Токарєва Н.І., Волкова В.В. доц. каф.ЕК, к.е.н.

Дніпропетровський національний університет

ПРОБЛЕМИ МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

В період становлення в Україні ринкових економічних відносин та період глобалізації економіки великих негараздів зазнає сільське господарство, яке являється основним поставщиком сировини для молочно-м’ясної промисловості, хлібозаводів та являється основним джерелом отримання високоякісного зерна для експорту в країни Європи. Зі зміною законодавчої бази та можливості вступу до ВТО у сільського господарства з’явилась можливість розвинутися на демократичному рівні. Проте майже кожному підприємцю доводиться стикатися з проблемами, що стосуються оптимального отримання врожаю культури, на яку існує очікувана ціна на ринку реалізації. Кожному доводиться швидко реагувати на погодні умови середовища промислу, слідкувати за врожайністю ґрунту, правильно планувати структуру посівів.

За даних умов перед землевиробниками постає приблизно наступна ситуація. Підприємство має намір на наступний посівний сезон провести посівну з визначеним спектром культур. Вважається, що перелік культур для посіву взятий із результатів проведених маркетингових досліджень ринків збуту.

При цьому підприємство має обмежену територію для проведення посівних робіт. Більше того, вся територія розподілена на відносно унітарні частини – поля, на яких можна насаджувати культури.

Кожне поле має свою родючість ґрунту, яка залежить від догляду за ним та культурою що зростала на ньому попереднього посівного сезону. Дана родючість ґрунтів також може бути змінена погодними умовами як у кращий так і гірший бік.

Кожна культура має свою врожайність, котра безпосередньо залежить від багатьох факторів:

1. родючості ґрунту, на якому вона зростає; погодні умови, які її оточують;

2. проведення мінерально-збагачувальних робіт для покращення середовища зростання;

3. проведення робіт по догляду за культурою (полив, прополка, гірбіцидження, знищення рослинних та тваринних шкідників).

Звідси випливає багато важливих моментів з планування посівних робіт на підприємстві. Отже, за описаних вище умов ми маємо наступну постановку задачі, яка для землевиробника має надважливе значення: як потрібно спланувати посівну кампанію за визначеними культурами, щоб отримати максимально можливі прибутки, не зменшуючи родючості ґрунтів та не зашкодивши навколишньому середовищу.

Для знаходження розв’язку поставленої вище задачі пропонується використання декількох взаємопов’язаних задач.

Перша задача основана на тому, що необхідно всю земельну територію, що має господарство, розподілити оптимальним чином між усіма культурами, перелік котрих встановлено маркетинговим відділом. Для цього пропонується використання моделі, сформульованої в термінах теорії ігор. Першим гравцем, за заданих умов, виступає підприємство, якому потрібно провести посівну, з іншого боку – природа з її ймовірнісними погодними умовами, що в свою чергу впливають на по-своєму на врожайність кожної з культур.

Отриманий результат вважається попереднім, так як не дає змоги врахувати той факт, що на практиці земельна ділянка, що призначена під посів розподілена на відносно унітарні одиниці – поля. Тому з отриманим результатом оптимального розподілу території між культурами ми переходимо до наступного етапу.

На основі отриманого розподілу території під посіви, необхідно провести його уточнення, що базуються на таких важливих моментах:

1. Розподіл всієї території на поля;

2. Кожне поле повинно бути засіяно повністю і не розподілятися на дві різних культури;

3. Правила сівозміни у відповідності до технологічної карти посівів.

Дана задача може бути змодельована у термінах так званої задачі про завантаження

За отриманими на другому етапі результатами розподілу культур по полям ми можемо переходити до третього етапу. Цей етап ґрунтується на використанні мінералізації, гірбіцидження та інших методів покращення урожайності культур. Необхідність третього етапу пов’язана з оптимізацією вартості проведення мінерально-охоронних робіт. При цьому необхідно врахувати, що кожний метод має свій закон впливу на покращення врожайності. За таких умов розв’язок задачі третього етапу пропонується змоделювати за допомогою сітьового планування.

В результаті поетапного розв’язку задачі, отримуємо оптимальний розподіл полів під посіви, який:

1. Максимізує прибутки сільськогосподарського підприємства;

2. Узгоджує план посіву із розподіленісттю території та планами сівозміни поля;

3. Враховує можливості покращення врожаю за допомогою проведення додаткових мінерально-захисних міроприємств.

Таким чином, описаний підхід дає можливість врахувати всі вимоги та обмеження щодо визначення плану посівів.

Література

1. Голиченко О.Г. «Об игровом подходе к модели некооперативного обмена», - М.,1980

2. Воробьев Н.Н. «Теория игр для экономистов-кибернетиков», - М., 1985