіл і споживання матеріальних благ. На більш
вузькому рівні економічну систему розглядають як процес матеріального
виробництва, тобто процес перетворення деяких ресурсів у матеріальні блага
споживані суспільством. Таким чином, економічна система, з погляду
функціональної є системою перетворення ресурсів.
Економічна система є динамічною [4].
Застосування динамічного підходу до моделювання економічних систем дозволяє
досягти великих результатів, чим вивчення її в статиці. При вивченні поводження
динамічних систем дослідника цікавить сама система, мети її функціонування і
середовище її функціонування. Відзначимо, що сама система (задана, наприклад
диференціальними або різницевими рівняннями) характеризується траєкторією свого
існування, – тобто дослідника цікавить характер поводження системи. Зовнішнє
середовище задає «коридор», у якому відбувається функціонування системи, тобто
являє собою обмеження.
Об'єктом логістики як підсистеми економічної
системи є система товарних, вантажних, інформаційних, фінансових і інших
потоків, що охоплюють весь процесу планування, реалізації, управління і
контролю від закупівлі сировини до доведення продукції до кінцевого споживача.
Ці потоки являють собою безлічі об'єктів, сприйманих як єдине ціле, що існують
як процес на деякому тимчасовому інтервалі і вимірюваних в абсолютних одиницях
за визначений період часу. Вони характеризують просторовий, тимчасовий і
кількісний рух продукції підприємства від її виготовлення до кінцевого
споживача (тобто весь шлях руху товару в комплексі з урахуванням впливу усіх
факторів). Таким чином, концепція логістики орієнтована на комплексність і
вимагає виконання наступних умов: потрібний товар необхідної якості в
необхідній кількості повинна бути доставлена вчасно в потрібне місце з
мінімальними витратами.
В основу концепції логістики покладені наступні принципи:
-
системний підхід, інтеграція
спеціалізованих виробництв у виробничо-транспортні,
виробничо-транспортно-складські, функціональні системи єдиної технології;
-
індивідуалізація вимог до
устаткування, перехід від універсальних до спеціалізованих установок;
-
гнучкість технологічних ланцюжків,
високої надійності і якості функціонування системи, можливість внесення змін у
графік закупівлі матеріалів, зміна в термінах постачання;
-
надійність у забезпеченні
ресурсами;
-
саморегулювання (збалансованість
виробництва);
-
гуманізація праці, високий ступінь
його безпеки, естетизація виробничої сфери, охорона природи;
-
мінімізація обсягів запасів;
-
економічність (скорочення рівня
запасів продукції в споживача до 30-45%, підвищення рівня транспортного й
інформаційного обслуговування);
-
моделювання руху товарів;
-
облік сукупних витрат виробництва
по всієї логістичної ланцюжку з орієнтацією на ринок;
-
розвиток сервісу на сучасно рівні;
-
зворотний зв'язок, у якості якої
виступає попиту споживача, розглянутого як зворотний зв'язок, що визначає в
остаточному підсумку стратегічні цілі функціонування.
У зв'язку з високим рівнем формалізації й алгоритмізації процедур логістичних систем у управлінні системами маркетингової логістики необхідне застосування кібернетичного підходу. Ціль кібернетичного підходу в системах маркетингової логістики – застосування принципів, методів і технічних засобів для досягнення найбільш ефективних результатів маркетингового і логістичного процесів. управління.
Література:
1. Основы теории
управления: Учеб. пособие/ Под ред.
В. Н. Парахиной, Л. И. Ушвицкого.
– М.: Финансы и статистика, 2003. – 560 с., с.64-65.
2. Экономическая кибернетика.
Лысенко Ю.Г., Петренко В.Л. и др. – Донецк: ДонГУ, 1999 г. – 397 с.
3. Бир Ст. Кибернетика
и управление производством:
Пер. с англ. М.: Наука, 1965. – 391с.
4. Международный маркетинг: учебное пособие. / Под общ. ред.
Кузнецова В.Г. – Донецк: ДонНУ, 2000г. – 255с.