Економічні науки / 6. Маркетинг і
менеджмент
к.е.н. Мішина
С.В., к.е.н. Мішин О.Ю.
Харківський
національний економічний університет
Статистичний аналіз як
спосіб виявлення ризикових ситуацій на підприємстві
Від повноти виявлення економічних ризиків i їх оцінки залежить здатність
менеджера запобігти небезпечним ризикам, у тому числі, i можливості банкрутства
підприємства. У зв’язку з цим актуальним є регулярне здійснення статистичного
аналізу ризиків.
Метою даного дослідження
є уточнення методичного забезпечення оцінки настання ризикових ситуацій на
підприємствах.
Основними інструментами статистичного аналізу настання
ризикових ситуацій є аналіз динаміки
дисперсії, середньоквадратичного відхилення та коефіцієнту варіації таких
показників діяльності підприємства, як: чистий прибуток (збиток), собівартість,
обсяг реалізації продукції. Для оцінки прийнятності відхилення показників діяльності підприємства з використанням коефіцієнта
варіації, на думку Балабанова І.Т. [1], можуть бути використані наступні шкали коливання (ризику) коефіцієнта варіації: до 0,1 – слабка; від 0,1 до 0,25 – помірна; понад 0,25 – висока. При оцінці прийнятності коефіцієнта, що визначає ризик банкрутства існує й інша точка зору. Так, Гранатуровим В. М. [2, с. 53] розроблена шкала ризику з наступними градаціями зазначеного вище коефіцієнта: прийнятний ризик –
до 0,25; припустимий ризик – 0,25-0,50; критичний
ризик – 0,50-0,75; катастрофічний ризик
– понад 0,75.
У випадку прийняття в
якості показників-індикаторів економічного ризику чистого прибутку (збитку) або
коефіцієнтів рентабельності, як на нашу думку, виникає необхідність в
удосконаленні існуючих шкал ризику.
Оскільки наприклад,
коефіцієнт варіації чистого прибутку
може мати значення 0,7 і таке ж значення – коефіцієнт варіації збитку.
Безумовно, при цьому ступінь ризику буде різним. З урахуванням вищезгаданого ми
пропонуємо шкалу оцінювання, наведену в табл. 1.
Таблиця
1
Шкала
оцінювання ступеня економічного ризику (за значенням коефіцієнта варіації
фінансових результатів підприємства)
Ступінь економічного ризику |
Кінцевий фінансовий результат |
Значення коефіцієнта варіації |
Характер зміни показника-індикатора економічного
ризику |
Прийнятний |
позитивний |
до 0,5 |
стійка тенденція покращення |
до 0,25 |
коливання, то в бік покращення, то незначного
погіршення |
||
Припустимий |
позитивний |
до 0,75 |
тенденція незначного погіршення |
0,26-0,75 |
коливання, то в бік покращення, то незначного
погіршення |
||
0,51-0,75 |
стійка тенденція покращення |
||
Критичний |
позитивний |
понад 0,75 |
будь-які зміни |
позитивний і негативний |
будь-яке |
будь-які зміни |
|
негативний |
до 0,75 |
будь-які зміни |
|
Катастрофічний |
негативний |
понад 0,75 |
будь-які зміним |
Під кінцевим фінансовим
результатом слід розуміти чистий прибуток (позитивний результат) або збиток
(негативний результат). Слід зазначити, що ступінь економічного ризику може
бути прийнятним або припустимим у випадку лише позитивного кінцевого
фінансового результату. Якщо ж підприємство працює збитково, то ступінь
економічного ризику буде критичним, або катастрофічним. Критичним може бути
ризик, навіть при позитивному фінансовому результаті у випадку, якщо його
коефіцієнт варіації складе понад 0,75,
оскільки це свідчить про прийняття занадто ризикових рішень. Характер зміни
показника індикатора ризику наведено на рис. 1 –4.
Науковий результат даного дослідження
полягає в уточненні шкали оцінювання ступеня економічного ризику за значенням
коефіцієнта варіації шляхом урахування динаміки та характеру (позитивні чи
негативні) фінансових результатів підприємства.
Практична значимість дослідження полягає в можливості застосування його
результатів вітчизняними підприємствами. Перспективою подальших досліджень у даному
напрямку є адаптація запропонованої шкали
оцінювання ступеня економічного ризику до особливостей функціонування підприємств
різних галузей економіки.
Література:
1. Балабанов И.Т. Финансовый менеджмент.
– М.: Финансы и статистика, 1994. – 224с.
2. Гранатуров
В.М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения. – М.:
Изд-во «Дело и Сервис», 1999. – 112 с.