Громова О.Є.

Хмельницький національний університет

Про деякі аспекти державного регулювання інвестиційної діяльності підприємств

У сучасних умовах господарювання інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у діяльності вітчизняних підприємств, забезпечення їх технічного переоснащення. А тому, дослідження питань, пов’язаних з інвестуванням, завжди знаходилося в центрі уваги економічної науки. Це також обумовлено і тим, що інвестиції торкаються глибинних основ господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. Так, існуюча нині в Україні економічна ситуація значно ускладнює інвестиційну діяльність, тому що порушено процес відтворення, спостерігається спад у відновленні основних фондів. Рішення цих питань пов’язано з урахуванням особливостей господарювання окремих підприємств і фінансовим забезпеченням їхньої інвестиційної діяльності, що неможливо без концентрації і раціонального використання наявних фінансових ресурсів та залученням додаткових інвестиційних ресурсів. При цьому виникає ряд завдань, які пов’язані із залученням інвестицій на підприємства. У зв’язку з цим питання державного регулювання інвестиційної діяльності вітчизняних підприємств набуває особливого значення.

Основні завдання нашого дослідження полягають у необхідності побудови мотиваційного механізму державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств, яке досягається завдяки інформаційному та інтелектуальному забезпеченню самого процесу інвестування, що є необхідним для обґрунтування відповідного інвестиційного рішення. Хочемо зауважити, що зважаючи на різноманітність факторів, які впливають на обсяги та результати інвестиційної діяльності підприємств, необхідна їх систематизація. За основу береться системність головних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, що враховує умови інвестиційної діяльності. Використання зазначеної системи факторів, на нашу думку, дозволить заохочувати потенційні джерела інвестицій відповідно до законодавчих вимог. Саме законодавча база визначає правовий статус інвесторів – суб’єктів інвестиційної діяльності, що приймають рішення про вкладення власних, позикових і притягнутих майнових і інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Законодавство декларує, що всі суб’єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності і господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають мету, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності. Поряд із правами інвесторів чинне законодавство встановлює і визначає їх зобов’язання. Так, інвестор зобов’язаний подавати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій; одержати необхідний дозвіл чи узгодження відповідних державних органів і спеціальних служб на капітальне будівництво; одержати висновок експертизи інвестиційних проектів у частині дотримання технологічних, санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних та архітектурних вимог; одержати ліцензію на виконання спеціальних видів робіт, що вимагають відповідної атестації виконавця. Крім того, суб’єкти інвестиційної діяльності зобов’язані дотримуватись державних норм і стандартів; подавати у встановленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність; не допускати несумлінної конкуренції, виконувати вимоги антимонопольного регулювання.

Таким чином, прийняття законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність, є одним з найбільш важливих умов реалізації державної інвестиційної політики. Хочемо звернути увагу й на те, що важливе значення має створення системи об’єктивного інформаційного забезпечення інвесторів, акціонерів та кредиторів з приводу фінансово-економічного стану суб’єктів господарювання та створення єдиного механізму моніторингу процесів реструктуризації, який би сприяв пошуку інвесторів. З цього приводу цього відмітимо, що для активізації процесів залучення інвестиційних коштів у розвиток регіонів України доцільним є створення інвестиційної інфраструктури, яка б дала змогу проводити відбір проектів з урахуванням ефективності кожного з них, а інвестиційний клімат держави визначають такі фактори, як політична стабільність; стан економіки і перспективи її розвитку; ступінь державного регулювання; податки і стимули для інвесторів; вартість робочої сили і сировини; свобода руху капіталів і прибутку; валютні і виробничі ризики; наявність виробничої і ринкової інфраструктури, тощо. Проте, система залучення інвестицій повинна передбачати не тільки створення сприятливого інвестиційного середовища, а і систематизований моніторинг, регулярний аналіз, систему гарантій та державного нагляду і контролю. Тільки в такому вигляді можна добитися як залучення інвестицій, так і їх ефективного використання. Насьогодні необхідні зміни в правовій системі, стабільність якої є гарантом прав власності та захисту інвестованих грошових коштів від недобросовісних партнерів. Саме держава відіграє важливу роль в інвестиційному процесі, основна суть якої полягає у регулюванні інвестиційного механізму, забезпечуючи при цьому формування необхідної законодавчої бази, встановлення певного розміру податкових зборів, норм амортизаційних відрахувань та наданням державної підтримки вітчизняним підприємствам.