Педагогические науки/ 2.Проблемы подготовки специалистов

Сахно С.А., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Роль технічної енергетики у розвитку людського суспільства

Уся історія прогресу органічно пов’язана з людською діяльністю, розвитком її різних форм, тією соціальною енергетикою, яка змушує рухатися сили, що перетворюють людське буття. До такої енергетики відносять:

1. Людину як активну діяльнісну істоту, що володіє силою розуму та руки.

2. Тварин, яких приручила людина.

3. Техніку, в широкому розумінні цього слова, тобто як таку, що містить не тільки знаряддя праці як «продовження» людських рук і втілення людського розуму, а й енергетику, яка змушує рухатися знаряддя праці та інші технічні елементи.

Завдяки технічній енергетиці світ докорінно почав змінювати свій вигляд, створюючи нові явища і новий світ на Землі – техносферу в широкому значенні цього слова. Велика техносфера, створена за останні два-три тисячоліття, породжує нові матеріально-культурні здобутки людства.

Не потребує доказів такий факт: чим досконаліший рівень технологій, тим вищий внутрішній інтелектуально-духовний потенціал, рівень і якість життя людей, рівень освіченості, культури, науки, дозвілля, духовного розвитку.

Аналіз соціальних процесів, які відбувалися у світі в 30-70 роках ХХ століття, свідчить про те, що майже всі розвинені країни мали такі ж проблеми, які характерні тепер і для України.

Як до другої світової війни, так і після неї, перед політичними та економічними елітами країн назріло нагальне завдання: забезпечити соціально-політичну стабільність суспільства шляхом стійкого розвитку виробничих сил, підвищення рівня споживання більшості населення, створення суспільства «соціального партнерства».

Вирішення цих завдань ускладнювалися умовами, головною з них було перетворення суспільства розвинених країн з індустріальних на постіндустріальні, інформаційні. Науково-технічна революція, дозволила багатим країнам створити принципово нову техніку та технологію, небачені раніше комунікаційно-інформаційні можливості, підняла виробничі сили до такого рівня, що вони спроможні у найкоротший час задовольнити будь-який «торгівельний голод». Воднораз, не тільки засоби виробництва, а навіть предмети споживання можуть служити людям десятиліття, тому і мають назву «предмети тривалого використання». Таким чином, існувала реальна загроза одноразового швидкого насичення ринку і, як наслідок, реальна небезпека нових криз надвиробництва, які призвели б до дестабілізації суспільства. Необхідно було знайти такі механізми, які б забезпечували постійне відтворення попиту, впливаючи на ті сторони людської особистості, котрі за будь-яких умов повністю не задовольняються, потребуючи постійно нового «підживлення». І такі механізми було знайдено: їх важливою складовою став дизайн. Саме він був однією з причин і одним зі стимулів регулярного, швидкого і масового відновлення предметного світу, що оточував людину.

Принципові зміни сталися не тільки в матеріальному виробництві. Вони торкнулися структури людської праці, цієї основи матеріального виробництва у розвинених країнах, передусім мотивації людської діяльності. Дійсно, у традиційному індустріальному суспільстві матеріальне виробництво засноване на економічному примушенні працівників до роботи. При цьому праця не сприймається як частина життя. Навпаки, для класичного найманого робітника часів індустріальної епохи працювати означає жертвувати частиною свого життя. У цей же час у розвинених країнах при збереженні процесу купівлі-продажу робочої сили, мотивація трудової діяльності більше вже не зводиться лише до отримання матеріальної винагороди. Остання змістилася у шкалі цінностей з домінантних позицій на відносно малозначущі. За даними соціологів, матеріальна винагорода сьогодні займає шосте-десяте місце серед чинників мотивації праці в розвинених країнах. Традиційно більш значущими виявилися такі мотиви, як задоволення від самої діяльності, пов’язані з нею можливості самовираження й самовдосконалення, суспільне визнання. Важливо й те, що за останні два десятиріччя в розвинених країнах час праці (тобто діяльність за зовнішнім примусом) перевищує час відпочинку (тобто діяльності, зумовленої внутрішніми мотивами). На основі згаданих і багатьох інших чинників дослідники роблять висновок про те, що суспільство, засноване на праці, трансформується в суспільство зовсім іншого типу. Науковці говорять про зміну економічного примушення людини до праці на інший – комплексний, соціальний, коли вся сукупність суспільних умов життя викликає необхідність соціальної діяльності.

За останні п’ять десятиріч помітна стійка тенденція до збільшення кількості працівників, зайнятих виробництвом не матеріальних продуктів, а різного роду послуг. Так, у США за останні 50 років середній приріст кількості працівників, зайнятих у матеріальному виробництві, становив 35%, а у сфері послуг – 50%. До того ж лише з 1977 по 1990 роки кількість осіб, зайнятих у матеріальному виробництві, скоротилася на 0,5 мільйона чоловік, а їх число у сфері послуг зросло майже на 25 мільйонів осіб.

Слід відзначити, що у сфері послуг розвинених країн виділяється особливе ядро, до якого належить освіта, охорону здоров’я, культура і наука. Ці галузі демонструють тепер найбільш швидкий розвиток, а результати діяльності в них характеризуються високою невідтвореністю продукту, що виробляється. Йдеться про те, що у психології він визначається як результат творчості, а в педагогіці – індивідуальний підхід. Дуже часто виявляється, що результати діяльності в цій сфері (освіта, охорона здоров’я, культура і наука) мають унікальні властивості, заздалегідь не відомі або згодом не відтворені.

Результати «нової» праці (яка більше схожа на творчість і яка виробляє продукт, схожий не на товар, а на послугу), адекватно описуються поняттям цінність, а не собівартість. Іншими словами, в Європі за останні 10 років суть поняття, що являють собою фундамент марксизму, а саме: «праця», «товар» і «собівартість» явно трансформувалися у «творчість», «послугу» і «цінність». Ці зміни фіксуються в численних економічних, соціологічних і філософських дослідженнях останніх років у різних країнах.

За умов оптимального розвитку техносфери створюються сприятливі умови розвитку держави, суспільства й особистості. На міждержавному рівні домінантний вплив на світову політику мають держави, які володіють високим власним технологічним потенціалом. Чим вищий технологічний потенціал держави, тим вищим є рівень економіки. А це створює умови формування сприятливої зовнішньої політики, одержання додаткових фінансових переваг і відповідного подальшого технологічного розвитку.