Васильєва Н.А.

Дніпропетровський національний університет

Засуджені діти як об’єкт роботи громадських організацій Дніпропетровщини

Початок нового століття ознаменував необхідність розвитку громадянського суспільства з його цінностями та пріоритетами прав людини та її свобод. Величезну роль у його формуванні відіграють громадські організації, об’єктом уваги яких є депривовані категорії дітей. Вони приймають активну участь у формуванні соціоадаптивного потенціалу цих дітей.

Для виявлення нами цієї та багатьох інших проблем у функціонуванні громадських організацій у сфері охорони дитинства нами було проведено соціологічне дослідження із застосуванням методу експертного опитування у березні 2007 року. Вибіркову сукупність склали 40 експертів-учасників регіонального тренінгу “Громадянське суспільство та громадянські організації: ефективність співпраці”. Експертну групу склали керівники та представники Центрів Соціальних Служб, спеціалісти та керівники служб у справах неповнолітніх, а також голови громадських організацій м. Дніпропетровська  та Дніпропетровської області, юристи та психологи і соціологи проектів даних організацій (громадянської організації “Віртус”, “Надія”, обласні відділення Всеукраїнського комітету захисту прав дітей, та Християнського Дитячого Фонду). Анкета включає в себе основні запитання щодо соціальних проблем функціонування організацій у сфері охорони дитинства в області. Особливий акцент зробимо на вивченні організацій, що спрямовують свій вплив на роботу із дітьми у тотальних установах.

Нас, перш за все цікавила експертна оцінка ступеню розвитку громадського сектору в країні в цілому. Відповіді експертів дають нам змогу відійти від моноаспектності і, хоча б трішки наблизитись до поліаспектності у аналізі громадських організацій як структурного елементу

громадянського суспільства.

Рис. 1. Розподіл відповідей експертів на запитання «Чи вважаєте Ви достатньо розвиненим громадський сектор для побудови в Україні громадянського суспільства?»

1 – так

2 – ні

3 – важко

Із діаграми ми бачимо, що експерти при всій насиченості «соціального ринку» неурядовими організаціями, вказують на їх недостатню кількість для побудови громадянського суспільства. 70% опитаних відповіли «ні» на поставлене запитання. Цей факт можна пояснити, на наш погляд, двома шляхами: по-перше, експерти могли орієнтуватися на кількість громадських організацій у економічно високорозвинених країнах, і, в такому випадку, відносність спрацьовує як вирішальна оцінкова детермінанта; по-друге, експерти могли орієнтуватися на «коефіцієнт корисної дії» цих організацій і оцінити, в такому випадку їх кількість як недостатню. Зокрема, у Дніпропетровській області ефективність діяльності даних організацій отримала оцінку «3,5» за п’ятибальною щкалою. При цьому розподіл експертів за досвідом роботи у сфері захисту прав дітей є наступним:

Рис. 4. Розподіл експертів за досвідом роботи у сфері захисту прав дітей.

1 – до 1 року

2 – 2-5 років

3 – 6-10 років

4 – більше 10 років

Як бачимо, переважна більшість експертів працюють у сфері «третього сектору» від 2 до 10 років (2-5 років – 42% та 6-10 років 41% відповідно). 11% мають досвід роботи цій сфері більше 10 років. Це колосальний досвід із огляду на те, що і наша країна має досить короткий період незалежності «за плечима».

У процесі соціологічного дослідження ми виявили, що самими «рейтинговими» серед дитячих категорій виявились депривовані категорії дітей, велика кількість яких, як правило, і підтверджує низький рівень життя у країні та економічну нестабільність (самими «сплесковими» роками у цьому відношенні були 1991-1998 рр. ,тобто, роки, коли і засновувалась велика кількість громадських організацій у сфері охорони дитинства. Депривованими категоріями у нашому дослідженні виступили діти-сироти, діти-інваліди, діти-біженці та діти, що знаходяться у конфлікті із законом та інші.

Рис. 2. Розподіл відповідей респондентів на запитання «На які категорії дітей найчастіше спрямована Ваша практична діяльність?»

