Філологія.

к. філол. н. Лященко О.А.

Київський національний аграрний університет, Україна

Рецептивно-комунікативні особливості художнього перекладу

Переклад художніх творів – важлива складова літературної полісистеми, яка може відігравати пріоритетну або маргінальну роль залежно від естетичних запитів певної історичної доби, мистецьких орієнтирів, соціокультурного контексту в цілому. Кожна літературна епоха формує низку «першочергорвих» творів для перекладу та, відповідно, менш потрібних. Значною мірою на процесі визначення важливості тексту впливає сам перекладач. Його вибір формують власні естетичні смаки та уподобання, загальний рівень освіти й ерудиції, інколи навіть особисте ставлення до автора оригіналу, який слід перекласти. Цілком виправдано Д.Дюришин, Ю.Лотман, М.Стріха, П.Топер та ін. пропонують розрізняти об’єктивні та суб’єктивні чинники, які визначають сприйняття оригінального твору перекладачем. Зокрема, як вважає останній, перекладач «не може абстрагуватися від суб'єктивного сприйняття перекладуваного ним твору, і його творча особистість неминуче, поза його волею відіб'ється на перекладі. Якщо об'єктивні передумови визначаються передусім співвідношенням характеру твору та сучасних норм у літературі, що його сприймає, то суб'єктивні виражаються у співвідношенні художнього смаку перекладача та ідейно-художніх особливостей оригіналу» [4, 127].

Враховуючи вище сказане, видається доцільним порівняти процес трансформації оригінального твору в текст мовою цільової літератури на основі праці кількох перекладачів. Приміром, одним з найчастіше перекладених поетів є шотландець Роберт Бьорнс. Його «Шотландські вірші» перекладені англійською, французькою, італійською, німецькою, зокрема представлені й у слов’янських літературах. Так, українською Р. Бьорнса перекладав М. Лукаш, російською – С. Маршак, польською – С. Криньський та ін.

Індивідуальну манеру перекладача визначає, як правило, обраний метод перекладу. Попри існування різних теорій, класифікацій поетичного перекладу, актуальною залишається бінарна пара вільний – точний переклад, що в різних перекладознавчих студіях, наукових інтепретаціях набуває різних тлумачень та уточнюється. Стиль перекладу М.Лукаша традиційно визначають як бароковий, на противагу «класичному» типу перекладу, зі сміливими творчими знахідками, що, однак, дозволяють радше передати «дух», а не синтаксичні або образні особливості оригінального твору. В свою чергу, С.Криньський – яскравий представник саме «класичного» типу перекладу, який намагається знайти компроміс між точною передачею змісту першотвору та синтаксичними вимогами цільової мови. Відмінності в авторських манерах виразно простежуються на прикладі перекладу поезії Р.Бьорнса «Such a Parcel of Rogues In a Nation». Так, вже сама назва перекладена по-різному: в М.Лукаша – «Забудь, Шотландіє моя!», в С.Криньського – «Taka garstka łajdaków w narodzie», останній переклад більш точний і цілком адекватно передає стилістику поезії Р.Бьорнса – зневажливе ставлення до зрадників, закладене в словах «рarcel of rogues», відтворено через вживання виразу «garstka łajdaków» .

Якщо в оригіналі домінантним виступає героїчний пафос, який, попри ностальгію автора за славним історичним минулим, все ж сповнений вітаїстичної боротьби, то в перекладі М.Лукаш переважає мінорний настрій. Перекладач відходить від топографічних реалій першотвору і наснажує свій переклад українськими фольклорними елементами. Тому переклад може прочитуватись і як прихована історія України, поневоленої Росією. Так, у Р.Бьорнса

Now Sark runs to the Solway sands

And Tweed runs to the ocean

To mark where England's province stands

Such a parcel o' rogues in a nation. [1]

В М.Лукаша читаємо:

Припали Твіду береги

Англійцям ув обладу,—

Опанували вороги

Нас через чорну зраду. [3, 25]

При порівнянні переклад С.Криньського видається більш адекватним та наближеним до першотвору:

Dziś płynie Sark przez piasków krzem,

A Tweed ku morskiej wodzie

Jedną z angielskich znacząc ziem:

Taka garstka łajdaków w narodzie! [2, 34]

Наведені відмінності між вихідними текстами можна пояснити передусім використанням різних методів перекладу – М.Лукаш тяжіє до вільного або ж пересотворювального, а С.Криньський – до буквалістичного, проте водночас більш адекватного. Імовірно, перекладачі керувались і різними завданнями: якщо переклад польською більш нейтральний, з мінімальним привнесенням конотативно забарвлених лексичних одиниць (лише відповідно до змісту перштвору), то М.Лукаш в умовах суворої радянської цензури, заборони на об’єктивне висвітлення української історії міг вкладати в текст Р.Бьорнса власні інтерпретанти, суголосні українським історичним реаліям.

На основі здійсненого компаративного дослідження двох перекладів можна зробити такі висновки: рецепція художнього твору перекладачами залежить від низки факторів, об’єктивних і суб’єктивних. Комунікативна спрямованість перекладеного тексту не обов’язково відповідатиме морально-естетичним ідеалам першотвору, а авторське повідомлення ідеальному читачеві так само може зазнавати змін при перекладі та доповнюватися творчими інтенціями перекладача.

Література:

1. Burns R. Poetry //

2. Burns R. Z wierszy szkockich/ tłum. Kryńskiego S. – Warshawa, 1956.

3. Бернс Р. Поезії / пер. М.Лукаш, В.Мисик. – К., 1967.

4. Топер П. Перевод в системе сравнительного литературоведения. – М., 2000.