Педагогические науки/ 2.Проблемы подготовки специалистов

Сулима Т.П., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Творча діяльність учнів у профорієнтаційній роботі вчителя трудового навчання

Потреби швидкого економічного оновлення господарства країни, зростання інформатизації суспільства, необхідність використання передових наукомістких технологій висувають перед школою ряд завдань, серед яких основне місце займає проблема розвитку творчих здібностей особистості. Вміння творчо використовувати здобуті знання є зараз соціальною цінністю, оскільки допомагає людині виконувати суспільні й професійні функції, робить можливою швидку адаптацію в нових економічних умовах, сприяє швидкому переходу від одного виду діяльності до іншого. А в умовах прискореного науково-технічного прогресу це вміння стає насущною суспільною необхідністю, тому що виробництво відчуває потребу вже не стільки в мускульній силі чи простих навичках розумової праці людини, скільки в її творчих здібностях.

При виборі форм та методів роботи з учнями на уроці особливу увагу необхідно звертати на застосування засобів, що активізують самого учня: ділові, рольові ігри, аналіз конкретних виробничих ситуацій, проблемний виклад матеріалу та інші.

Використовуючи ділові, рольові, та інші ігри як засіб розвитку творчої активності учнів, учитель вирішує ряд завдань:

• цілеспрямовано знайомить школярів із змістом професії;

• розкриває учням специфіку (психологічний зміст) професійної діяльності;

• розвиває вміння співвіднести свої інтереси і здібності з вимогами професії;

• досягає відповідності учбових та пізнавальних інтересів з професійними;

• формує активну позицію школярів в оволодінні професією, виховує потребу реалізувати свої інтереси в діяльності.

При цьому особливу увагу треба звертати на розвиток самостійності творчих здібностей учнів, бо через творчість найбільш повно проявляються професійні інтереси і нахили людини.

Політехнічне навчання учнів вимагає розвитку пізнавального інтересу, технічного мислення, елементів конструкторсько-технологічних знань і вмінь, технічної творчості. Якщо до перелічених компонентів додати ще й художність, можна забезпечити художньо-конструкторську підготовку учнів. Виготовляючи технічну модель, пристрій, учень засвоює принципи їх роботи, закріплює знання з фізики, математики. Одночасно вирішуються такі завдання, як: ознайомлення з функціональним призначенням даної конструкції, вироблення навичок з читання креслень, складання ескізів, планування технологічного прогресу та організації творчої діяльності. Разом з тим учень намагається зробити технічний розв'язок конструкції більш досконалим, зручним, гарним. А це і є основні принципи, покладені в основу художнього конструювання. Тому недоцільно відокремлювати дизайн, або художнє конструювання, від уроків трудового навчання. Інтеграція уроків праці з основами художнього конструювання, або трудове навчання з художньо-конструкторським підходом, сприятиме розвитку художньо-конструкторських здібностей учнів.

Умови роботи в школі вимагають від учителя трудового навчання високої спеціальної та методичної кваліфікації. Без цього він не зможе допомогти учням розвинути художньо-конструкторські здібності, проводити заняття в гуртках технічної творчості, розвивати їхні технічне мислення та естетичну культуру. Тому педагогічні вузи, які готують учителів праці, повинні враховувати і художньо-конструкторські напрями їхньої підготовки.

Проблема художності в техніці та її вплив на формоутворення технічних виробів, особливо емоційне сприймання гармонії технічних виробів та її вплив на формування особистості, досліджені ще недостатньо. Художньо-конструкторська діяльність — це творчий процес, результат тісної взаємодії всіх сторін психічної діяльності учня. Чуттєве пізнання — це основа всієї розумової діяльності особистості.

Художнє конструювання відіграє велику роль у розвитку творчих здібностей учнів. Предмети, явища навколишнього середовища викликають у мозку людини певні відчуття, які через певні рецептори викликають зорові, слухові, та інші дії. На процес сприймання в художньому конструюванні впливає і набутий досвід. Це знання та навички, які учень опанував раніше, його інтереси, інтуїція, настрій. Для даного виду діяльності велике значення мають сприймання Просторових співвідношень (відстаней, параметрів фігури, форми виробів, що проектуються). У зв'язку з цим доцільно давати настановчі вказівки, вчити аналізувати і записувати свої спостереження у формі малюнків, схем. Це допомагає краще розвивати увагу, пам'ять, привчає до відповідальності і самоконтролю. Увага означає спрямованість, зосередженість на чомусь певному. Вона є організатором усіх психічних функцій. Без розвиненої уваги, пам'яті неможлива продуктивна праця в художньому конструюванні.

Під час художнього конструювання важливо підтримувати інтерес учнів до цього процесу. Психологи вважають інтересом підсилене почуття, вибіркове ставлення до певних видів робіт чи об'єктів проектування. Щоб виховати в учнів інтерес, необхідно пояснювати їм суспільне значення виробу, планувати художньо-конструкторську діяльність учнів так, щоб вона давала їм моральне і естетичне задоволення. Дуже важливо в процесі художнього конструювання розпізнавати і підкріплювати зацікавленість, створювати гарну емоційну атмосферу, що сприятиме прагненню учнів до вдосконалення відповідних теоретичних знань та практичних навичок.

Оскільки в процесі проектування учні стикаються зі значними труднощами, потрапляють у нові, нестандартні умови, зазнають невдач під час виготовлення і випробування виробів, дуже важливо формувати у них силу волі, наполегливість, терплячість, не боятися труднощів і переборювати їх. Під час розв'язання певних технічних проблем і завдань розвивається технічне мислення учнів. А художнє мислення розвивається в процесі саме художньо-конструкторської діяльності, яка передбачає розвинену фантазію, просторове мислення, образотворчі навички, відчуття кольору, гармонії, гарного смаку тощо.

Схильність до художньо-конструкторської діяльності можна спостерігати ще в початкових класах під час уроків образотворчого мистецтва та художньої праці.

Здатність дітей до художнього конструювання визначається під час гри з технічними іграшками, конструкторами, роботи на верстатах виготовлення об'єктів праці у шкільних майстернях, і створення різноманітних моделей техніки та їх оздоблення в гуртках технічної творчості.

Процес конструювання передбачає розробку будови виробу з виконанням робочих креслень для виготовлення деталей. Тому, щоб розвивати в учнів здібності до художньо-конструкторської діяльності, їм потрібно дати загальноосвітні і спеціальні знання, розвинути у них технічне мислення, образну та просторову уяву, самостійність, сформувати навички дослідницької роботи, моделювання, вміння графічно зображувати свої ідеї, думки, фантазії.

Успішно розвивати художньо-конструкторські здібності учнів 5—7 класів можна на уроках трудового навчання.

Програмою передбачено творчу конструкторську діяльність учнів, яка пов'язана із розв'язуванням технічних задач конструкторського плану в процесі виготовлення виробу, зміною його конструкції чи деталей, конструюванням нескладних деталей та їх з'єднань, розв'язуванням розрахунково-графічних завдань, розробкою деталі за схемами, за технічними вимогами тощо. Але в цьому процесі втрачається той естетичний, художній початок їхньої творчості, який приносить особистості учня якісно нове відчуття під час зустрічі з прекрасним, з гармонією в техніці. Тобто потрібно ще створити емоційне забарвлення творчої праці, а саме додати художності процесу конструювання.