Психология и социология / 12 Социальная психология

Киридон Євгенія Петрівна,

аспірант лабораторії соціальної психології Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України (м.Київ)

УДК 304.5

Дослідження емпатії як фактору вияву гендерної ролі у соціально-психологічній взаємодії

Феномен гендерної поведінки є об’єктом вивчення багатьох соціальних і гуманітарних наук, зокрема антропології, психології, філософії, соціології, філології та ін. Склалися певні традиції щодо розуміння природи гендеру та гендерної поведінки. Зокрема Р.Столлер розглядає гендер як поняття, що базується на психологічних і культурних поясненнях, досить незалежних від тих, які тлумачать біологічну стать. Так А.Річ, Р.Ангер, Г.Рубін вважають, що гендерна поведінка пов’язана з усіма тими соціальними і культурними нормами, правилами і ролями, які приписує нам суспільство, залежно від нашої біологічної статті. Т.В.Говорун і О.М.Кікінежді визначають поняття гендерної поведінки як соціально-психологічну характеристику, набуту у процесі соціалізації, яка формує людину як чоловіка чи жінку, і значною мірою визначається особливостями культури, звичаєвості, виховання, соціальними очікуваннями.

Розглядаючи феномен гендерної поведінки слід звернути увагу на такий фактор її вияву як емпатія. Під емпатією розуміють співчутливе переживання однією людиною почуттів, сприймань і думок іншого. До наукового вжитку цей термін ввів Е.Тітченер, який вважав, що емпатія дозволяє об’єктивніше змальовувати відчуття, образи і почуття в процесі сприймання зовнішніх об’єктів (М.Г.Ярошевський). В наш час проблема зв’язку емпатії і типу гендерної ролі дедалі актуальнішою. З’являються нові концепції, підходи, методики, теорії дослідження гедерної поведінки і емпатії (С.Бем, П.Чін, Є.Ільїн, Н.Городникова, Т.Бендас, Н.Епштейн та інші), які концентруються на пошуках виникнення причин прояву, розвитку, відхилень та залежності рівня розвитку емпатії від типу гендерної ролі.

З самого народження жінка і чоловік починають «грати» «вірні», на думку суспільства, ролі. Жіночність (фемінність) чи чоловічність (маскулінність) виражаються у всіх сферах життя починаючи з мовлення, закінчуючи стилем одягу. При постійній поляризації ролей жінки та чоловіка суспільством у їх соціально-психологічній взаємодії виділяються рівні спілкування (соціально-рольовий, діловий, інтимно-особистісний), групи спілкування (співробітництво, суперництво), моделі діадичної взаємодії (Дж.Тібо, Г.Келлі).

Визначивши ситуацію, учасники взаємодії починають вибудовувати позиції, що дозволяють їм досягти своїх цілей у заданих обставинах (міжособистісна взаємодія). Виділяють просторові характеристики (вертикальні, горизонтальні), механізми формування міжособистісного простору (взаєморозуміння, координація, узгодження). Аналіз особливостей гендерних ролей у чоловіків показав чітку відмінність їх з представниками жіночої статті у мотиваційній, емоційній, і когнітивній сферах. Також відомо, що маскулінні індивіди мають дефіцит емпатії, здатності до підтримки і опіки а фемінні особистості характеризуються високою тривожністю, невпевненістю в собі…

На початку ХХ ст. формується інтерес до поняття емпатії у вченнях про явище симпатії (Сміт, Спенсер, Шопенгауер, Рібо). Зазвичай, під емпатією розуміють співчутливе переживання однією людиною почуттів, сприймань і думок іншого. При вивченні і дослідженні емпатії виділяють три підходи (Ч.Труа, Р.Даймонд), три етапи дослідження (емпатія як емоційний феномен, як афективно-когнітивне явище і як акцент на поведінковій природі), дві тенденції висвітлення фаз процесу емпатії (одна – Дж.Бернета; інша – В.Айкінса), групи функцій емпатії (когнітивна, поведінкова і емоційна групи).

Загалом під емпатією розуміють співчутливе переживання однією людиною почуттів, сприймань і думок іншого.

Для дослідження емпатії як фактору виявлення гендерної ролі у соціально-психологічній взаємодії мі ознайомилися з такими методиками та методами :

- методика дослідження гендерних ролей за С.Бем (за допомогою цього опитувальника визначається тип гендерної ролі індивіда: маскулінний, фемінний чи андрогінний статевий тип);

- методика діагностики емоційних компонентів емпатії А.Меграбіна і Н.Епштейна (методика виявляє емоційну складову емпатії і рівень вираження здібності до емоційного відгуку одного індивіда на переживання іншого);

- методика вивчення гендерного стилю поведінки А.Кенна і Д.Зігфруда (модифікація Т.В.Бендас) (за допомогою якої виявляються якості індивіда: гендерно-типові, гендерно-атипові чи гендерно-нейтральні).

Емпіричне дослідження емпатії як фактору вияву гендерної ролі у соціально-психологічній взаємодії проводилося на базі Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка зі студентами 4-го курсу фізико-математичного і психолого-педагогічного факультетів. Було опитано 30 респондентів (15 дівчаті і 15 хлопців) по кожній з 3-х обраних нами методик. У результаті чого були отриманні наступні дані. За допомогою анкети статевих ролей С.Бем, яка виявляла особливості типу гендерної ролі , вдалося з’ясувати, що більшості респондентів притаманний фемінній тип гендерної ролі – 33,3% (що свідчить про високу тривожність особистості, невпевненість в собі, легке піддавання нав’язуванню певних точок зору), а найменший відсоток отримали особистості з низьким рівнем андрогінії – 16,6%.

Провівши емпіричне дослідження гендерного стилю поведінки (за методикою А.Кенн і Д. Зігфріда, модифікація Т.Бендас), ми виявили, що чоловіки мають однакові значення як за середніми маскулінними, так і за середніми гендерно-нейтральними якостями, тоді як у жінок найбільше значення спостерігається лише у середніх гендерно-нейтральних якостях.

Дані, отримані за допомогою методики діагностики емоційних компонентів емпатії (А.Меграбіана і Н.Епштейна), засвідчили переважаючий середній рівень розвитку емпатії з тенденцією до низького у більшості опитуваних. Високий рівень розвитку емпатії серед досліджуваних взагалі не був виявлений.

Узагальнивши дані всіх трьох методик, ми дійшли висновку, що рівень розвитку емпатії виявився найвищим у представників з фемінним типом гендерної поведінки, а найнижчим – у представників з низьким рівнем розвитку андрогінії. За кількісним показником рівень розвитку емпатії у більшості респондентів перебуває у спектрі середнього рівня з тенденцією до низького.

Список використаних джерел

1. Бендас Т.В. Гендерная психология: Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2006. – 431с.

2. Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Гендерна психологія: Навчальний посідник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2004. – 308с.

3. Лабунская В.А. и др. Психология затрудненного общения: Теория. Методы. Диагностика. Коррекция: Учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений (В.А.Лабунская, Ю.А. Менеджерицкая, Е.Д.Бреус) – М.: Издательский центр “Академия”, 2001. – 288с.

4. Пчелінцева О.Е. Комунікативна поведінка людини: гендерний аспект // Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м.Київ, 11-13 грудня 2003р.) – К.: ПЦ “Фоліант”, 2003. – С.274-276.