Мазуренко Анастасія Андріївна

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Особливості обліку об’єктів інтелектуальної власності

Нематеріальні активи є одним з принципово нових об’єктів бухгалтерського та податкового обліку, що з’явився в теорії та практиці на етапі становлення та розвитку ринкових відносин в Україні. Важливою складовою частиною нематеріальних активів є об’єкти інтелектуальної власності (ОІВ).

Проблемам обліку об’єктів інтелектуальної власності та інших нематеріальних активів присвячені дослідження Полевої Т., Астахова В., Моссаковського В., Балакірєвої Н. та ін. Однак, деякі питання в цій галузі залишаються невирішеними.

Метою статті є визначення поняття інтелектуальна власність як економічної категорії та об’єкту обліку, розкриття особливостей відображення об’єктів інтелектуальної власності в системі бухгалтерського обліку як чинника збільшення прибутку підприємства.

Інтелектуальна власність є категорією, що відображає відносини володіння, користування і розпорядження результатом інтелектуальної творчої діяльності людини [2, с. 56]

До об’єктів інтелектуальної власності належать об’єкти промислової власності, об’єкти авторського права та суміжних з ним прав, об’єкти прав на знаки для товарів та послуг. Вони разом з іншими нематеріальними активами відіграють значну роль в процесі отримання підприємством прибутку.

ОІВ можуть потрапити на підприємство різними шляхами. Якщо вони були придбані підприємством, безоплатно отримані або використовуються ним на підставі укладеної ліцензійної угоди їх відображають в обліку за первинною вартістю.

При внесенні ОІВ в уставний фонд їх первинною вартістю є справедлива, ринкова вартість. Варто зауважити, що оподаткування при цьому мінімальне через те, що дана операція не оподатковується податком на прибуток і підприємство отримує право на податковий кредит по ПДВ на суму внесеного нематеріального активу. Якщо інвестор не є платником ПДВ, то обов’язків по ПДВ в обох сторін не виникає. Відбувається державна реєстрація внесених змін в установчих документах. Відображається зміна уставного фонду підприємства: Дт46 – Кт40. ОІВ вносяться в уставний фонд: Дт12 – Кт46.

У більшості випадків складності в обліку виникають при створенні ОІВ самим підприємством. Інколи всі витрати на розробку нових технологій віднесені на валові витрати, і жоден створений нематеріальний актив не відображений в бухгалтерському обліку. Подібна ситуація є неправомірною, бо якщо існує вірогідність майбутніх вигод від використання ОІВ і його вартість може бути достовірно визначена, то ОІВ не можна відносити на валові витрати, а потрібно амортизувати.

Відображення ОІВ, створених самим підприємством, іноді викликає утруднення також через те, що відповідно до П(с)БО 8 в залежності від виду витрат, що стосуються окремого ОІВ, частину їх потрібно відносити на нематеріальні активи, а частину - на витрати підприємства.

Так, наприклад, витрати на дослідження не вважаються активом і відносяться на витрати поточного періоду (Дт 941). І тільки з моменту прийняття керівництвом рішення про початок розробки на основі проведених досліджень нематеріального активу усі витрати на даний ОІВ накопичуються на субрахунку 154 «Капітальні інвестиції в нематеріальні активи». Створення ОІВ завершується поданням в Держдепартамент інтелектуальної власності заявки на винахід і т.п. Ще до отримання патенту ОІВ може використовуватись на даному підприємстві. Після отримання патенту складається акт введення в господарський обіг об’єкту права інтелектуальної власності в складі нематеріальних активів (форма № НА-1). На момент введення в експлуатацію робиться запис: Дт 12 – Кт154. Важливим є те, що амортизацію ОІВ можна починати нараховувати лише після того, як ОІВ стає на баланс підприємства. Цей підхід є не завжди виправданим, бо інколи з часу подання заявки до отримання патенту спливає дуже великий термін, за який ОІВ може безповоротно застаріти.

Законодавством України не заборонений й інший метод обліку ОІВ. Одразу ж після подання заявки складається акт введення в господарський обіг, і ОІВ враховується в балансі як нематеріальний актив. В разі відмови в отриманні патенту цей нематеріальний актив списується. Безперечною перевагою цього методу є можливість нараховування амортизації. В бухгалтерському обліку підприємство встановлює строк корисного використання ОІВ до 20 років, а в податковому – до 10.

Задля отримання додаткової вигоди від ОІВ права на них можна передавати. Попередня підготовка до цього може викликати ряд витрат. По-перше, витрати на оцінку ОІВ, які списують на адміністративні витрати, по-друге, на маркетингові дослідження ринку ОІВ, які теж не визнаються активом, а відносяться до витрат на збут.

Отже, можливості отримання вигоди від використання ОІВ містить в собі, по-перше, використання ОІВ безпосередньо у виробництві, а також трансфер технологій. По-друге, за рахунок нематеріальних активі можна сформувати чи збільшити уставний фонд підприємства. Тоді з’являється ще одна можливість отримання вигоди – амортизація нематеріальних активів в уставному фонді.

Важливо зауважити, що інтелектуальна власність – це захист від конкурентів і можливість одержання додаткових доходів. Тому подальше вивчення проблем обліку об’єктів інтелектуальної власності може значно допомогти в діяльності підприємств.

Література:

1. П(с)БО 8 «Нематеріальні активи» від 18.10.99 р. №242

2. Гавкалова Н.Л., Маркова Н.С. Формування та використання інтелектуально капіталу: Наук. видання. – Х., 2006. – 252 с.