Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

Сурікова С.М., студентка 6-го курсу економічного факультету

Миколаївський державний аграрний університет, Україна

Державне регулювання біржової торгівлі в Україні

Однією з атрибутивних ознак ринкової економіки є біржі, завдяки яким стають стабільнішими й прозорішими умови конкуренції суб’єктів підприємництва. Однак розвиток товарних бірж України донині залишається повільним і деформованим, що є однією з основних причин економічної нестабільності, надмірних систематичних ризиків і нецивілізованої конкуренції.

Дослідженнями проблем функціонування товарного біржового ринку України ґрунтовно займається обмежене коло вітчизняних науковців. Найвідомішими з них є: Б.В. Губський, В.П. Горьовий, І.Б. Жовтанюк, О.В. Лактіонов, М.О. Солодкий, О.М. Сохацька. З точки зору біржових аналітиків про наявність проблем у розвитку біржового ринку України переконливо свідчать основні результати його функціонування.

Незважаючи на більш як десятилітню історію свого становлення, товарні біржі в Україні так і не стали потужним механізмом стабілізації ринкової кон’юнктури й не виконують властиві їм регуляторні функції. Сучасний біржовий ринок України вертикально не структурований, а отже, й не надає можливостей хеджування цінових ризиків – механізму, що забезпечує конкурентні переваги та фінансові гарантії потенційним його учасникам. Відсутність строкових високоліквідних контрактів кореспондується з ще однією проблемою – відсутністю Клірингової установи. Відтак, за умови відсутності надійних гарантій виконання укладених угод довіра до суб’єктів українського біржового ринку залишається незначною як з боку вітчизняних, так й іноземних товаровиробників і комерційних структур.

З огляду на виявлені проблеми розвитку сучасного біржового ринку України необхідним є аналіз нормативно-правового забезпечення його діяльності, а також розробка методів і моделей активізації біржової діяльності. Досвід країн з розвинутою економікою доводить, що на етапі інституційного становлення бірж, на якому знаходяться нині біржі України, найдієвішим, а інколи й незамінним, є застосування механізмів державного регулювання та стимулювання їх розвитку.

Аналізуючи нормативно-правове поле діяльності українських товарних бірж, можна зазначити, що обережне, а іноді й негативне, ставлення суб’єктів підприємництва до біржі з її системою регулюючих інструментів зумовлено неефективністю державного впливу на діяльність ринкових інституцій взагалі.

В Україні досі не вироблено державної політики щодо біржового будівництва. Саме цей фактор став одним із вирішальних причин кризи універсальної біржі реального товару в Україні. У всіх країнах, де існують біржі, особливо ф'ючерсні, при урядах створюються спеціальні органи, як правило, комісії з високим державним статусом, що регулюють та контролюють ф'ючерсні ринки та ринок цінних паперів. Становлення та функціонування окремо товарної, фондової та валютної бірж в Україні, причому регульованих окремими недосконалими законодавчими актами та положеннями, не призвело до впорядкування ринків сировини, цінних паперів, іноземної валюти. Орієнтація товарних, фондових та Між-банківської валютної біржі на укладення в основному спотових угод з реальним (фізичним) товаром та валютою, на наш погляд, є суттєвим гальмом для становлення строкового ринку.

В результаті на державному рівні були запроваджені, як тепер виявилося, безперспективні заходи щодо організації бірж в якості потужних гуртових товарних ринків, які на Заході сьогодні перетворилися у центри вивчення кон'юнктури та укладання строкових фінансових контрактів. Такий перебіг подій зумовлювався прийняттям недосконалого біржового законодавства, яке включає наступні Закони і законопроекти України:

ü ЗУ “Про товарну біржу”;

ü ЗУ “Про цінні папера i фондову біржу”;

ü ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”.

У названих вище законах не передбачалося використання у біржовій торговельній практиці строкових контрактів. Це починають робити лише тепер, виробляючи нові законопроекти:

ü Правила випуску та обігу фондових деривативів;

ü проект ЗУ “Про похідні цінні папери”;

ü проект ЗУ “Про строкові фінансові інструменти”.

Для національного біржового товарного ринку найголовнішим є провадження єдиної державної політики, серед першочергових завдань якої має бути створення центрального державного органу з питань біржового товарного ринку. Цей орган вирішував би питання координації товарного ринку та сприяв би організації загальнонаціонального та регіонального фінансового обігу, як механізму визначення цін на стратегічні товари. Створення такого органу потрібно для удосконалення існуючої системи та подальшої розбудови інфраструктури товарного біржового ринку.

