Тітієвська О.В.

Донецький державний університет управління

Економічна характеристика депозитних операцій банків як об’єкта банківських ризиків

Стабільна та надійна банківська система є запорукою ефективного функціонування та сталого розвитку економіки будь-якої країни. Головним завданням банківської системи є підтримка економічного зростання шляхом підкріплення економіки необхідними фінансовими ресурсами. Вітчизняні банки відігріють важливу роль у процесах концентрації та забезпечення раціонального використання фінансових ресурсів суспільства, у процесах стабілізації економіки, які здійснюються сьогодні в Україні, особливо з огляду на їхнє місце у забезпеченні усіх суб’єктів господарювання та фізичних осіб необхідними послугами, без яких неможливі нормальний перебіг бізнес-процесів на мікроекономічному рівні та неперервність розширеного відтворення на макроекономічному рівні.

Виходячи з того, що банківська система виконує одну з найважливіших економічних функцій з акумуляції тимчасово вільних коштів підприємств та населення з їх подальшим спрямуванням на забезпечення виробництва грошовими коштами, банки є ключовою ланкою економічної системи країни.

Сукупність коштів, які є в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних операцій є банківськими ресурсами, які в залежності від джерел формування поділяються на власні кошти (капітал), залучені (депозитні) і позичені (не депозитні) ресурси. Більша частина банківських ресурсів формується за рахунок залучених та позичених коштів, а не власних. В економічній літературі залучені та позичені кошти поєднано у зобов’язання. Найбільшу частину в банківських зобов’язаннях складають залучені (депозитні) кошти, які є основним джерелом формування ресурсів банку, що спрямовуються на проведення активних операцій. До залучених ресурсів банку належать залишки коштів на поточних рахунках клієнтів, депозитні вклади юридичних та фізичних осіб, рахунки і депозити інших банків, цінні папери власного боргу.

Формування банківських ресурсів реалізується шляхом здійснення банками пасивних операцій. Національним банком України пасивні операції визначено як “операції, за допомогою яких банки формують свої фінансові ресурси для проведення кредитної, інвестиційної та інших активних операцій банків. Шляхом пасивних операцій банків формуються власні, залучені та запозичені кошти. Грошові кошти, які банки залучають на вклади, утворюють залучені кошти банків”[2]. У світовій практиці їх частка в структурі пасивів банків становить 60-80%. В структурі зобов’язань банків України найбільша питома вага належить депозитним вкладам фізичних та юридичних осіб. Так, станом на 1.02.2008 р. загальна сума зобов’язань банків України становила 500668,66 млн.грн., з яких 30,8% (154291,583 млн.грн.) складають депозити фізичних осіб та 28,7% (143831,755 млн.грн) – депозити юридичних осіб.

Отже, на сьогодні кошти населення та юридичних осіб, залучені у депозити вітчизняних банків є найважливішою складовою депозитних фінансових ресурсів, необхідних для надання кредитів; фінансування інвестиційних проектів, підтримки національного товаровиробника. Таким чином, процес ефективного формування та оптимального використання залучених коштів необхідно розглядати як базовий об’єкт регулювання банківської діяльності. Українська банківська система відрізняється значною мірою ризику, особливо в сучасних умовах збільшення масштабів банківської діяльності, розширення спектру банківських операцій, підвищення складності банківських технологій та посилення банківської конкуренції. Ризикованість банківської діяльності значною мірою впливає на обсяги залучення вітчизняними банками тимчасово вільних коштів суб’єктів господарювання, фізичних осіб та інших банків, що обмежує можливості українських банків формувати свої банківські депозитні ресурси, необхідні для розвитку економіки та забезпечення виробництва грошовими коштами.

Широкий спектр ризиків банківської діяльності обумовлює необхідність в їх всебічному аналізі, систематизації, та розробці ефективного механізму їх регулювання. Виходячи з того, що найбільшу частину в банківських зобов’язаннях складають депозитні кошти, значної актуальності набуває питання формування банками стабільної ресурсної бази шляхом ефективного залучення тимчасово вільних коштів суб’єктів господарювання, фізичних осіб та інших банків на банківські депозитні рахунки. Це обумовлює необхідність дослідження процесу здійснення депозитних банківських операцій, з метою виявлення, характеристики, класифікації та систематизації ризиків депозитних операцій банків та розробки механізму їх регулювання, який забезпечить формування стабільної ресурсної бази банку при забезпеченні економічних інтересів суб’єктів депозитних операцій, з метою чого, перш за все, необхідно чітко визначитися із тлумаченням та етимологією поняття “депозит”.

