Економічні науки / 12 Економіка сільського господарства

Здобувач Коваленко В.І.

Херсонський економічно – правовий інститут, Україна

Участь сільськогосподарських товаровиробників в облаштуванні соціальної інфраструктури сільських територій

Побудова та утримання соціальної інфраструктури села протягом багатьох десятиріч була прерогативою тих аграрних підприємств, які були в ньому розташовані. Створення та утримання дитячих садків дошкільних навчальних закладів, шкіл, бібліотек, сільських клубів, закладів охорони здоров’я, фізкультури та спорту, будівництво житла для селян, а також підтримка у робочому стані комунальних мереж здійснювали сільськогосподарські виробники під наглядом галузевих міністерств та відомств [2, с. 55-58]. Після розпаду Радянського Союзу та ліквідації колгоспів соціальні об’єкти почали переходити у підпорядкування до місцевих бюджетів. Загальна економічна криза, що панувала протягом 90-х років, і особливо відчувалась на селі у всіх проявах його життєдіяльності, на 69 % знищила надбання у сфері соціальної діяльності аграрних підприємств і повністю дестабілізувала діяльність соціальної інфраструктури села.

Перехід економіки країни від трансформаційної до ринкової, та позитивні явища, які почали відбуватися на початку 2000 – х років у національній промисловості в цілому, і аграрно – промисловому комплексі зокрема, примусили повернутися до проблеми відновлення соціальної інфраструктури села, але вже за рахунок не бюджетних, а приватних коштів.

З усіх складових соціальної сфери сільських територій, найбільше, на наш погляд, потребує фінансових вливань система житлово – комунального господарства. Вибираючи шляхи та форми поліпшення житлових умов сільського населення, необхідно виходити зі створення найбільш сприятливих передумов для реалізації функцій сільської родини, усіляко використовуючи позитивні особливості сільських поселень. Сучасні функції міської та сільської родини, за своїм складом, практично збігаються. Однак, у сільської родини, у порівнянні з міською, вище питома вага виробничої функції, що зв'язано як з веденням особистого підсобного господарства, так і зі специфікою сільського домашнього господарства. Більшу роль сільська родина грає у створенні необхідних побутових умов існування, вихованні дітей, організації дозвілля, оскільки процеси усуспільнення цих сторін життя на селі розвинені менше, ніж у місті.

Отже, тип сільського житла повинен формуватися з обліком специфіки сполучення суспільних і внутрісімейних форм забезпечення життєдіяльності людини у сільській місцевості. Реальна оцінка можливого рівня і ефективності усуспільнення функцій родини дозволяє дати характеристику основних рис і особливостей сільського житла, на які варто орієнтуватися аграрним підприємствам при вирішенні питань реконструкції, нарощування і використання житлового потенціалу села.

Насамперед, розміри сільського житла, крім санітарних умов проживання, повинні задовольняти й додатковим потребам сільської родини, тому що частина виробничих функцій і функцій суспільного обслуговування буде й надалі здійснюватися у сфері домашнього господарства. Зокрема, необхідність ведення особистого підсобного господарства вимагає додаткових господарських будівель і підсобних приміщень у житлі для готування корму худобі, зберігання зроблених продуктів харчування. Особливості організації домашнього сільського господарства викликають потреби у додаткових побутових приміщеннях для приготування їжі, зберігання інструментів, продуктів, що заготовлюються. Тривалі інтервали у покупках ряду товарів вимагають наявність додаткових площ для зберігання відповідних запасів.

Дисперсність сільського розселення, і, пов'язана із цим, більша, ніж у місті, потреба сільських родин у засобах пересування (велосипедах, мотоциклах, моторолерах, автомобілях) вимагають відповідних збільшень будівель для їхнього зберігання.

Більш висока питома вага на селі родин, що складаються з декількох поколінь, вимагає і більших розмірів житла, чим передбачено типовими проектами міських квартир, розрахованих на проживання в них, в основному, нуклеарних родин (батьків та їх дітей) [3 с. 175].

Додаткові зручності для сільських родин створюються автономністю житла. Однієї з важливих характеристик сільського житла, що відображають його переваги, є наявність при ньому земельної ділянки, що дозволяє включати у середовище постійного перебування родини частину навколишньої природи, задовольняти оздоровчі та естетичні потреби родини, здійснювати трудове виховання дітей і підлітків. У той же час, специфіка функцій сільської родини у сучасних умовах викликає підвищену потребу в забезпеченні житла водопостачанням, опаленням, побутовим газом, каналізацією, швидким і надійним його зв'язком з підприємствами соціальної інфраструктури.

