Макарова В.В.
Сумський національний аграрний університет, Україна
Роль розподільчих центрів у логістичних ланцюгах
Під час формування каналу розподілу
товару на перше місце висувається рішення про структуру каналу, тобто про
кількість рівнів каналу і про конкретний
склад членів каналу. Необхідною умовою
можливості вибору каналу розподілу є наявність на ринку великої кількості
посередників.
Мережа, через яку здійснюється
розподіл матеріального потоку, є значимим елементом
логістичної системи. Побудова мережі розподільчих центрів
суттєво впливає на витрати, які виникають у процесі доведення товарів до споживачів, а через
них і на кінцеву вартість
реалізованого продукту.
За традиційною класифікацією,
розробленою Едгаром Гувером, існує три
принципові стратегії розташування
розподільчих складів:
поблизу від ринків збуту, поблизу від виробництва
або проміжне розташування.
Відповідно до обраної стратеги
розташування товаропровідна мережа може бути
організована як централізована структура (з єдиним великим розподільчим центром) і децентралізована структура (з декількома дрібними розподільчими центрами).
У централізованій товаропровідній мережі розподільчий
центр направляє товари, виготовлені
підприємством-виробником, кінцевим або проміжним
споживачам у різні регіони країни (оптовим чи дрібнооптовим посередникам або безпосередньо в роздрібну торгову мережу). Перевага цього варіанта полягає в тому, що можна знизити запаси зберігання на складі готової продукції підприємства-виробника,
відправляючи відразу всю виготовлену продукцію в розподільчі центри. Недоліки цього варіанта — великі транспортні витрати на доставку товарів численним споживачам — замовникам товарів.
При децентралізованій розподільчій системі загальні
матеріальні запаси і вартість декількох
розподільчих центрів будуть більшими, ніж у попередньому варіанті. Однак
вартість доставки товарів споживачам буде меншою
через те, що розподільчі центри знаходяться на території
товарних ринків, поблизу споживачів. Крім цього, локальним розподільчим центрам легше вивчати свої регіональні ринки, і вони можуть гнучко реагувати на ситуацію на цих ринках. Разом з тим у невеликих регіональних складах важко домогтися такої ж низької собівартості переробки вантажів, як у великому автоматизованому
розподільчому центрі, що можна спостерігати у централізованій системі
організації товаропровідної мережі.
Витрати на оформлення замовлень у
централізованій розподільчій системі можуть бути більшими і знижуватися при
збільшенні числа розподільчих центрів, оскільки за
умови розташуванні складів у різних регіонах і наближення їх до клієнтів
зв'язки зі споживачами можуть бути більш
оперативними і дешевими.
Під час створенні розгалуженої
децентралізованої системи розподілу з окремими
складами в різних регіонах роль центрального розподільчого складу, власне
кажучи, відіграє склад готової продукції
підприємства-виробника. У цій системі витрати на складування і переробку вантажів можуть зростати, а вартість транспортування вантажів і оформлення замовлень — знижуватися. Доставка вантажів у
інші райони на свої розподільчі склади виявляється дешевшою через порівняно невелику кількість цих складів.
Однією з важливих і непростих задач
під час проектування розподільчих систем є
вибір варіанта розміщення розподільчих центрів. Задачу розміщення розподільчих центрів можна сформулювати як пошук оптимальною рішення або ж як пошук субоптимального (близького до
оптимального) рішення. Наукою і практикою вироблені різноманітні методи вирішення задач обох видів.
Метод повного перебору. Задача вибору оптимального місця розташування
вирішується повним перебором і оцінюванням всіх можливих
варіантів розміщення розподільчих центрів і виконується на ЕОМ
методами математичного програмування.
Евристичні методи. Ці методи ефективні для вирішення великих практичних задач, вони дають гарні, близькі до оптимального результати за невисокої складності розрахунків, однак не забезпечують отримання оптимального рішення. В основі цих методів лежать людський
досвід га інтуїція.
Метод визначення центру ваги використовується для визначення місця розташування одного розподільчого центру. Для цього
використовується метод накладення мережі координат на карту потенційних місць розташування складів. Система мережі дає можливість
оцінити вартість доставки від кожного постачальника до ймовірного складу і від складу
до кінцевого споживача, а обирають варіант, який визначається як центр маси.
Метод пробної точки. Дозволяє визначити оптимальне місце розташування розподільчого складу у
випадку прямокутної конфігурації мережі
автомобільних доріг на ділянці, яка обслуговується. Суть методу полягає у
послідовній перевірці кожного відрізка ділянки,
яка обслуговується.
Для визначення методом пробної точки оптимального вузла транспортної мережі прямокутної конфігурації, з
метою розміщення в ньому
розподільчого складу, варто нанести на карту району координатні осі, зорієнтовані паралельно до доріг.
Визначивши координати споживачів,
необхідно на кожній осі знайти методом пробної точки оптимальне місце
розташування координати X і координати Y шуканого вузла.
1.
Альбеков А.У., Федько В.П., Митько О.А. Логистика комерции.- Ростов-на
Дону: Феникс, 2001.
2.
Гаджинский А.М. Практикум по логистике.-2-е изд., перераб. и доп. – М.:
Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2001.- 180с.
3.
Кальченко А. Г. Логістика: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002.
4.
Пономарьова Ю.В. Логістика: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної
літератури, 2003.