У науковій літературі поняття “депозит”, “ресурси банку” використовуються досить часто. Значну увагу теоретичним аспектам депозитів банку приділяли видатні зарубіжні та вітчизняні вчені [3, 4, 5, 6, 7]. Проте, до теперішнього часу серед вчених немає єдиної думки щодо визначення поняття “депозит”, що обумовлює необхідність систематизації різних точок зору. У найбільш загальному вигляді депозит (від лат. depositum – річ, віддана на зберігання)— це грошові кошти в готівковій і безготівковій формі, у національній і в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які залучені банком на певний строк або до запитання і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; які є основним джерелом банківських кредитних ресурсів.

Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків. Операції банків та інших кредитних установ із залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб на вклади є депозитними операціями банків.

Суб’єктами депозитних операцій виступають банки як позичальники та підприємства (фірми, організації), банки та інші кредитні установи, фізичні особи – власники коштів як кредитори, що обумовлює кредитний характер депозитних операцій банків. Характерними особливостями кредитних відносин є надання тимчасово вільних коштів на умовах строковості, повернення та платності, що передбачає обов’язковість дотримання даних умов в процесі здійснення депозитних операцій банків. Суб’єктами депозитних операцій банків – власниками коштів, кредиторами можуть виступати банки шляхом розміщення своїх тимчасово вільних ресурсів на депозитних рахунках інших кредитних установ, зокрема й центрального банку, що передбачає використання банками власних та залучених коштів для одержання прибутку та визначається як активні депозитні операції банків. Отже, депозитні операції банківських установ можна класифікувати на пасивні та активні депозитні операції банків.

Об’єктом депозитних операцій в будь-якому випадку є внески, які на певний строк залучаються на депозитні рахунки в банк; це кошти, передані на умовах, визначених двосторонньою угодою, які створюють депозитну базу банку. Ресурсна база сучасного банку характеризується широкою різноманітністю видів депозитів, що ускладнює регулювання процесу формування банківських ресурсів та обумовлює необхідність чіткого поділу депозитів за різними класифікаційними ознаками, тобто побудови структурованої їх класифікації.

В економічній літературі викладено різноманітні точки зору щодо класифікації депозитів банку. Аналіз багатьох наукових праць дозволяє зробити висновок, що більшість вітчизняних вчених класифікують депозити за видом, статусом та категоріями вкладника, терміном депозиту, формою використання рахунку тощо. Класифікація депозитів як об’єкту дослідження викликає особливу увагу з точки зору ризикованості депозитних операцій банків, що обумовило необхідність розробки власного підходу до класифікації депозитів з позиції виникнення, характеру та рівня ризиків депозитних операцій, що відображено на рисунку 1.1.

В

З

А

Є

М

О

З

В

’

Я

З

О

К

Рис.1.1. Авторська класифікація депозитів банків

Визначальною ознакою в класифікації депозитів таким чином є характер та рівень ризику депозитних операцій, який залежить від строку залучення ресурсів; вартості залучених депозитів; валюти, у якій номіновано депозити; економічного змісту та характеру депозитів; форми визначення власника депозитів; форми грошового обігу; способу юридичного оформлення зобов’язань за депозитами; категорії вкладників тощо. Класифіковані за різними ознаками депозити мають тісний взаємозв’язок.

Широкий спектр депозитних банківських операцій відображає глибоку інтеграцію банків у життя суспільства, а тому стабільність банківської системи є однією з передумов стабільності економіки в цілому. На сучасному етапі розвитку економіки України депозитні продукти банків у порівнянні з іншими формами інвестування тимчасово вільних фінансових ресурсів фізичних осіб та суб’єктів господарювання є найбільш простим варіантом розміщення коштів. Оскільки діяльність на фондовому ринку чи на ринку нерухомості потребує розпорядження крупними сумами вільних коштів, проблема ефективної діяльності банків із залучення коштів фізичних осіб та суб’єктів господарювання саме на банківські депозити у подальшому набуватиме усе більшої актуальності, що обумовлює необхідність підвищення рівня надійності банків, особливо в умовах нестабільності економіки. Оскільки будь-якому виду соціально організованої діяльності, особливо пов’язаної з обслуговуванням операцій фінансового ринку, притаманні певні ризики

Теорія і практика підтверджують, що сьогодні ризик є неминучим супутником банківської діяльності. Кожний банк як комерційна установа, прагнучи отримати прибуток, наражається на ризики. Банківський ризик можна охарактеризувати як ризик утрати кредитором наданих позичальнику коштів, складовою якого є неотримання або недоотримання прибутку.

