Экономические науки/Управление трудовыми ресурсами

Ст. викл., Набока Р.М.

Херсонський національний технічний університет, Україна

ВПЛИВ МОТИВАЦІЇ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах ринкової економіки мотивація праці розглядається як один з найбільш важливих елементів загальної системи роботи з трудовим потенціалом. Цей підхід припускає, що людина є одним з визначальних факторів для підприємств в умовах конкурентної боротьби на ринку. Тому в програму роботи з персоналом крім визначення форм і методів стимулювання найманих працівників, входять також планування кадрового складу, якісна підготовка персоналу, формування показників оцінки як робочих місць, так і результатів праці, тренінги за фахом і для керівних кадрів, інші напрямки роботи з трудовим потенціалом [1, с. 94].

Проблеми мотивування, як важливого напрямку формування системи управління підприємством, постійно привертають увагу вчених-економістів. Важливий вклад у розвиток теорії мотивації персоналу внесли провідні українські вчені Д.Богиня, П.Беленький, О.Виханський, В.Герасимчук, І.Герчікова, В.Голіков, В.Гончаров, В.Геєць, О.Грішнова, В.Гуменюк, М.Долішній, А.Калина, М.Козоріз, Г.Калитич, О.Кузьмін, А.Наумов, М.Семикіна, Ф.Хміль, М.Чумаченко та ін.

У сучасних умовах недостатня мотивація не дозволяє підприємствам реалізувати свої потенційні можливості, що призводить на практиці до масового відчуження людей від результатів трудової діяльності, зниження трудової активності, інертності більшості працівників. Сьогодні стає недостатнім спонукати працівників тільки до зростання продуктивності праці. Виникає необхідність спонукання працівників до ефективної конкурентоспроможної праці, тобто праці, результатом якої є товари та послуги, що користуються попитом та мають конкурентні переваги на ринку.

У загальному розумінні мотивація праці – це сукупність заходів, які активізують та спонукають працівника або трудовий колектив до виконання певних дій. Сьогодні існує чимало підходів до мотивації праці. До початку XX ст. були досить поширені такі підходи, як владне примушення і стимулювання мінімальним заробітком та метод „батога і пряника”, який і домінував в Україні на початку економічних перетворень. Однак ці методи мають загальні недоліки: практично не стимулюють творчу працю і розвиток працівників; не створюють передумов для діючої мотивації управлінської праці. Окрім того, спрямовані, головним чином, на задоволення первинних органічних потреб, що для сучасної людини недостатньо [3, с. 118].

Наявність незадоволеної потреби є стартовою точкою мотиваційного процесу, яка орієнтує людину на досягнення своїх цілей за допомогою певного напряму дій, у результаті чого відбувається задоволення цією потребою. Прагнення людини щодо задоволення своїх потреб спонукає її до активної трудової діяльності, підвищення якості своєї робочої сили, повної реалізації свого трудового потенціалу, прояву творчості та більшої результативності праці [2, с. 169].

На сьогодні склалася досить специфічна тенденція в мотивуванні працівників. Якщо намагатися усіма силами підвищити продуктивність праці, не звертаючи уваги на потреби і бажання людини, то результат буде незадовільним. Але, водночас, якщо всю увагу приділити людині, то результат буде такий самий. Саме в цьому полягає складність розробки та формування системи мотивування в процесі управління трудовим потенціалом.

При створенні ефективної системи мотивування працівників на підприємстві мають враховуватися такі основні елементи та головні критерії: 1) комплексність;

2) справедливість;

3) прийнятність для персоналу;

4) дієвість;

5) доступність і зрозумілість;

6) прозорість;

7) реаліність для реалізації;

8) різноплановість;

9) актуальність;

10) стабільність [4,с. 53].

Передумовою постійного розвитку комплексної системи мотивації праці стає підвищення ролі людського фактора в процесі виробництва, усвідомлення значимості мотиваційних механізмів у сучасному суспільстві. Для активізації трудової поведінки персоналу підприємств необхідно визначитися з протиріччями, розв’язання яких дасть змогу вдосконалити мотивацію як функцію менеджменту, сформулювати принципи ефективної її реалізації, створити нову систему мотивів працівників.

Література

1. Гольда А.В. Зарубіжний досвід мотивації праці трудового потенціалу в умовах ринкової економіки// Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – № 2. – с. 94-97.

2. Морщенок Т.С. Підвищення трудової активності персоналу – умова ефективного функціонування підприємства// Вісник Хмельницького національного університету. – Т.2. – 2005. - № 3. – с. 168-173.

3. Пономаренко В., Довбня С., Клименко С. Мотивация труда на предприятиях рыночной экономики // Бизнес-информ. – 1998. – № 13-14. – с. 118-121.

4. Попова О. Особливості управління системою мотивування в процесі стратегічного управління підприємством // Економіст. – 2006. - № 12. – с. 52-54.