Українська
інженерно-педагогічна академія
КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ ТЕХНІЧНІЙ ШКОЛІ УКРАЇНИ (20-і – початок 30-х рр. ХХ ст.)
На сучасному етапі розвитку вищої технічної школи, коли в України широко
запроваджуються принципи Болонської конвенції, буде корисним, на наш погляд,
дослідження історичної доби 20-х – початку 30-х рр. ХХ ст.. Саме на цьому етапі
розвитку української системи освіти в умовах розповсюдження принципів активного
навчання пріоритетного значення набув поточний облік успішності навчання
студентів. При цьому, поточний контроль був визначальним при виведенні підсумкової
оцінки з навчального курсу.
Таким чином, можна провести очевидні аналогії систем обліку успішності дослідного
і сучасного періодів розвитку вищої школи. Так, за умов запровадження принципів
Болонської конвенції, визначального значення набуває саме поточний контроль
навчальної роботи студентів. З цих позицій особливо актуальним є дослідження
способів реалізації поточного обліку успішності в історичній практиці.
Таким чином, завданнями нашого дослідження є:
- дослідити систему контролю знань студентів за умов активних форм і методів
навчання в Україні періоду 20-х – початку 30-х рр. ХХ ст.;
- визначити переваги запровадження поточного обліку успішності студентів у
світлі приєднання України до Болонського процесу.
За умов використання активних форм навчання (груповий метод) Я.Столяров у
1925 р. виділяв наступні елементи контролю: 1) об’єм і зміст роботи, які
повинна виконати уся група і кожний її член самостійно; 2) матеріальні
результати роботи: конспекти лекцій, виписки з літературних джерел, виконанні
задачі, ескізи, графіки, креслення, проекти, доповіді, реферати, звіт про
виконання робіт в лабораторіях, майстернях або на виробництві, звіт про
екскурсію і т.п.; 3) час, визначений для виконання роботи за робочим планом, і
час, фактично витрачений на роботу.
Сукупність цих даних, зібраних для усіх видів занять, теоретичних, практичних
і виробничих, дає повну картину досягнень студентів у вивченні певного навчального
матеріалу, а разом з тим дає можливість провести оцінку цієї роботи. Для
отримання характеристики кожного студента окремо необхідно врахувати елементи
психологічного характеру: інтенсивність робочого напруження студентів, ступінь
самостійності у виконанні роботи, наявність творчих моментів, які складаються в
процесі тривалого спостереження за роботою усього колективу.
Аналогічно до групового методу лабораторно-бригадна система навчання у 1932
р. базувалась на поточному обліку успішності студентів. При цьому для аналізу
якості навчання студентів викладач враховував конспекти студентів, робочі
журнали, якість розв’язання задач, виконання проектів, виступів з докладами на
конференціях, ініціативу, наполегливість в роботі. Подібний облік вимагав докладної
характеристики студента, його робочих якостей: вміння самостійно працювати з
книгою, науковою літературою, уміння користуватись приладами, наочними
посібниками, уміння планувати свою роботу, аналізувати, встановлювати зв’язки,
робити узагальнення, висновки, систематично і точно виражати свої думки, комбінувати
свою роботу з роботою колективу. Такий докладний аналіз дозволяв викладачу
вчасно виявити недоліки в роботі студента і скорегувати її. Підсумкова оцінка
за навчальний курс за таких умов буде не поверхневою, а реально відображати
навчальну роботу студента [1, с.9-10].
Однак, у переважній більшості технічних ВНЗ облік знань залишався найслабшим
місцем. Найпоширенішими вадами його були відсутність індивідуальної оцінки,
формальний залік усій бригаді на основі відповіді одного члена бригади [2, с.
6−7]. Практично склалася ситуація, коли викладач не контролював навчальну
роботу переважної більшості студентів [3, с. 109].
На наш погляд, негативні наслідки використання лабораторно-бригадного
методу навчання були пов’язані з перекрученням принципів його застосування. Як
ми бачили, відповідно до методичних рекомендацій основний акцент викладач
повинен був робити на оцінювання індивідуальних здобутків кожного окремого
студента, чого на практиці реалізовано не було.
Таким чином, історична доба 20 – 30-х рр. ХХ ст. надає величезний багаж
досвідного і фактичного матеріалу, зокрема у сфері контролю знань студентів,
який необхідно аналізувати і активно використовувати на сучасному етапі розвитку
системи вищої освіти в Україні. Як ми побачили, ідеї пріоритетної ролі поточного
обліку успішності навчання студентів для України є не новими, і для ефективної
реформи вищої школи відповідно до вимог і принципів Болонського процесу варто
вивчати національний досвід реформування освітньої галузі.
Аналізуючи сучасну практику запровадження поточного обліку успішності
студентів в межах Болонського процесу, яскраво проявляються його переваги.
Серед таких, стимулювання, активізація та спонукання студентів до систематичного
навчання протягом усього семестру. При цьому, студенти позбавляються можливості
займати пасивну позицію у навчальному процесі протягом семестру, переводячи усі
навчальні зусилля на період екзаменаційної сесії з великою вірогідністю
отримати гарну підсумкову оцінку з предмету.
Література:
1. Реформатский А.Н.
Активные методы преподавания в высшей проф.-технической школе: Тезисы доклада
проф. А.Н. Реформаторского (Май
2. Справочник для
поступающих в институты НКЛП-УССР в 1939 году. Народный комиссариат легкой
промышленности. Управление учебными заведениями. – К.: 4-я полигр. ф-ка
им.Ленина, 1939. – 23 с.ё
3. Тези доповідей
ВРНГ на Всеукраїнській партнараді ВТИШ’ів і технікумів. 10-13 лист. 1931 р. –
Х., 1931. – 32 с.