Лимаренко Л.І.

Херсонський державний

Університет

Тренінг як форма навчання у студентському театрі вищого навчального закладу гуманітарного спрямування

Модернізація освітньої діяльності – (виведення в Болонському процесі на перше місце у навчально-виховній діяльності вищих навчальних закладів самостійної роботи студентів) – спонукає до забезпечення майбутніх фахівців знаннями, вміннями, практичними навичками самоформуючого характеру, створення умов для їх творчого самовдосконалення, самореалізації.

Серед таких умов у вищій гуманітарній освіті є функціонування студентських театрів, діяльність яких має колосальний активізуючий вплив на розвиток і вдосконалення особистості, її творче формування, духовний потенціал, світогляд, культуру.

Аналізуючи різні форми і методи роботи зі студентськими театральними колективами, найбільш ефективними, на нашу думку, є активні групові форми. Тому суттєвого значення в педагогічній практиці вищих навчальних закладів набуває впровадження тренінгів. Пропозиції до проведення оптимального комплексу вправ тренінгу при формуванні професійних якостей майбутніх фахівців-гуманітаріїв є метою даної роботи.

Сучасні технології, Інтернет, комп’ютери, величезний обсяг інформації потребують нових форм навчання, відмінних від лекційних систем. Цьому відповідає тренінгова форма роботи, яка не тільки розвиває здатність людини до пошуку нових знань, творчості, але й допомагає здійснити інтелектуальний прорив, формує особистість та її світогляд.

Тренінги (у перекладі з англійської „вправа”) сьогодні є незамінним елементом системи навчання і розвитку студентів будь-якого фаху. Адже тренінг – це насамперед навчання, що опирається на накопичений людський досвід. Задіяні у тренінгу, не тільки отримують нові знання, але й мають можливість відразу ж використовувати їх на практиці, виробляючи та формуючи професійні вміння, навички.

Отже, тренінгові форма навчання базується на партисипаторному підході – тобто на методиці участі. Це означає, що весь колектив є учасником організованого процесу навчання, спрямованого на оволодіння знаннями та способами інтелектуальної і практичної діяльності. У результаті такої праці, людина активно творить себе і постійно рухається у напрямку особистісного розвитку, творчості та самодостатності.

Перевага цієї методики в тому, що молодь навчається ефективніше у тих випадках, коли:

- цінуються їх власні знання і можливості, які полягають в основу нової інформації чи створення чогось нового;

- можна поділитися своїм досвідом і проаналізувати його у доброзичливій атмосфері;

- існує реальна можливість вчитися, виконуючи практичні дії;

- участь у тренінгу є добровільною, тому можна брати на себе відповідальність за своє навчання та самовдосконалення.

Зазначимо, що суттєвою перевагою такої методики є те, що вона дає унікальну можливість вивчити складні питання та розвинути особистість у творчій обстановці тренінгу.

В основі діяльності студентських театрів лежить найбільш складна форма свідомої й цілеспрямованої праці – творча діяльність, у процесі якої в свідомості людини відображаються об’єктивно нові зміни предметів, явищ природи та суспільного життя. Такий вид діяльності найповніше забезпечує потяг молоді до самореалізації і максимально активізує її творчий потенціал. Тому й доцільним є використання тренінгів, які розглядаються нами як творчий процес, спрямований на цілісний розвиток студента, його вдосконалення для досягнення особистісних вершин у вибраній ним сфері професійної діяльності.

Звертаючись до творчої спадщини К.С.Станіславського, ми пропонуємо використовувати тренінги психофізичного апарату, розроблені за методикою видатного режисера. Він вважав, що саме тренінги, які займають важливе місце в театральній педагогіці, сприяють ефективному оволодінню елементами акторської майстерності. Ще у свої „Нотатки з програми театральної школи”,

написані в останні роки життя, Станіславський включив тренінг як особливий розділ до предмету „майстерність актора”. В останніх рядках „Робота актора над собою” автор писав, що співакам необхідні вокалізми, танцюристам – екзерсиси, а сценічним акторам – „тренінг і муштра”, програма-вказівки так званої „системи”. Всі поради К.С.Станіславського, відносно акторів, мають пряме відношення і до фахівців гуманітарного спрямування, які мають багато спільних рис (мовлення, пластика, дія у „запропонованих обставинах”) із професією актора. Тому, в навчально-виховному процесі студентського театру при формуванні спеціально-професійних якостей та вмінь, ми використовуємо тренінги, перевірені театральною педагогікою.

Саме тренінги розвивають і відшліфовують природній хист студента, надають йому необхідні знання й навички, сконцентровують його талант, роблять гнучким, чутливим до виконання творчих завдань у професійній діяльності.

Основним завданням тренінгу ми вважаємо розробку і вдосконалення психофізичної техніки майбутніх спеціалістів, виховання психофізичних навичок і вмінь, пов’язаних з увагою, уявою і фантазією, з емоційною пам’яттю та іншими елементами майстерності актора.

Для того щоб ефективно використовувати тренінги в підготовці студентів до професійної діяльності, нами опрацьовані тренінги, що більш за все викликають інтерес практиків театральної педагогіки. Комплекс тренінгів, який ми використовуємо на заняттях студентського театру базується на вправах К.С.Станіславського та відомих театральних педагогів: А.А.Амаспюрянца, С.В.Гіппіуса, Б.Є.Захави, З.Я.Корогодського та інших. Вправи добиралися з урахуванням усіх елементів творчої психотехніки з основ майстерності актора.

