Зосім К.І.

Науковий керівник: Кондратьєв В.О

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

Секція «Право», підсекція (2)

 

РОЛЬ, МІСЦЕ ТА ЗАВДАННЯ ФІНАНСОВОГО ПРАВА В РИНКОВИХ УМОВАХ

 

Затвердження та суспільне визнання фінансового права головним чином як інституції ринко­вого типу знаменує вагомий соціально значущий здобуток, оскільки на теренах вітчизняного право­знавства з'явився суто ринковий регулятор, по­кликаний виконувати, щонайменше, два стра­тегічні завдання.

Перше – це забезпечити функціонування і динамізм фінансової системи і економіки в цілому на глибинних ринкових засадах.

Друге завдання полягає в необхідності і важливості в умовах панування глобалізаційних тенденцій затвердити, закріпити й законодавчо забезпечити фінансово-правовий ме­ханізм, який би мав потужний потенціал регуля­тивної енергії і водночас був націлений на захист ринкових свобод і можливостей та надійно гаран­тував належний статус суб'єктів і учасників товар­но-грошових, фінансових відносин. Набуття зазначених якостей фінансовим правом, як і сама можливість їх практичної демонстрації, неможливі без органічної опори на законодавчу гілку влади, тобто без законодавчої підтримки з боку держави.

Багато теоретиків фінансо­во-правових відносин у свій час проводили дослідження про «суспільні відносини, пов'язані з рухом публічних грошових фондів», про наукове розум­іння предмета фінансового права, його місця і ролі в системі ринкових відносин, серед таких Каніщенко Л.О., Ковальчук Т.Т., Алексеев С.С., проф. Кучерявенко М., навіть Енгельс Ф.

 Існування та розвиток фінансово-правового регулювання, його місце і функції у суспільно­му житті характеризуються рядом закономірно­стей.

По-перше, кожен цивілізаційний етап істо­ричного розвитку конкретної держави об'єктивно вимагає чітко визначеної системи правового регулювання.

По-друге, в умовах розвитку ринкових відносин, процес фінансово-правового регулювання набуває стрімку тенденцію звільнення від адміністративно-командного за­силля, від стихійності, на зміну яким прихо­дить законодавче забезпечення реалізації об'єктивних потреб та інтересів, відповідно нарощується фінансо­во-правова нормативність.

По-третє, закономірною тенденцією фінансо­во-правового регулювання в ринкових умовах є формування відносно відособлених регулятивних засобів та механізмів. У ринковій системі саме фінансове право на­буває значення самостійної і потужної сили, оск­ільки викликає дожиття засновані на економічних інтересах регулятивні механізми. Фінансове право ринкового типу породжує ще одну залежність: за­конодавча потужність та інтенсивність фінансово-правових регуляторів прямо пропорційна рівню правової культури суб'єктів і учасників фінансо­вих й економічних відносин. Тож, озброєння ринкових відносин фінансово-пра­вовим інструментарієм – необхідна умова набут­тя ними стабільності, усталеності.

По-четверте, завдали збільшенню диференціації і водно­час інтеграції фінансово-правових регуляторів – створюється фінансова інфраструктура. Фінансово-правова інфраструктура – це не просто набір способів, методів та механізмів фінансово-правового регулювання, не просто його структурованість, а вираження фінансових правовідносин в усталеній моделі (тобто в сталій системі фінансового права), в чітко виражених нормативно-організацій­них формах їх фінансово-правового регулювання.

Отже, інфраструктура фінансово-правового регулювання включає організац­ійну структуру, відповідну законодавчо-норматив­ну базу, широке розмаїття фінансових правовідно­син, набір адекватних юридичних форм, від яких залежить дієвість фінансового права як самостійної галузі.

В усі часи кожна держава прагнула до ство­рення чіткої, безколізійної системи права. Однак таке практично ніколи не вдавалось: супереч­ливість законів була і є скоріше правилом, аніж винятком. Не останнє місце серед причин цього займає не стільки запізніла реак­ція, загальмованість чи уповільненість суб'єктів законодавчої ініціативи чи законотворчого органу, скільки те, що право як суспільний феномен не може випереджати стан розвитку і потреби еко­номічних відносин. Та чи інша правова система не є застиглим явищем, вона перебуває в пості­йному русі, має постійно демонструвати діалектику пристосування до реалій дійсності, які є базисом.

Юридична категорія «механізм правового регулювання» обумовлена об'єктивною потре­бою здійснення комплексного підходу при залу­ченні прийомів, інструментів правового впливу на фінансову систему з метою її впорядкування. Основними засобами правового впливу на фінансові відно­сини є позитивні зобов'язання, примуси, юридичні заборони і юридичні дозво­ляння.

Тому в ринкових умовах необхідно формувати таку систему фінансово-правового регулювання, яка органічно включала б як наявність «норм-заборон», так і систему дозволянь, узгоджувань, позитивних зобов'я­зань, норм-рекомендацій тощо. Тож для дієвого функціонування такого механізму регулювання фінансових відносин необхідно суб’єктам фінансових правовідносин виховувати у себе  дотримання думки що:

§        Позитивні зобов'язання є спо­нуканням за допомогою правового примусу суб'єкта фінансових відносин до активної поведінки.

§        некоректно зводити механізм фінан­сово-правового регулювання до простого набору засобів правового впливу на фінансові відносини.

Отже, можна сміливо стверджувати, що дієвість і юридична сила фінансового права досягається все ж таки не лише органами юрисдикції чи пануванням методу влад­них приписів, а все більшою мірою за рахунок виховання правового переконання і завдяки суто ринковим способам, прийомам та інструментам. Але навіть за цих умов фінансове право – не просто соціальний, а офіційний, дер­жавний регулятор економічних відносин, і дана очевидність є вагомим (хоча й не визначальним) критерієм правомірної поведінки суб'єктів та учас­ників зазначених відносин у ринкових умовах.