Педагогічні науки, підсекція «Проблеми підготовки спеціалістів»

Непорожній Богдан

Магістр педагогічно-індустріального факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

Погляди української інтелігенції на проблему становлення трудового навчання в народних школах України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст. був періодом наростаючих змін в Російській імперії загалом і в Україні зокрема. Перш за все вони проходили в соціально-економічній галузі – індустріалізація почала набирати досить швидкі темпи в великих містах і цілих регіонах України. Суспільно-економічні трансформації викликали зміну підходів до системи освіти, бо все більше потребували компетентних фахівців для різних галузей промисловості та вправних й умілих робітників. З цією метою по всій Російській імперії створювались реальні училища, а до навчальних планів і програм початкових та середніх загальноосвітніх закладів впроваджувалось трудове навчання. Разом з тим українське село залишалося таким же, як і було століття тому, там переважала ручна праця і патріархальний побут. Ці процеси несли в собі суперечності та дилеми, які викликали бажання інтелігенції їх розв’язати. Українська громадськість, бурхлива діяльність якої припадає саме на цей період, ставила перед собою розв’язання двох завдань – національного розвитку та утвердження соціальної справедливості. Проблеми школи, освіти, підготовки молоді до життя стали програмними в діяльності українських громадських об’єднань та окремих педагогів. Особливе місце в їх творчості посідали питання виховання дітей у праці.

У дослідженні розвитку трудової спрямованості навчання в Україні важливе значення мають погляди українських мислителів на цю проблему. Так, один із зачинателів національної педагогічної думки О.Духнович (1803-1865) ще на початку ХІХ століття висловлював думку про необхідність трудового виховання та підготовки дітей до суспільної праці. Він був першим українським педагогом, який теоретично обґрунтував мету і завдання трудового навчання, визначив його як засіб всебічного виховання, сформував зміст і методи трудового виховання за видами праці. Педагог був переконаний, що розвиток ремесла та кустарно-художніх промислів певною мірою сприяють добробуту селян та зростанню народної культури. В 1851 році була надрукована його книга „Краткий землепис для молодих русинов”, де пропонувалось навчати в школах вишиванню, різьбленню по дереву, малюванню, плетінню з дроту ланцюжків, різноманітних прикрас, струганню деревини, ліпленню з глини посуду. Хлопчикам пропонувалося займатися ковальством, вчитись виготовляти сільськогосподарське знаряддя. У широкому виборі видів праці педагог вбачав шлях виявлення здібностей і нахилів учнів і цим спрямовувати їх до вибору майбутньої професії. Він визначив також методи трудового навчання: пояснення учителя, показ трудових дій учителем чи батьками та вправи.

Про значення трудового навчання в шкільній освіті кінця ХІХ – початку ХХ століття говорив і І.Франко (1856-1916). В його доробку праця розглядалася як найважливіша суспільна категорія, без якої неможливий суспільний прогрес. У процесі праці нагромаджуються матеріальні та духовні цінності, через працю людство досягає свого розвитку. „Єдиною основою людського щастя і добробуту, – підкреслював мислитель, – є праця”. Основним завданням трудового навчання І.Франко вважав опанування дитиною знаннями про природу та оволодіння вміннями та навичками користуватися цими знаннями у процесі діяльності. І.Франко констатував, що в тогочасних народних школах фактично не було трудового навчання, лише дівчатам дозволялося займатися шиттям. Але й ці заняття були випадковими. У статті „Факт до характеристики нашого шкільництва” Іван Якович описує талановиту вчительку Юлію Снайдер (відому українську поетесу Уляну Кравченко), яка навчала дітей грамоті та шиттю. Вчительку звільнили і на її місце „призначили бездарного приятеля якогось шкільного інспектора”. З огляду на цей факт поет ставить запитання: „Питаємось, хто буде уділяти дівчаткам науку шиття, одиноку практичну науку, допущену теперішньою системою, коли на п’ять теперішніх учителів в школі нема ані одної учительки?”. Іван Якович вважав за необхідне привчати дітей до праці якнайраніше, тому що: „у перших роках свого життя дитина вчиться при допомозі зору і дотику відрізняти один від одного предмети, що її оточують”. Розглядаючи зростання дитини як безперервний процес упродовж періоду навчання ці особливості дитини спрямовуються на гру, яка поступово включає трудові елементи, а далі ручну працю. Як бачимо, Іван Якович Франко розглядав працю дітей як засіб всебічного виховання, джерело знань, розумового виховання.

Великий вплив на розвиток педагогічної думки в Україні мали праці та діяльність видатного педагога Костянтина Дмитровича Ушинського (1824-1870), який вперше в Російський імперії почав серйозно вивчати проблему взаємозв’язку праці і виховання. Він зазначав, що виховання має готувати дітей „до праці в житті”. Педагог найповніше розкриває ці ідеї у статті „Праця в її психічному та виховному значенні” (1861), де критикує традиційні методи виховання та навчання за пасивність і говорить про те, що „часто в самому класі навчаються вихованці „убивати” час. Вчитель роз’яснює новий урок: учні, знаючи, що знайдуть цей урок в книзі, дивляться на вчителя, але не чують ні жодного слова з того, що він каже”.

К.Ушинський був переконаний, що у процесі виховання дітей треба надавати їм можливість знайти „для себе корисну працю в світі” та прищепити „спрагу праці”. „Виховання, – визначає педагог, – якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя”. Високо оцінюючи роль праці у вихованні, Костянтин Дмитрович стверджував, що велич праці не лише в тому, що завдяки їй створюються матеріальні цінності, а в її внутрішній силі впливу на все психічне життя людини, її фізичний та моральний стан. Цю внутрішню якість праці він називає „животворною силою”, яку не можна одержати у спадщину чи привласнити. Вона проявляє свою благодатну владу лише над тим, хто сам працює”. Ідеї К.Д.Ушинського щодо праці та трудового навчання здійснили великий вплив на вітчизняну педагогічну думку, на світогляд багатьох педагогів, які намагалися будувати навчання на основі трудового принципу.