Пілягін О.В., Іващенко Я.М.

Науковий керівник: Кондратьєв В.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського

секція «Право», підсекція (2)

Рейдерство: загальна характеристика, окреслення проблеми та шляхи боротьби

В країнах з ринковою економікою, однією із форм конкуренції є агресивна, напівзаконна діяльність суб’єктів господарювання – так зване «рейдерство». Випадки рейдерства в його різноманітних проявах можна спостерігати в різні часи, і майже в усіх країнах з ринковою економікою. Це явище, як правило, викликане різними чинниками: недосконалістю законодавства, бажанням іноземних компаній увійти на ринки інших країн тощо. Протягом останніх років тема рейдерства почала жваво обговорюватись на міжнародному, національному рівні, в ЗМІ, в політичних колах. З другої половини 90-х років до лексикону українського народу увійшли терміни «рейдер», «рейдерська атака», «антирейдери» тощо.

Метою даної статті є комплексний аналіз поняття рейдерства, можливих шляхів боротьби з рейдерством, прогалин чинного законодавства, запропонування реальних шляхів боротьби з рейдерством.

Поняття «рейдер» на Заході існує давно, а в Україні – з початку 90-х років минулого століття. Поява рейдерства в Україні пов’язана з переходом країни на ринкові відносини, з чисельними прогалинами в чинному законодавстві, корумпованістю органів державної влади та іншими чинниками. Рейдерство на Заході – це заволодіння акціями підприємства шляхом біржових торгів, біржових махінацій, яке має на меті або об’єднання підприємств, або їх знищення, або встановлення певної монополії. Але все це, на відміну від українських реалій, відбувається правовим, більш-менш цивілізаційним шляхом.

Рейдерство можна визначити як інструмент захвату, який включає в себе комплекс юридичних, психологічних, економічних, військово-спортивних методик і технологій. Хоча рейдерство було поширене в Україні з початку 90-х років, глобальних масштабів воно набуло протягом останніх років. Цьому існує дві об’єктивні причини. По-перше, це визнання України країною з ринковою економікою та поступове наближення до вступу в СОТ. При цьому цивілізаційна інтеграція місцевої економіки в світову відбувається на фоні тотальної недооцінки активів українських компаній. По-друге, активізація рейдерства має виключно внутрішній характер. Події останніх років: вибори Президента, помаранчева революція, конституційна реформа сприяли формуванню в країні кількох сфер впливу.

На думку багатьох експертів, рейдерство розхитує правову основу держави, яка проголосила приватну власність непорушною, виливається в остаточну розпусту суддів, збільшення корупційних проявів в правоохоронних органах, збиває з нормального робочого ритму підприємства.

Рейдерів умовно можна поділити на легальних, напівлегальних, та нелегальних або кримінальних. Легальне рейдерство – це законна діяльність, спрямована на придбання підприємства. Легальне рейдерство зазвичай діє методом корпоративного шантажу в рамках чинного законодавства і в нашій країні трапляється доволі рідко. Нелегальне і напівлегальне рейдерство засноване на використані у своїй діяльності незаконних методів, підробних документів, силових захоплень тощо. В Україні рейдерство здійснюється не у виробничих цілях, а у спекулятивних: підприємства захоплюються найчастіше заради дорогої нерухомості. Взагалі досить складно визначити, яке саме підприємство підпаде під акт рейдерської атаки. Ознаками початку захоплення можуть бути: перевірки різними органами з питань, що стосуються установчих документів, «очорнення» репутації кампанії з метою зниження вартості акцій тощо. Головною ознакою рейдерства є його зв’язок з адміністративним ресурсом: правоохоронними органами, органами місцевого самоврядування, вищими органами державної влади. Важливе значення при рейдерських захопленнях мають міноритарні акціонери, тобто ті акціонери, які володіють невеликим пакетом акцій підприємства, і які досить часто не отримують ніякого доходу зі своїх акцій, а тому майже не вагаючись передають акції рейдерам шляхом продажу, або передачі в управляння за довіреністю.

На думку експертів, майже в кожної кампанії є кілька слабких місць для рейдерських атак. По-перше, якщо контрольний пакет акцій (або хоча б 30%) не консолідовано, у рейдера є 3 «зачіпки». Він може скупити акції у працівників, натиснути на менеджмент, та через номінального акціонера отримати контроль над ВАТ. По-друге, це старі та забуті борги кампанії. За статичними даними, на першому місці за кількістю захоплень стоять ВАТ, далі йдуть ЗАТ та ТОВ. По-третє, це незадовільні дрібні акціонери і колишні, незадоволенні звільненням працівники (або навіть й керівники).

