Пабат Анастасія Анатоліївна

Дніпропетровський національний університет

Забезпеченість країни енергоресурсами як визначний фактор в сучасній теорії конкурентоспроможності

З розвитком міжнародної торгівлі та торговельних відносин людство приділяло все більше уваги поняттю конкурентоспроможності. Вже багато століть вчені-економісти розглядають та з’ясовують фактори, які обумовлюють конкурентоспроможне середовище країни в певний проміжок часу. З розвитком цивілізації змінюються правила гри на міжнародній арені, що в свою чергу обумовлює напрямки пріоритетного розвитку країни, а отже й теорія конкурентоспроможності еволюціонує під впливом тих чи інших факторів.

Одними з перших хто розглядав проблеми конкурентоспроможності були представники школи меркантилістів Т. Мен та А. Монкретьєн. Вони пропонували стимулювати експорт національної продукції через надання привілей тим виробникам, товари яких користуються попитом в інших країнах завдяки низьким витратам на їх виробництво та високу якість, а також рекомендували регулювати зовнішню торгівлю з метою збільшення експорту та обмеження імпорту за допомогою тарифів, квот та інших інструментів, заборонити вивезення сировини, а її ввезення зробити безмитним, що дасть можливість знизити експортні ціни та підвищити конкурентні переваги національних виробників.

Подальший розвиток теорії конкурентоспроможності здійснив А. Сміт в своїй роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776р) запропонувавши тим самим теорію абсолютних переваг. В своїх трудах він обґрунтував, що міжнародний поділ праці і вільна конкуренція є основними силами, які сприяють економічному розвитку, зростанню конкурентоспроможності країн та добробуту нації. Він довів, що кожна нація намагається спеціалізуватися в розвитку того виробництва, для якого вона має найвищі природні переваги, а міжнародна торгівля має базуватися на відмінностях у рівнях витрат виробництва.

В своїй роботі «Основи політичної економії та оподаткування» (1817р.) Д. Рікардо розширив і вдосконалив теорію абсолютних переваг запропонувавши теорію відносних переваг. На його думку, кожна країна прагне експортувати ту продукцію для випуску якої вона має певні цінові переваги, а імпортувати такі товари, у випуску яких переваги мають інші країни, тобто якщо країна сконцентрує ресурси на щонайефективніших виробництвах та експортуватиме їх товари на світові ринки вона отримає значний виграш та підвищить свою міжнародну конкурентоспроможність.

Продовжуючи ідею ефективного використання факторів виробництва та ресурсного потенціалу країни, на початку ХХ століття шведськими вченими Е. Хекшером і Б. Оліном була розроблена теорія забезпеченості ресурсами, пізніше вона була значно доповнена П.-А. Самуельсоном. Згідно з теорією забезпеченості ресурсами (H-O-S) кожна країна досягає відносної переваги у виробництві продукту, для виготовлення якого вона використовує широкодоступні і через це дешеві ресурси. Країна багата капіталом, повинна спеціалізуватися на виробництві та експорті капіталомістких товарів, а країна, що багата трудовими ресурсами, повинна спеціалізуватися на трудомістких виробництвах.

Кожна з наведених теорій має свої недоліки, а з розвитком світової економіки їх недосконалість стала очевидною. В 1912 році Й.Шумпетер в праці «Теорія економічного розвитку» запропонував концепцію ефективної конкуренції на основі інновацій назвавши її еволюційною теорією. Він довів, що ефективна конкуренція можлива лише за умов динамічної економіки, яка ґрунтується на виробництві нових товарів, застосуванні нових технологій, техніки, освоєнні нових ринків збуту, а також на переході до більш раціональних форм організації і методів управління.

Вже наприкінці ХХ ст. американським вченим М. Портером були зроблені теоретичні розробки які стали базою для більшості інших досліджень. Положення сформульовані М. Портером передбачають зосередження переваг на факторах виробництва, інвестиціях та інноваціях. Вони характеризують послідовність економічного зростання, в основі якого - процес підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Розглядаючи світових вчених, які вивчали питання конкурентоспроможності, необхідно відзначити російських та українських науковців. Так Російські вчені М. Гельвановський, І. Трофімова, В. Жуковська, К. Рожков вводять поняття «властивості» і під конкурентоспроможністю розуміють «володіння властивостями», що створює переваги для господарюючого суб’єкта отримати перемогу в економічному змаганні. В Україні проблемами конкурентоспроможності займалися К.Штальманн, М. Дряхлов, В Хартман, Б Кваснюк.

Необхідно визнати, що розглянуті провідні світові дослідники конкурентоспроможності економіки досить узагальнено позначили вплив енергоекономічної ефективності інтегральних базових технологій та підвищення вартості енергоносіїв на формування конкурентоспроможності підприємств, галузей та національних економік. На сьогоднішній день розвиток світової економіки потребує постійного зростання енергоспоживання, так зростання ВВП будь якої країни на 1% потребує нарощування енергетичних потужностей на 0,5%, в свою чергу вичерпність традиційних джерел енергоресурсів, подальше ускладнення умов її видобутку, ескалація цін на енергоносії не тільки впливає на конкурентоспроможність промисловості, але й ставить під загрозу національну безпеку країни в цілому. Отже на початку ХХІ ст. перед людством постала глобальна проблема забезпеченості економіки достатнім рівнем енергоресурсів, що в свою чергу є домінантним фактором визначення рівня конкурентоспроможності держави в сучасних умовах. І тому наступна теорія конкурентоспроможності країни обов’язково повинна враховувати енергетичний чинник як один з базових, що впливає на рівень конкурентоспроможності.