1 – діти-сироти

2 – діти-біженці

3 – діти-інваліди

4 – діти, що знаходяться у конфлікті із законом

5 – інші категорії дітей (діти, постраждалі від аварії на ЧАЕС, діти із циганських родин)

Із діаграми ми бачимо, що більшість опитаних експертів працюють із категорією інвалідів (41%). Це не дивно, адже наша Дніпропетровська область займає одне із перших місць в Україні з кількістю дітей-інвалідів. На наш погляд, це пов’язано, перш за все, з тим фактом, що проблема інвалідності не обмежується медичним аспектом, вона має свої соціальні корені, бо в більшій мірі це – проблема нерівних можливостей. Такий підхід в корені змінює сприйняття тріади «дитина-суспільство-держава». Суть цієї зміни полягає у наступному: головна проблема дитини із обмеженими можливостями (чи специфічними потребами) знаходиться у порушенні його зв’язку зі світом, в обмеженості доступу до освіти, до культурних цінностей, до соціалізаційних потоків тощо. Ця проблема є наслідком не лише суб’єктивного фактору, яким є стан здоров’я дитини, а й результатом соціальної політики та суспільної свідомості, які санкціонують існування недоступного для інваліда середовища. Саме у зв’зку із цим основним посередником між дітьми-інвалідами та іншими дітьми, дітьми-інвалідами та державою, дітьми-інвалідами та дорослими є громадські організації, які виконують роль цього посередника.

Інші обрані громадськими організаціями категорії дітей є також не випадковими для Дніпропетровської області. Діти-сироти у нашій області теж є одними із домінантних депривованих категорій і їх обрали у якості об’єкта 23% досліджених організацій, а діти-злочинці обрані, на наш погляд, через закритість, тотальну ізольованість та наявність на території області цього об’єкту у Павлоградській колонії для неповнолітніх.При цьому роль даних організацій у роботі з засудженими дітьми є вагомою і розглядається з огляду на виконання ряду функцій: комунікативної; просвітницької ;виховної; формуючої соціоадаптивний потенціал тощо.Нас також цікавив ще один вагомий аспект – чи є діти учасниками проектів та акцій громадських організацій у сфері охорони дитинства по роботі із дітьми у конфлікті з законом. Адже діти як ніхто інший розуміють дітей і знаходять із ними спільну мову в процесі роботи і в силу вікових особливостей, симпатії, спільності цінностей, інтересів, тощо. 45% громадських організацій, представлених експертами, мають волонтерів-дітей і залучають їх до власної діяльності. Найактивніше діти-волонтери, за свідченнями експертів, працюють у акціях, спрямованих на профілактику негативних соціальних явищ (51%), 37% - у просвітницьких акціях, 12% - у інших акціях (експерти записували, що це допомога при проведенні благодійних акцій, при впровадженні культурно-масових програм); а також при проведенні соціально-психологічних тренінгів.

Рис. 3. Розподіл відповідей експертів на запитання «У яких заходах приймають участь діти-волонтери Вашої організації?»

1 – в акціях, спрямованих на профілактику негативних явищ у дитячому середовищі

2 – в просвітницьких акціях

3 – в інших акціях

При цьому практично всі експерти підкреслили, що залучення дітей-волонтерів у громадські організації у сфері охорони дитинства – це запорука підвищення ефективності діяльності організації.

Серед факторів, які сприяють розвитку співпраці громадського сектору та тотальних установ ми можемо назвати впровадження нової форми роботи у колоніях для дітей-дільниць соціальної адаптації. У такі дільниці засуджені переводяться за півроку до звільнення і громадські організації мають можливість проводити низку реабілітаційних заходів . Так , наприклад, у 2007 році проведено 121 подібний захід у колоніях для дітей.

Таким чином, ми можемо зробити висновок відносно ролі громадських організацій у тотальних дитячих установах:

1) Організаційна роль-полягає у організації дозвілля засуджених дітей; організації просвітницької роботи та інше;

2) Правозахисна роль-полягає у наданні юридичних консультацій; уразі необхідності-представництві інтересів дітей у державних установах;допомога у працевлаштуванні або навчанні;

3) Профілактична роль громадських організацій –попереджувальна робота щодо скоєння повторних злочинів та проявів асоціальної поведінки ;

4) Комплексна роль у формуванні соціоадаптивного потенціалу засуджених дітей в рамках та в умовах колонії.