Банківська сфера характеризується вищою ризикованістю порівняно з іншими видами діяльності, що обумовлено специфікою виконуваних банками функцій. Велика кількість партнерів, клієнтів, позичальників, діяльності яких притаманні певні ризики, звертаючись до банку, приносять із собою цілу низку власних додаткових ризиків, які згодом трансформуються у суто банківські фінансові ризики. Здійснення кожної банківської операції пов’язане із загрозою реалізації кількох додаткових ризиків, що спонукає банки до обмеження їх впливу.

Хоча термін “ризик” вживається доволі часто, це поняття багатогранне і визначається по-різному. У широкому розумінні ризик – це можлива небезпека втрат, яка випливає зі специфіки тих чи інших явищ. Національним банком України в Методичних вказівках з інспектування банків “Система оцінки ризиків” сформульовано таке визначення ризику: “Ризик – це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на рівень капіталу або надходжень банку”. Дане визначення ризику охоплює всі можливі варіанти та ситуації як внутрішнього характеру (рішення керівництва банку, діяльність його підрозділів чи окремих працівників), так і зовнішнього (зміна умов оточення банку – процентних ставок, валютних курсів, кредитоспроможності контрагентів, а також форс-мажорні обставини). Загалом ризиком вважають те, що несе в собі загрозу, або невпевненість в майбутньому, тобто дії суб’єкта господарювання за непрозорих, невизначених обставин. Ризик слід розуміти як комплексне поняття, як невизначеність, що несе потенційну можливість як втрат, так і отримання прибутку.

Специфіка банківської діяльності передбачає розпорядження в основному залученими коштами фізичних та юридичних осіб, що обумовлює необхідність чіткого визначення ризиків депозитних операцій банків, виявлення факторів, що їх зумовлюють, з метою розробки ефективного механізму їх регулювання.

Найбільш вагомим і важливим ризиком, який загрожує як банку, так і його вкладникам, є ризик депозитних операцій банків, економічною основою якого є ризик утрати кредитором наданих позичальнику коштів. Як банку так і його клієнтам загрожують будь-які обставини, що згодом можуть призвести до загрози погіршення платоспроможності банку або до його банкрутства та до небезпеки переведення рахунку клієнта до іншого банку чи дострокового вилучення вкладу, що спричинить неотримання або недоотримання суб’єктами депозитних операцій певної частини прибутку.

Отже, вплив широкого кола банківських ризиків підриває надійність банків і рівень довіри населення до банківської системи, що в свою чергу збільшує рівень ризиків депозитних операцій банків та може призвести до небезпеки переведення рахунку клієнта до іншого банку чи дострокового вилучення вкладу. Значний рівень ризику банківської діяльності спричинений тим, що банк, як специфічний суб’єкт господарської діяльності, діє на перетині фінансових, матеріальних та інформаційних потоків суспільства, що обумовлює необхідність розробки ефективної системи регулювання ризиків депозитних операцій банків, враховуючи можливі негативні наслідки настання ризиків, як для клієнтів та самих банків, так і для економіки країни в цілому.

Література:

1. Капран В.І., Кравченко М.С., Коваленко О.К., Омельченко С.І. Банківські операції. Навчальний посібник –К: Центр начальної літератури, 2006.—208 с.

2. Енциклопедія банківської справи України. / Редкол.: В.С.Стельмах (голова) та ін.—К.: Молодь, Ін Юре, 2001.—680 с.:іл.+вкл.88с.

3. Долан Э.Дж., Кэмпбэлл К.Л., Кэмпбэлл Г.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. Пер. с англ-М.:1991.-658 с.

4. Аналіз банківської діяльності: Підручник. А.М.Герасимович.-К.: КНЕУ, 2003.-599с.

5. Банківські операції: Підручник.-2-ге вид. / А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пуховкіна та ін.–К.: КНЕУ, 2002.-476с.

6. Банківські операції: Підручник./А.М.Мороз,М.І.Савлук.–К.:КНЕУ,2000.-384с.

7. Банківський менеджмент: Навч. посібник / О.А.Кириченко, І.В.Гіленко, С.Л.Роголь та ін.; За ред. О.А.Кириченка.-3-тє вид.-К.:Знання-Прес,2002.-438с.