Плідне засвоєння вправ тренінгу в студентському театрі відбувається за принципом від простого до складного, з періодичним поверненням до пройденого матеріалу, але вже на новому вищому рівні: враховуючи загальну взаємодію всіх елементів творчого самопочуття та планомірне вивчення, засвоєння кожного елементу, деталі складного механізму людської поведінки. Відзначаємо дві особливості запропонованого нами тренінгу: широке використання елементів гри й умовної драматургії – етюду, пейзажу, музичного твору, п’єси тощо.

Під час виконання тренінгу ми створюємо позитивний морально-психологічний клімат для творчості студентів. Роботу над розвитком і вдосконаленням сенсорних навичок і вмінь, пов’язували з поступовим засвоєнням дії в умовах вимислу, що визначило методичну розробку вправ з усіх розділів тренінгу. В рамках теми кожної вправи нами припускаються необхідні зміни сюжету, різні засоби пояснення його смислу (зміни, що продиктовані конкретними умовами заняття і творчою інтуїцією керівника).

Особливого значення набуває перший етап проведення тренінгу – цикл підготовчих вправ загального характеру, який дає нам можливість познайомитися з кожним студентом, з особливостями його творчої індивідуальності, а майбутньому фахівцю ознайомитися з головними умовами акторської творчості: необхідності працювати над собою, відчуттям себе в колективі, в творчому взаємозв’язку, у взаємодії людини і колективу.

Вважаємо, що тренінг творчої психотехніки майбутнього спеціаліста доречно проводити в такій послідовності: 1) розвиток навичок робочого самопочуття: організованість, колективність, закінченість дії, зосередженість і розосередженість багато площинної уваги; 2) розвиток творчого зорового сприйняття та пам’яті: вдосконалення зорового сприйняття і пам’яті, спостережливості, уяви і фантазії, орієнтації в просторі, слова і внутрішнього бачення, просторового бачення, розвиток асоціативного мислення і внутрішньої мови, тренінг механізмів переключення, безперервності бачення і дії в умовах вимислу; 3) розвиток творчого слухового сприйняття та інших сенсорних умінь: вдосконалення сприйняття і пам’яті – зорової, слухової, тактильної, нюхальної і смакової, постійний тренінг пам’яті комплексних чуттєвих образів, механізмів переключення, виконання дії з реальними і уявленими предметами; 4) розвиток творчих навичок м’язової уваги: вдосконалення м’язово-рухального сприйняття та пам’яті, тренінг м’язового контролера, дій мислення і дій з уявленими предметами; 5) розвиток творчих навичок фізичного самопочуття: виконання дії з уявними предметами, безперервність, логіка, завершеність дії, розвиток пам’яті внутрішнього сприйняття, емоційної пам’яті, спілкування, взаємодії партнерів, їх взаємозв’язок і взаємозалежність, відчуття темпоритму; 6) розвиток акторської „сміливості” та елементів характерності: виконання дії в ускладнених „запропонованих обставинах”, виправдання незвичайного фізичного самопочуття.

У тренінговій роботі ми надавали великого значення розвитку і формуванню досконалої уваги студента як засобу повного зосередження на об’єкті дії, як ефективної зброї фахівця. Адже за допомогою уваги фахівець мобілізує аудиторію, зосереджується сам і зосереджує інших, одночасно спостерігаючи за всіма і здійснюючи глибокий аналіз їхнього психологічного стану, відповідей тощо. Увага кожної людини повинна бути настільки натренована, щоб вміти миттєво відреагувати на будь-які події, які відбуваються в процесі професійної діяльності. Вправами тренінгу, активність виконання яких стимулюється суворо відведеним часом, ми розвиваємо у студентів основні риси довільного виду уваги (цілеспрямованість, активність, усталеність), яка носить дієвий характер, є активним пізнавальним процесом, певною стадією органічної дії, що пов’язана з діяльністю органів почуття (зору, слуху, смаку, дотику, нюху). Завдяки тренінгу, що розвиває сенсорні вміння майбутніх спеціалістів гуманітарного напрямку, ми намагаємося вдосконалити діяльність кожного органу відчуття, поглибити наслідкові реакції і підвищити яскравість виникаючих асоціацій, закріпити довільне володіння зоровою увагою під час образного мислення, збільшити силу та інтенсивність чуттєво-рухливих реакцій, прискорити переключення з одного чуттєвого образу на інший, з однієї чуттєво-рухливої реакції на іншу.

Організовуючи цей процес роботи в студентському театрі вузі, ми спираємося на такі умови: кожна вправа повинна мати конкретну фізичну мету, окрім головної, творчої; контроль керівника-педагога за студентом, при виконанні творчої і фізичної мети вправи; виховання сенсорних умінь буде планомірним та індивідуалізованим для кожного учасника, якщо коло цілей буде достатньо широким.

Таким чином, проведена дослідно-експериментальна робота, дає підстави зробити певні висновки:

- застосування надбань театральної педагогіки, зокрема тренінгу, органічно поєднується зі складною професійною системою;

- психофізичний тренінг допомагає виявити, розвинути та реалізувати інтелектуально-творчий потенціал кожного студента;

- тренінг психотехніки студента – це метод формування творчої індивідуальності майбутнього спеціаліста.

Узагальнення результатів впровадження тренінгової форми роботи у діяльність студентських театрів, дало змогу визначити рівень впливу тренінгів на активізацію прагнення студентів до пізнання себе і самовдосконалення. Саме тренінг, дозволяє кожній молодій людині взяти особисту відповідальність за те, хто він є, і дає можливість стати „скульптором” власної особистості.