Макарова В.В.

Сумський національний аграрний університет, Україна

Роль розподільчих центрів у логістичних ланцюгах

 

Під час формування каналу розподілу товару на перше місце висувається рішення про структуру каналу, тобто про кількість рівнів каналу і про конкретний склад членів каналу. Необхідною умовою можливості вибору каналу розподілу є наявність на ринку великої кількості посередників.

Мережа, через яку здійснюється розподіл матеріального потоку, є значимим елементом логістичної системи. Побудова мережі розподільчих центрів суттєво впливає на витрати, які виникають у процесі доведення товарів до споживачів, а через них і на кінцеву вартість реалізованого продукту.

За традиційною класифікацією, розробленою Едгаром Гувером, існує три принципові стратегії розташування розподільчих складів: поблизу від ринків збуту, поблизу від виробництва або проміжне розташування.

Відповідно до обраної стратеги розташування товаропровідна мережа може бути організована як централізована структура (з єди­ним великим розподільчим центром) і децентралізована структура (з декількома дрібними розподільчими центрами).

У централізованій товаропровідній мережі розподільчий центр направляє товари, виготовлені підприємством-виробником, кінце­вим або проміжним споживачам у різні регіони країни (оптовим чи дрібнооптовим посередникам або безпосередньо в роздрібну торгову мережу). Перевага цього варіанта полягає в тому, що можна знизити запаси зберігання на складі готової продукції підприємства-виробника, відправляючи відразу всю виготовлену продукцію в розподільчі центри. Недоліки цього варіанта — великі транспортні витрати на доставку товарів численним споживачам — замовникам товарів.

При децентралізованій розподільчій системі загальні матеріальні запаси і вартість декількох розподільчих центрів будуть більшими, ніж у попередньому варіанті. Однак вартість доставки товарів спо­живачам буде меншою через те, що розподільчі центри знаходяться на території товарних ринків, поблизу споживачів. Крім цього, ло­кальним розподільчим центрам легше вивчати свої регіональні рин­ки, і вони можуть гнучко реагувати на ситуацію на цих ринках. Ра­зом з тим у невеликих регіональних складах важко домогтися такої ж низької собівартості переробки вантажів, як у великому автомати­зованому розподільчому центрі, що можна спостерігати у цент­ралізованій системі організації товаропровідної мережі.

Витрати на оформлення замовлень у централізованій розпо­дільчій системі можуть бути більшими і знижуватися при збіль­шенні числа розподільчих центрів, оскільки за умови розташуванні складів у різних регіонах і наближення їх до клієнтів зв'язки зі спо­живачами можуть бути більш оперативними і дешевими.

Під час створенні розгалуженої децентралізованої системи роз­поділу з окремими складами в різних регіонах роль центрального розподільчого складу, власне кажучи, відіграє склад готової про­дукції підприємства-виробника. У цій системі витрати на складу­вання і переробку вантажів можуть зростати, а вартість транспор­тування вантажів і оформлення замовлень — знижуватися. Достав­ка вантажів у інші райони на свої розподільчі склади виявляється дешевшою через порівняно невелику кількість цих складів.

Однією з важливих і непростих задач під час проектування роз­подільчих систем є вибір варіанта розміщення розподільчих центрів. Задачу розміщення розподільчих центрів можна сформулювати як пошук оптимальною рішення або ж як пошук субоптимального (близького до оптимального) рішення. Наукою і практикою вироблені різноманітні методи вирішення задач обох видів.

Метод повного перебору. Задача вибору оптимального місця розташування вирішується повним перебором і оцінюванням всіх можливих варіантів розміщення розподільчих центрів і вико­нується на ЕОМ методами математичного програмування.

Евристичні методи. Ці методи ефективні для вирішення великих практичних задач, вони дають гарні, близькі до оптимального ре­зультати за невисокої складності розрахунків, однак не забезпечу­ють отримання оптимального рішення. В основі цих методів лежать людський досвід га інтуїція.

Метод визначення центру ваги використовується для визначен­ня місця розташування одного розподільчого центру. Для цього використовується метод накладення мережі координат на карту потенційних місць розташування складів. Система мережі дає мож­ливість оцінити вартість доставки від кожного постачальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого споживача, а обирають варіант, який визначається як центр маси.

Метод пробної точки. Дозволяє визначити оптимальне місце розташування розподільчого складу у випадку прямокутної конфі­гурації мережі автомобільних доріг на ділянці, яка обслуговується. Суть методу полягає у послідовній перевірці кожного відрізка ділянки, яка обслуговується.

Для визначення методом пробної точки оптимального вузла транспортної мережі прямокутної конфігурації, з метою розміщен­ня в ньому розподільчого складу, варто нанести на карту району координатні осі, зорієнтовані паралельно до доріг. Визначивши ко­ординати споживачів, необхідно на кожній осі знайти методом пробної точки оптимальне місце розташування координати X і координати Y шуканого вузла.

 

Література

1.   Альбеков А.У., Федько В.П., Митько О.А. Логистика комерции.- Ростов-на Дону: Феникс, 2001.

2.   Гаджинский А.М. Практикум по логистике.-2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2001.- 180с.

3.   Кальченко А. Г. Логістика: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002.

4.   Пономарьова Ю.В. Логістика: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003.