К.є.н., доцент –Гавриленко Олександр Григорійович

Студентка групи Мен-10м – Шенделяр Ірина Володимирівна

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Особливості стратегічного планування

За умов ринкової економіки підприємствам і організаціям необхідно швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища і адаптувати організаційні структури до внутрішніх можливостей підприємства, які відпо­відали би  вимогам зовнішнього середовища, що може бути досягнуто тільки за допомогою планування.

          Тому, для успішної діяльності фірми  в умовах ринкових відносин, постає питання у якісному та ефективному плануванні діяльності, де стратегічне планування  одна з функцій управління, що подає собою процес вибору цілей організації та шляхів їхнього досягнення.

          Вітчизняним підприємствам потрібні нові підходи до стратегічного планування, пов'язані з орієнтацією на зовнішні проблеми. Виникає необхідність створення  системи планування з формуванням нової організа­ційної культури виробництва, з розумінням планування як постійного творчо­го і гнучкого процесу, спрямованого на результат ефективного управління.

Досвід багатьох процвітаючих зарубіжних і вітчизняних підприємств по­казує, що в сучасних умовах господарювання планування виробничо-госпо­дарської діяльності є найголовнішою умовою їхнього ефективного функціо­нування, економічного зростання і розвитку.

         Розглянувши більшість визначень планування, можна зробити висновок, що вчені  по-різному підішли до його трактування, але найвдалішим є визначення планування як процесу [1].

Особливу значимість  надають  саме стратегічним аспектам планування. В цьому значенні планування є процесом не тільки передбачення цілей, витрат і ре­зультатів діяльності підприємства, але найголовніше - управління ними в умовах невизначеності і мінливості навколишнього середовища, тобто відоб­ражає здібність і готовність до подолання різних несподіванок.

               У даний час більшість підприємств починає усвідомлювати значення стратегічного планування і намагається використовувати його методи у своїй діяльності. Проте стратегічне планування не знайшло ще достатньо повного застосування на підприємствах. Одна з причин полягає в тому, що методи стратегічного планування, які використовуються в зарубіжній практиці, не адаптовані до вітчизняного ринку, і, як наслідок, результати їхнього викорис­тання виявляються не завжди задовільними.

Основна мета стратегічного планування полягає в моделюванні май­бутньої успішної діяльності підприємства [2].

У сучасних умовах необхідно розробляти плани і моделювати свою діяль­ність з урахуванням зовнішнього і внутрішнього середовища, розглядаючи будь-яке підприємство як «відкриту систему».

Кожне підприємство має власне зовнішнє середовище, охоплює велику кількість різних чинників, що впливають на нього. Успіх діяльності підпри­ємства забезпечується тим, наскільки вдало воно пристосовується до зовніш­нього оточення, як здійснюється вплив на власне внутрішнє середовище. Життєздатність підприємства визначається здатністю його керівництва і пер­соналу звертати увагу на нові тенденції розвитку, небезпеки і можливості.

Вдосконалення системи управління ви­магає нових підходів до самого процесу планування.

Нові підходи стратегічного планування визначаються такими чинниками:

- підприємство повинне розглядатися як відкрита система, тобто пристосувати всю діяльність до змін у довкіллі ( політиці, економіці, суспільстві, технології, екології);

- плануванню повинен бути властивий дух підприємства, тобто здатність ризи кування і зростання;

- планування слід розглядати як процес [2].

При стратегічному плануванні потрібно дотримуватися таких основних напрямів:

1.Ситуативний аналіз - оцінюється положення підприємства, його від­носини із зовнішнім середовищем. 2.Маркетинговий синтез - етап висунення цілей, які відображають за­гальні короткострокові і довгострокові цілі підприємства. 3.Вироблення стратегії - керівники повинні вирішити як у загальних ри­сах, так і детально, що треба робити, щоб досягти виконання поставлених цілей. 4.Стратегічний контроль - етап стеження за результатами діяльності, по­
рівняння плану з реальними досягненнями впродовж певного періоду часу для
вироблення коригуючих дій [3].

Висновки.

1. Планування є найважливішою функцією управління підприємством.

2. Вітчизняним підприємствам потрібен свій модифікований підхід до стра­тегічного планування, який би враховував весь величезний досвід планування.

3. Саме стратегічне планування може стати тим дієвим інструментом су­часного управління, завдяки якому підприємства зможуть піднятися, стабілі­зувати свою діяльність і одержати необхідний імпульс для подальшого розвит­ку.

5. Під стратегічним плануванням діяльності підприємства слід розуміти
управлінський процес розробки специфічних стратегій різного ступеня неви­значеності, тимчасової орієнтації і горизонту планування на основі співставлення цілей, ресурсів і можливостей підприємства в повній узгодженості з ти­пологією стратегічного планування.

Література:

1.Ансофф И. Стратегическое управление / Сокр. пер. с англ.; Научн. ред. и авт. предисл. Л.И. Евенко. - М.: Єкономика, 1989.

2.Файоль А., Эмерсон Г., Тєйлор Ф., Форд Г. Управление - это наука и искусство. — М.: Республика, 1992.

3. Уткин Э. А. Управление фирмой. - М.: АКАЛИС, 1996.