Медицина/2

Люлько І.В., Карпенко С.І., Лук’яненко В.М., Кравченко Д.А.

ДДМА, кафедра шпитальної хірургії

Зміни гемодинаміки у післяопераційному періоді у хворих, оперованих з приводу вентральних кил

 

Проблема лікування кили черевної стінки існує на протязі багатьох століть. Підвищення внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) у післяопераційному періоді з приводу кили може визвати негативний вплив на функцію органів черева, дихальну, серцево-судинну систему і ЦНС. Частота виникнення легенево-серцевої недостатності висока, патогенетично пов’язана із відсутністю адаптації хворого до підвищення ВБТ у ранньому післяопераційному періоді. Синдром абдомінальної компресії без відповідного лікування може привести до фатального кінця. Метою роботи є вивчення впливу ВЧТ на деякі показники геодинаміки.

Матеріали і методи досліджень. Обстежено 39 хворих віком від 25 до 75 років, середній вік складав 54,1 ± 2 років. Операції проводились із приводу вентральних кил різного розміру. В залежності від величини кил, згідно класифікації A. Rath і J. Chevrel, хворі були розділені на три групи: 1-а група (14 хворих з малими килами), 2-а група (13 хворих із килами середнього розміру) і 3-я група (12 хворих з великими килами). 

Дослідження проводилось на таких етапах: 1 етап – за добу до операції; 2 етап – на II добу після операції; 3 – на V добу після операції.

Для визначення впливу ВЧТ на стан гемодинаміки хворих використана реографія (діагностичний комплекс «РЕОКОМ»), зокрема такі її показники як: ІУО, ХОК, СІ, питомий периферичний опір, фаза швидкого вигнання, фаза уповільненого вигнання та відношення амплітуди систоли до амплітуди діастоли.

У передопераційному усім хворим проводилась інфузійна терапія періоді з метою корекції супутніх захворювань. Частіш усього зустрічались пупкові кили у першій групі хворих, тоді як у групі хворих з великими килами більшість приходилась на післяопераційні вентральні кили.

Аналіз вибраних показників реографії дозволив установити поступове зниження відношення до норми показників ІУО, ХОК та СІ у другій групі і, особливо, у третій групі хворих на другому та третьому етапах дослідження, що вказує на те, що у 2 і 3 групах хворих на цих етапах дослідження у післяопераційному періоді спостерігалось значне погіршення геодинаміки (Діаграма 1). 

Діаграма 1

Динаміки співвідношення показника питомого периферичного опору до норми показує, що на 2-му і 3-му етапі йде значне підвищення його при зниженні ІУО та ХОК. Такий взаємозв'язок може бути пояснений значною секвестрацією крові у периферичних відділах великого кола кровообігу. Остання можлива у вигляді проявлення синдрому нижньої порожнистої вени і навпростець пов’язана із степенем підвищення ВЧТ. При цьому при порівнянні підвищення показників відношення загального периферичного опору і ХОК до норми 2-ї та 3-ї груп чітко проявляється взаємозв’язок між підвищенням ВЧТ, зниженням ХОК, і підвищенням загального периферичного опору (Діаграма 2).

 

Діаграма 2.

 

Така ж тенденція зростання спостерігалась і у показника співвідношення фази швидкого вигнання до норми у хворих 2 та 3 груп на другому етапі з подальшим зростанням його на третьому етапі дослідження (Діаграма 3).

 

Діаграма 3.

 

Спостерігалось значне зниження співвідношення показника фази уповільненого вигнання до норми у хворих другої групи на 2 етапі дослідження з подальшим зростанням його на третьому етапі майже до вихідного рівня. У хворих третьої групи цей показник був значно нижчим у порівнянні із другою групою хворих на цих етапах. На 3 етапі він був ще далеко зниженими у порівнянні  із вихідним рівнем і з його рівнем у 2 та 3 групах хворих на аналогічних етапах (Діаграма 12).

Аналіз співвідношення показника фази уповільненого вигнання до норми показав, що у 2-ій групі на 3 етапі дослідження венозне повернення і кровообіг на рівні мікроциркуляторного русла прийшли до норми. У 3-ій групі навіть на 3 етапі зберігалось понижене венозне повернення і був недостатній кровообіг у зоні мікроциркуляторного русла (Діаграма 4).

 

Діаграма 4.

Ведуча роль уповільнення наповнення кров`ю судинного русла та зменшення повернення крові до серця гарно ілюстровано при вивченні зміни показника відношення амплітуди систоли до амплітуди діастоли (Діаграма 5). У хворих другої групи, і ще більш у хворих третьої групи, у післяопераційному періоді на другому етапі спостерігалось його зростання, що можна пояснити зменшенням венозного повернення.  

 

Діаграма 5.

 

ВИСНОВКИ

 

1.           Підвищення внутрішньочеревної гіпертензії на тлі больового синдрому приводить до зниження показників геодинаміки, зокрема зниженню ХОК, СІ, ІУО, підвищенню загального і питомого периферійного опору,  зменшенню венозного повернення.

2.           Застосування «не натяжних» методів герніопластик із використанням синтетичних матеріалів значно знижує абдомінальний компартмент-синдром. Герніопластики, виконані за такою методикою, не приводять до підвищення ВЧТ, порушенню функції дихання та гемодинамики.

3.           Важкі зміни гемодинамики у хворих з великими килами потребують ретельного вивчення можливостей компенсації цих змін ще у передопераційному періоді.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1.           Фелештинский Я. П. Пути улучшения предоперационной подготов­ки пациентов пожилого и старческого возраста с послеоперацион­ными большими грыжами живота // Укр. мед. часопис. — 1999. — № 5 — 6. — С. 79—82.

 

2.           Фелештинский Я. П. Аллопластика огромных послеоперационных грыж живота у пациентов пожилого и старческого возраста // Клін. xipypгія. — 1999. — № 7. — С. 24—26.

 

3.           Саенко В. Ф., Белянский Л. С, Манойло Н. Н. Современные на­правления открытой пластики грыжи брюшной стенки // Клін. хірургія . — 2001. — № 6. — С. 59—64.

 

4.              Ю.Б.Лысун, А.П.Мазур Влияние предоперационной подготовки на внутрибрюшное и перфузионное давление в брюшной полости //Клін. хірургія. - 2007.- №10.- С30-33.