Зважаючи на ситуацію, що склалась на товарному біржовому ринку необхідно:

• створення центрального органу з питань товарного біржового ринку;

• прийняття нової редакції Закону України “Про товарну біржу”, даним законопроектом визначені чіткі критерії щодо створення товарної біржі, що позитивно вплине на розвиток біржового товарного ринку. Адже відразу зникнуть товарні біржі, створені для “укладання однієї угоди”, та відповідно не будуть з’являтись нові подібні товарні біржі, що дискредитують роботу біржових інституцій;

• визначення на законодавчому рівні вимог до професійних учасників товарного біржового ринку, як кваліфікаційних так і фінансових. Подібний досвід в Україні ми маємо по відношенню до роботи професійних учасників фондового ринку;

• запровадження строкових біржових угод, що неможливо реалізувати без наявності клірингових установ. Оскільки клірингові установи повинні виступати гарантом виконання строкових біржових угод;

• розширення в межах чинного законодавства функцій і послуг, які надають товарні біржі на ринку, зокрема інфраструктурне обслуговування;
• удосконалення нормативно-правової бази шляхом розробки нових законопроектів, а саме Законів України “Про товарні деривативи”, “Про зміни і доповнення до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про зміни і доповнення до Закону України “Про податок на додану вартість”, доповнення до проектів Податкового та Цивільного Кодексів України та інших, які будуть необхідні для регламентації діяльності товарних бірж на ринку;
• розробка необхідних нових нормативних та вдосконалення чинних актів, які врегульовують діяльність товарної біржі по укладенню форвардних, ф’ючерсних угод та опціонів, розрахункових палат бірж, системи гарантій в умовах обслуговування угод спотового ринку, створення умов для функціонування біржової інфраструктури (біржові склади, інформаційні та електронні  торгівельні системи тощо);
• розробка механізмів щодо посилення гарантій по виконанню форвардних біржових контрактів в частині вдосконалення процедури використання банківських поточних рахунків товарних бірж, а також використання системи страхування урожаю майбутнього та інших умов, передбачених Правилами торгівлі на біржі;
• відпрацювання комплексу заходів по запровадженню торгівлі товарними деривативами (форвардний, ф’ючерсний контракти, опціони), включаючи організаційне, інформаційне, програмне, розрахункове, правове забезпечення.
• розробка та запровадження Держстандартів України на спотові і форвардні біржові контракти та інші обов’язкові документи, що обслуговують всю процедуру укладення біржових угод, та гармонізація їх до міжнародних стандартів.
Отже, комплексний підхід до стабілізації біржової діяльності полягає передусім у створенні відповідних законодавчих передумов для перетворення сучасного біржового ринку України у цивілізований строковий біржовий ринок, який може зацікавити підприємців у використанні сучасних високоефективних біржових інструментів регулювання ризиків. Розвиток товарного біржового ринку повинен знайти своє відображення в макроекономічній стратегії держави та відіграти важливу роль у формуванні національної економіки. Забезпечення реалізації єдиної державної політики в сфері товарного біржового ринку сприятиме впровадженню нових біржових технологій, таких як ф’ючерсні контракти та опціони, гарантій їх виконання (кліринг), а також адаптації вже діючих біржових механізмів до існуючих економічних умов.
Діяльність державного органу виконавчої влади сприятиме удосконаленню існуючої системи через створення єдиної правової основи функціонування цього ринку та подальшій розбудові інфраструктури товарного біржового ринку.
Література:

1. Беренштейн Б.Л. Напрями активізації біржового ринку / Б.Л. Берен- штейн, О.П. Комарніцька // Економіка АПК. – 2005. – С. 112-116.

2. Міщук Г.Ю. Державне регулювання розвитку біржового товарного ринку / Г.Ю. Міщук // Економіка АПК. – 2005. - № 1. – С. 87-92.

3. Солодкий М.О. Біржовий ринок / М.О. Солодкий. – К.: Джерела-М., 2001. – 238с.

4. Сохацька О.М. Біржова справа: підруч. / О.М Сохацька. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2003. – 602с.

5. www.sabu.org.ua