Педагогические науки/ 2.Проблемы подготовки специалистов

Дзяйло С.П., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Самостійна пізнавальна діяльність у підготовці вчителів трудового навчання

Акцентуючи увагу на трактуванні змісту і поняття «самостійна пізнавальна діяльність», деякі автори звертають увагу на те, що результати аналізу процесу мислення й індивідуального пізнання студентів у навчанні, з’ясування взаємозв’язку і єдності мислення і знання як компонентів пізнавального процесу дають підстави розглядати поняття «самостійна діяльність» як процес відбиття і перетворення явищ об’єктивної дійсності в свідомості студентів, що зовні характеризується такими структурними компонентами: 1) виділення мети діяльності: 2) визначення предмета діяльності: 3) вибір засобів діяльності. Автори роблять висновки, що головна ознака самостійної діяльності, яка виражає її сутність, полягає зовсім не в тому, щоб працювати без сторонньої допомоги, а в тому, що мета його діяльності одночасно містить у собі функцію управління цією діяльністю. З таких позицій самостійна робота постає як засіб організації навчального чи наукового пізнання студента і як форма виявлення ним певного способу діяльності стосовно виконання відповідного навчального завдання з метою одержання нових знань або поглиблення і впровадження уже існуючих знань у практичну діяльність.

Як уже зазначалося, в сучасній дидактиці самостійна навчальна робота розглядається як вид навчальної праці, що здійснюється без безпосереднього втручання, але під керівництвом викладача. Ефект від самостійної навчальної роботи досягається тільки тоді, коли вона організується та реалізується у навчально-виховному процесі як цілісна система, що пронизує практично всі етапи і форми навчання.

Необхідність самостійної роботи студентів іноді буває цілком очевидною. Наприклад, у підготовці вчителя трудового навчання мають місце різноманітні практикуми, на яких у студентів формуються практичні уміння та навички. Специфіка проведення занять з таких практикумів полягає в тому, що теоретичні знання, необхідні для практичної роботи студенти вимушені здобувати тільки самостійно – адже викладу теоретичного матеріалу викладач не здійснює.

На нашу думку, роль самостійних занять важлива не тільки тому, що в межах аудиторних занять неможливо дати (і засвоїти) масу знань, яка постійно збільшується та змінюється. Є й інші і більш вагомі причини.

По-перше, будь-яка навчальна діяльність включає елемент самостійної роботи в тому розумінні, що засвоює людина навчальний матеріал завжди сама.

По-друге, самостійна робота із зрозумілих причин передбачає найбільше розмаїття форм діяльності тих, хто навчається, а, отже, забезпечує найбільш високий рівень засвоєння навчального матеріалу.

По-третє, лише самостійна робота з опрацювання навчального матеріалу дає знання і переконання, хоча початок тут може бути покладено іншими заняттями.

По-четверте, самостійна робота є основою майбутньої самоосвіти спеціаліста, формує відповідну мотивацію та навички самоосвіти. У багатьох публікаціях показано, що коли студент не навчиться самостійній роботі з урахуванням як мотиваційного, так і технологічного компонентів протягом терміну навчання у вузі, то до фази самоосвіти він так і не переходить або вона дається йому з великими зусиллями.

Як відомо, у вищих закладах освіти більшості зарубіжних країн саме самостійна робота студентів є основою їх навчання. Традиційні форми навчання (лекції, семінари, практичні заняття) допомагають студентам в організації їх самостійної роботи. Це знаходить своє відображення у структурі навчального процесу. За даними ЮНЕСКО, частка самостійної роботи студентів у США перевищує 65%.

У цих умовах велике значення має проблема оволодіння студентами раціональними прийомами самостійної навчальної діяльності, формування у них умінь та навичок самостійної навчальної роботи. Навчити студентів учитися, озброїти їх знаннями, умінням до саморозвитку в процесі подальшої освіти – одне з найважливіших завдань вищого закладу освіти.

Особливо актуальною ця проблема є для майбутніх учителів, які повинні навчати нове покоління учнів умінню самостійно учитися. Для них саме самостійна робота, яке менше підлягає зовнішнім керівним впливам, спираючись на самостійну пізнавальну діяльність, може стати реальним інструментом засвоєння різноманітних поточних і перспективних об’єктивних і суб’єктивних смислів, самоаналізу, самооцінки, подальшого особистісного і професійного розвитку.

У сучасних нормативних документах самостійна робота студентів визначається як основний засіб оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Навчальний час, відведений для самостійної роботи, регламентується навчальним планом і повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни. Якщо раніше самостійна робота розглядалась як важлива складова навчального процесу, яка все ж таки поступалась за вагомістю аудиторним заняттям, то в сучасних умовах самостійна робота визначається головним складником вищої освіти і звідси виникає необхідність створення умов для формування умінь і навичок самостійної навчальної роботи, необхідних для безперервної освіти і самоосвіти.