Як і будь-яка ринкова пропозиція, продаж послуг із захоплення чужої власності стимулює зростання попиту на них. В останні роки цей попит стає більш свідомим, організованим, та масовим. Це обумовлено кількома факторами. По-перше, це недосконалість українського законодавства, корумпованість виконавчої та судової влади. По-друге, нестабільність політичної ситуації та переділ власності між фінансово-промисловими групами, представники яких знаходяться у владі. По-третє, імпорт рейдерських технологій, команд та капіталів з Росії, які вже не можуть знайти там свого призначення в зв’язку з посиленням законодавства та активним втручанням держави в корпоративні конфлікти. Але все таки першопричиною та основним фактором попиту на рейдерські послуги вважається початок активного та «глобального» процесу поділу власності. Активно допомагає розвитку рейдерства корупція у виконавчій та судовій системах, неврегульованість українського законодавства, низька дисципліна його виконання. І, як наслідок, всі ці фактори викликали жвавий розвиток місцевих та сусідських рейдерських компаній в Україні. Органи виконавчої влади намагаються триматися осторонь рейдерських скандалів. Влада намагається або взагалі не помічати рейдерських захоплень, або робити вигляд що не може нічого зробити. Хоча досить часто при відомствах створюються спеціальні антирейдерські комісії та робочі групи. Зазвичай експерти оцінюють роль таких антирейдерів, як посередників між жертвами захоплень та представниками влади.

Ринок рейдерських послуг в Україні складається приблизно з сотні середніх та дрібних фірм, здебільшого юридичних. Ці фірми можуть займатися як рейдерською, так і антирейдерською діяльністю (захистом суб’єктів підприємництва від рейдерських атак). Структура фірми-рейдера має багато спільного з PR-компанією. В складі фірми-рейдера є юрист, економіст, особа, яка відповідає за зв’язки з органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, з криміналітетом. В команді можуть бути також психолог, журналіст, іноді колишні працівники колишніх спецслужб. На чолі організації стоїть лідер-стратег, кожен член організації має конкретні задачі. Що цікаво: середній вік рейдерів – лише 25 років. Очолює компанію, як правило, людина з певним життєвим досвідом. Зазвичай рейдер отримує від 20% до 50% вартості проекту. Діє рейдерська організація на основі проектного менеджменту: команда та варіанти рейдерської атаки підбираються під кожний конкретний проект.

Сучасні правознавці виробили наступні шляхи зниження рейдерських атак. По-перше, це необхідність реформування судової системи, з відповідним корегуванням процесуального права. По-друге, це необхідність всезагального підвищення культури підприємництва: це і прозорі, конкурентні відносини, і підтримання ділової репутації суб’єктів господарювання. По-третє, і найголовніше, це вдосконалення чинного законодавства. Чималого вдосконалення потребують Господарський кодекс, Господарський процесуальний та Цивільно-процесуальний кодекс, Закон «Про господарські товариства», Закон «Про виконавче провадження». Також значного вдосконалення потребує податкова система України.

Якщо проаналізувати чинний Кримінальний кодекс, то можна помітити, що багато його статей встановлюють кримінальну відповідальність за різні прояви рейдерської діяльності: ст. 206 «Протидія законній господарській діяльності», ст. 358 «Підробка документів, печаток та штампів», «Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження», ст. 359 «Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації» та багато інших. Крім того, рейдерство підпадає під дію статей 27, 28, 29, 30 КК України. Об’єднати рейдерське діяння в один склад злочину наразі неможливо (адже такий склад злочину ніколи не буде доведений).

З метою забезпечення боротьби з рейдерством найбільш ефективними методами є: активна участь громадськості та преси у боротьбі з цим явищем; широке висвітлення будь-яких випадків чи проявів рейдерства ЗМІ; організовано відстоювати свої об’єкти, шляхом блокування доступу по сторонніх на них; широко застосовувати спільні заходи спецпідрозділів Служби безпеки України, органів внутрішніх справ та прокуратури, направлені на виявлення, протидію, боротьбу з рейдерством; посилення відповідальності правоохоронців, суддів, інших державних службовців; вдосконалення чинного корпоративного законодавства.

Лише при об’єднанні всіх перелічених факторів може відбуватися боротьба і активне протистояння рейдерству. Вже сьогодні можна з впевненістю стверджувати, що об’єктом рейдерських атак в недалекому майбутньому стане земля сільськогосподарського призначення. І все буде залежати від того, чи зможе власник відстояти своє майно. Тож, хотілося б сподіватися на об’єднання зусиль, консолідацію громадян, підприємців, правоохоронців в боротьбі з рейдерством.