Особливості відповідальності за правопорушення в сфері оподаткування

Луценко Світлана, Шевчук Ольга студентки УДПУ

Зі становлення вітчизняної податкової політики відбувається у складний період формування економіки ринкового типу, супроводжуючись при цьому кризовими явищами практично в усіх сферах суспільного життя. За таких умов значного поширення набувають порушення податкового законодавства [4].

В умовах ринкової економіки нарівні з будь-яким іншим бізнесом, що дає прибуток і пов'язаний з певними витратами, існує процес опору фіску й обходу податків. У реальному процесі оподаткування ідеальні вимоги економічної гарантії й соціальної справедливості неминуче порушуються, з одного боку, через недосконалість політики державного управління, а з іншого – внаслідок морального релятивізму суспільства [4].

На думку як західних, так і вітчизняних експертів, дрібне, але масове ухилення від податків настільки укоренилось в суспільстві, що перебороти його дуже важко. Ще серйозніші проблеми породжує крупне ухилення, особливо з боку великих платників податків [2]. Ухилення від оподаткування – це форма зменшення податкового навантаження, за якої платник податків свідомо чи необережно уникає сплати податкового навантаження чи зменшує його розмір, порушуючи чинне законодавство.

Ухилення від оподаткування виражається у діях особи, спрямованих на повну чи часткову несплату податків відповідно до чинного законодавства. Це – один із видів злочинів, якому притаманні відповідні способи учинення. Під способом учинення злочинів у юридичній літературі розуміється передбачений нормами кримінального законодавства комплекс прийомів і діянь злочинців, спрямованих на підготовку, вчинення і маскування злочину [5].

Найпоширенішими типами правопорушень у сфері оподаткування є:

- Ненадання документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів до бюджету або державних цільових фондів;

- Приховування об’єктів оподаткування;

- Зниження обєктів оподаткування;

- Зниження суми податків, зборів, інших обов’язкових платежів;

- Приховування факту втрати підстав для отримання пільг з оподаткування [4].

Згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплатити податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом [1].

За порушення правильності обчислення та своєчасності і повноти сплати податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів передбачено три види відповідальності залежно від характеру учиненого податкового правопорушення:

- адміністративну;

- фінансову;

- кримінальну.

Підставою для застосування адміністративної відповідальності (штрафів), є вчинення адміністративного правопорушення згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення [2]. Адміністративні штрафи накладаються лише на фізичних осіб – окремих платників податків, керівників і бухгалтерів платників податків – юридичних осіб, інших громадян, винних у порушенні податкового законодавства. Розмір штрафу залежить від сукупності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність порушника, а також від його особи, ступеня вини, майнового стану [2].

Порядок застосування фінансової відповідальності регулюється Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, “ Про державну податкову службу в Україні” та інші. Фінансові правопорушення мають у своєму складі однаковий об’єкт, чим і відрізняються від інших правопорушень. Об’єктом цього виду правопорушень є фінансові відносини, урегульовані нормами податкового права [4].

Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та обов’язкових платежів передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України. Такій відповідальності і покаранню підлягає особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння. При цьому, тяжким злочином визначається ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів за обтяжуючих обставин, а також шахрайство з фінансовими ресурсами [5].

Закон України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що державні податкові органи уповноважені передавати відповідним правоохоронним органам матеріали за фактом правопорушення, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції, а також направляти матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю при виявленні порушень, що свідчить про організовану злочинну діяльність, або дії, які створюють умови такої діяльності. Найбільш поширені у вітчизняній практиці є злочини за ст. 212 Кримінального кодексу України “Ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів” [3].

Отже, фінансова відповідальність несе в собі елементи адміністративної і кримінальної відповідальності. Тому, говорячи про адміністративну і кримінальну відповідальність у сфері податкових правовідносин, варто мати на увазі, що дані норми відповідальності, передбачені у відповідних розділах законодавства, є мірами фінансової відповідальності. Щоб вирішити проблему боротьби з ухиленням від оподаткування потрібно шляхом поєднання ефективної податкової політики, стабільного законодавства та ефективного покарання за учинення податкових злочинів [4].

Список використаних джерел:

1.Конституція України від 8 грудня 2004 року.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Атака. – 2004

3. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року.

4. Іванов Ю. Б., Крисоватий А. І., Дисятнюк О. М. податкова система. Підручник. – К.: Атака, 2006. – 920 с.

5. Гега П.Т. Правовий режим оподаткуваня в Україні. – К.: Юрінком, 1997. – 144