Фостолович В.А. к. с.-г. н. доцент
кафедри аудиту та державного контролю
Вінницький державний аграрний університет
ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВ - ОСНОВА ЇХ
ЕКОНОМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ
В усьому світі
сьогодні досить широко постає питання екологічної безпеки підприємств. В наш
час проблема охорони навколишнього середовища і раціонального
природокористування розв’язується за двома основними напрямками: в рамках
окремих країн шляхом удосконалення
відповідного національного законодавства та укріплення всього механізму
управління сферою природокористуванням, а також через систему міжнародного
співробітництва Розв’язання глобальних екологічних проблем, збереження
навколишнього середовища залежить від спільних зусиль. Тому дане питання на
сьогодні вирішується в межах міжнародної співпраці.
Для розвитку
економіки будь-якої країни важливі три основні фактори: трудові ресурси, засоби
виробництва і природні ресурси. Ці фактори завжди використовуються комплексно.
Одним із принципових моментів при вирішенні мети діяльності підприємств – є
необхідність застосування інтегрованого підходу до збереження і раціонального
використання природних ресурсів. Неефективне їх використання знижує показники
економічної ефективності підприємств за рахунок перевитрат сировини, та наносить
шкоду навколишньому середовищу за рахунок великої кількості відходів. Тому, на
сьогодні є важливим в процесі економічної оцінки діяльності підприємств
врахування його екологічного стану, та впливу на навколишнє середовище. Проте,
в Україні прослідковується частіше збільшення негативного впливу на навколишнє
середовище.
За результатами
досліджень нами відмічено в динаміці по роках постійне збільшення кількості
викидів шкідливих речовин у повітря. Так, у 2000 році їх кількість становила
5908,6 тис. т., тоді як у 2006 році – 7027,6 тис. т., що на 1119 тис т. більше
при порівнянні із базовим роком.
Поряд із цим нами
відмічено вплив держави на стан забруднення. Держава підвищує розміри
екологічних зборів за забруднення підприємствами навколишнього природного середовища.
Так, розміри екологічних зборів пред’явлених підприємствам, організаціям та
установам за забруднення навколишнього природного середовища збільшився у 2006
році у 3,8 рази і становив 863,5 млн. грн., тоді як у 2000 році – 228,8 млн. т.
Що характеризує втручання держави у еколого-економічний стан підприємств шляхом
регулювання розмірів забруднень, та величини плати за них.
Якщо провести
економічну оцінку залежності капітальних інвестицій та поточних витрати на
охорону навколишнього природного середовища і фінансового результату від
звичайної діяльності підприємств до оподаткування в Україні у динаміці по роках
(2000-2006 рр), то прослідковується їх пряма
залежність (Рис. 1).
Рис. 1. Аналіз
залежності обсягу капітальних інвестицій і поточних витрат на охорону
навколишнього природного середовища та фінансових результатів діяльності
підприємств до оподаткування, 2000-2006 рр.
Коефіцієнт
кореляції між даними показниками є позитивним і за роками досліджень становить
0,980297. Залежність обсягу капітальних інвестицій і поточних витрат на охорону
навколишнього природного середовища та фінансових результатів діяльності
підприємств до оподаткування виражається рівнянням регресії: У = 13,928 Х –
14927, де У - капітальні інвестиції та поточні витрати на охорону навколишнього
природного середовища, млн.. грн., Х - фінансовий результат від звичайної
діяльності підприємств до оподаткування, млн.. грн.
Отже, величина
капітальних інвестицій і поточних витрат на охорону навколишнього природного
середовища мають прямий позитивний вплив на фінансові результати діяльності
підприємств до оподаткування. Дана залежність є підтвердженням доцільності
запровадження екологічно безпечних технологій підприємствами, що забезпечить підвищення
економічного ефекту їх діяльності. Тому забезпечення екологічної безпеки
підприємств є основою їх економічного благополуччя.
Регулювання в
сфері природокористування забезпечує держава. Кожна держава піклується про
збереження і ощадливе використання та відтворення природних ресурсів, працює
над вирішенням протиріч між потребами суспільства і можливостями природи.
В Україні питаннями
управління охороною природного середовища займаються державні законодавчі,
виконавчі і судові гілки влади. Конституцією України законодавчі функції з
питань охорони природи покладено на Парламент, що здійснює право власності на
землю і її надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ і інші природні
ресурси, розробляє й вдосконалює моніторинг окремих частин біосфери, визначає
державну екологічну політику і міжнародне співробітництво в сфері використання
ресурсів і охорони навколишнього середовища, здійснює контроль за виконанням
природоохоронного законодавства.
З метою контролю
за виконанням природоохоронного законодавства виділяють наступні його методи:
екологічний аудит, екологічне інспектування та екологічна експертиза. Ці методи
контролю є досить дієвими та забезпечують постійний контроль за екологічною
безпекою підприємств, що є запорукою покращення їх економічного стану.
Широке
впровадження екологічного менеджменту і екологічного аудиту обумовлено такими
основними причинами:
- екологічні
показники стають усе більш вагомим фактором конкурентної боротьби;
- підсилюються
економічні і адміністративні санкції за порушенням вимог законодавства у сфері
охорони навколишнього природного середовища і екологічних стандартів.
Дана тенденція
прослідковується і на сьогодні в Україні. Оскільки підприємства, які виходять
на міжнародні ринки співпраці, змушені дотримуватись міжнародної процедури
проведення екологічного контролю і одержувати відповідний сертифікат з
екологічної безпеки виробництва і продукції. Якщо підприємство відповідає
міжнародним вимогам екологічної безпеки їх продукція стає конкурентноздатної на
світовому ринку.
На рівні підприємств діючий
механізм природокористування не забезпечує акумуляцію фінансових ресурсів
природоохоронного призначення, недостатньо корелює з економічними інтересами
підприємств. Суттєве покращення якості навколишнього середовища потребує багато
часу та активної природоохоронної роботи. Виникає необхідність у формуванні та
реалізації на всіх рівнях управління гармонізації відносин між суспільством,
виробництвом і природою.