Перерахованим вище потребам найбільшою мірою відповідає односімейний житловий будинок із присадибною ділянкою, набором господарських будівель, повністю упорядкований, що має під'їзд із твердим покриттям і стійкий зв'язок з підприємствами суспільного обслуговування. Такий будинок дозволить створити на селі житлові умови, у цілому переважаючі міські, що може стати чинником, який компенсує деякі переваги проживання у місті. Все це ще раз свідчить про те, що гармонійному розвитку особистості на селі найбільшою мірою буде відповідати садибний тип будинку. Однак необхідно ще багато чого зробити для реалізації потенційних можливостей цього типу житла.

Станом на 1.01.2009 р. житловий фонд Херсонської області становив 24,6 млн. м², з нього до міського житлового фонду відносилось 15,1 млн. м², до сільського – 9,5 млн. м². У середньому на одного жителя приходилось 22,0 м². Найбільше житловий фонд - 8285,0 тис. м² знаходився у м. Херсон, найменший – 240,2 тис. м² у Верхньорогачицькому районі. Специфікою сільського житлового фонду є надзвичайно висока, у порівнянні з містом, питома вага індивідуальних будинків (72,9 % жилої площі проти 23,5 % у місті).

Усуспільнений житловий фонд на селі введений в експлуатацію в основному на початку 60-х років державними і кооперативними підприємствами та організаціями, а також колгоспами. З одного боку, сучасні індивідуальні житлові будинки на селі мають певні переваги у порівнянні з міськими житлом, тому що мають присадибні ділянки, дозволяють, у міру збільшення родини, здійснити перепланування або перебудову будинку і т.п. [2].

З іншого боку, сучасний індивідуальний сільський житловий фонд має і недоліки, що знижують його цінність. Насамперед, це відсутність комплексного благоустрою. Повна електрифікація і газифікація, а також оснащення сільських поселень газом, водо- і теплопостачанням у переважній більшості ще не проведена (табл. 1).

Таблиця 1

Обладнання житлового фонду, %

Показники	2000		2006		2007		2008
	у міських поселеннях	у сільській місцевості	у міських поселеннях	у сільській місцевості	у міських поселеннях	у сільській місцевості	у міських поселеннях	у сільській місцевості
Питома вага загальної житлової площі, обладнаної
водопроводом	79,0	42,7	80,3	42,8	79,9	42,8	80,3	44,5
каналізацією	71,4	20,8	72,0	26,3	71,5	26,9	72,1	28,1
центральним опаленням	67,0	10,4	66,3	13,6	65,6	14,2	66,5	16,1
газом	92,3	93,3	91,8	95,3	91,3	95,3	91,4	95,8
гарячим водопостачанням	58,0	4,4	57,0	5,0	54,9	4,9	56,4	4,8
ваннами	68,9	20,4	68,5	24,3	68,1	25,5	68,7	26,3
підлоговим електроплитами	2,4	-	3,0	0,1	3,0	0,2	2,9	0,2

* Розраховано за даними Херсонської державної обласної адміністрації

Наведена таблиця 1 дає змогу зробити висновки про наступне: загальний середній відсоток обладнанності житлового фонду основними комунікаціями складає всього лише 30,8 %, у той час, коли такий же показник по міському житловому фонду дорівнює 62,6 %. Найгіршим, у сільській місцевості, є забезпечення житлового фонду електроплитами – всього 0,2 %, найкращім – природним газом – 95,8 %, що перевищує, навіть, показники по міських поселеннях [1, с. 30].

Електрична енергія використовується лише для задоволення потреб в освітленні. Та частина поселень Херсонської області, до яких ще не було проведено газ, газифікована балонним. Водопостачання сільського житлового будинку забезпечується, найчастіше, з колодязів або водозабірних стовпчиків. Гострим питанням благоустрою сільського житлового фонду є його опалення. Традиційне грубне опалення вимагає регулярного постачання сільському населенню твердого палива.

До 70-х років ХХ сторіччя частка селян у загальній кількості населення України перевищувало 60 %. Значне покращення соціально – побутових умов життя міського населення збільшило його частку на сьогоднішній день, до 76,3 % у загальній кількості населення країни. Така тенденція ставить під загрозу існування всього агропромислового комплексу України. Зупинити стрімке скорочення сільського населення по відношенню до міського можливе лише за умов створення або відновлення повноцінної соціальної інфраструктури, покращення добробуту селян, що не можливо без фінансової допомоги аграрних підприємств.

Література:

1. Статистика : [підручник] / С. С. Герасименко, А. В. Головач, А. М. Єріна. – К.: КНЕУ, 2000. – 467 с.

2. Топіха І. Н. Реформування власності АПК і розвиток тваринництва / І. Н. Топіка // Збірник наукових праць „Економіка: проблеми теорії та практики”. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. - № 50. – С. 55-58.

3. Економіка сільського господарства / П. П. Руснак, В. В. Жабка, М. М. Рудий, А. А. Чалий. – К.: Урожай, 1998. – 320 с.