Біологічні
науки / Структурна
ботаніка
Пюрко О.Є., Сидорова В.М., Ковальова
Ю.А.
Мелітопольський державний
педагогічний університет імені Б.Хмельницького
Фізіологічна
специфічність вегетативних органів евгалофіту Halochenium
strobilaceum (Pall.)
Третина земель в світі, що піддалися іригації, вже
змінені у бік надлишку солей унаслідок поганого дренажу [1,2]. Проблема солестійкості надзвичайно актуальна і в нашій країні, оскільки велика частина зрошуваних земель , особливо півдня України, засолена [3-6].
Тому, метою даного
дослідження було виявлення фізіологічних пристосувань вегетативних органів
евгалофіту Halochenium strobilaceum (Pall.) Bieb. до існування на
засолених грунтах. Вивчення фізіологічних особливостей розкриє
Наші
дослідження довели, що мінімальний вміст води спостерігався в полуденні і післяполуденні години, що
пов'язане з найвищою напругою
метеофакторів . При цьому
відповідно збільшується частка
сухої речовини.
Рослини
різних екологічних груп містять
різну кількість хлорофілу. В межах однієї популяції сарсазана в кінці вегетаційного періоду можна відмітити дві форми забарвлення асиміляційних пагонів : зелену і буро-червону.
Нами доведено, що хлорофіл
«а» переважає в обох видах пагонів над хлорофілом в, що
говорить про светолюбність
сарсазана. Велика
кількість каротиноїдів, пов'язана з їх захисною функцією. Відмінності
в забарвленні
асиміляційних пагонів
обумовлено зменшенням кількості пігментів, особливо хлорофілів , в буро-червоних пагонах . Це пов'язано з
деструкцією пігментів на кінцевих
ділянках крайніх пагонів
як результат загального
старіння і послаблення
всього організму рослини під час плодоношення. В онтогенезі спостерігається
поступове уповільнення процесу оновлення хлорофілу, на який впливають умови
освітлення, температури і мінерального живлення .
Наші дослідження показали, що активність каталази в
асиміляційних пагонах Halochenium strobilaceum вище на 12% у рослин,
що вирощуються на засоленому грунті. Активність каталази, як гідрофільного ферменту, у
великій мірі
залежить від оводненості тканин, яка значно вище у рослин, що вирощуються на
засоленому грунті. Зростання активності каталази у рослин засолених грунтів може свідчити про накопичення перокису водню. У полуденний час як при засоленні, так і в контролі
спостерігається падіння активності каталази. Це може бути пов'язано з водним дефіцитом або
закриттям продихового апарату для зменшення втрат води через транспірацію.
Припинення газообміну перешкоджає фотодиханню, гліколатоксидазні реакції якого
є головним продуцентом перокису водню для С3-видів,
до яких відноситься і Halochenium strobilaceum. У онтогенезі спостерігається
підвищення каталазної активності в серпні-вересні
як для рослин на засоленому грунті, так і для контролю. Нами
показано, що жовтий колір| сарсазана
обу андроцеямовлюється наявністю в пилку і тканинах
пігментів каротиноїдів . Проникнення жовтих пігментів каротиноїдів пилку в тканині рильця активізує проростання пилкових
зерен. Пилкові зерна мають товсту екзину|крім| ацетокармінової методики використовувався йодний метод, який показав, що
пилкові зерна містять
крохмаль. , тому окрімФертільность
пилку склала 31,5%. Розміри пилку складають 14,85 мкм ±0,85. Різна поведінка пилку в розчинах сахарози і поліетиленгліколя пов'язана з тим, що
поліетиленгліколь із-за великих розмірів своїх молекул
ніколи не проникає в клітину ,
тоді як сахароза, що має для клітини енергетичну цінність, проходить крізь плазматичну мембрану і
рано чи пізно наступає
осмотична рівновага.
Отже,
оводненность асиміляційних
пагонів Halochenium strobilaceum, вирощуваного на засоленому грунті (до 1,5%), на
багато вище, ніж в контролі. Активність каталази, як протягом дня, так і впродовж онтогенезу, вище у
рослин при засоленні грунту, що можливо пов'язано із залежністю активності каталази від вмісту води в клітині. Максимальна активність каталази в онтогенезі характерна для фази цвітіння, що
пов'язаного з інтенсифікацією метаболізму. Для Halochenium strobilaceum характерна висока концентрація клітинного соку 18%,
що дозволяє підтримувати високий осмотичний тиск. Це сприяє не тільки кращому
надходженню води в тканині, але і її утриманню, що дозволяє зменшити втрати
води при транспіруванні. Транспірація регулює продиховий апарат, який зазвичай
закривається в полуденний і післяполудневий час. З припиненням газообміну, що
виникає в цей час, зв'язано і падіння каталазної активності, оскільки фотодихання є головним продуцентом перекису водню для С3-видів, до яких відноситься Halochenium strobilaceum.
Для
сарсазана характерний високий вміст каротиноїдів , що пов'язане з їх захистом хлорофілів від фотодинамічного окислення. Це дуже важливо , оскільки сарсазан росте на відкритій пустинній місцевості в
умовах високої інсоляції. З’являється в кінці вегетаційного періоду
диморфізм (буро-червоне і зелене) забарвлення асиміляційний афільних пагонів, пов'язаний із зменшенням
кількості пігментів, особливо хлорофілів , в буро-червоних пагонах.
ЛІТЕРАТУРА
1)
Генкель П.А. Физиология адаптации растений к
засолению. Проблемы ботаники / П.А. Генкель. – М.: АН СССР, 1990. – Вып. 1. –
С. 35.
2)
Глаголева Т.А., Дочерян Н.И. Адаптация
галофитов к водному и солевому стрессу / Т.А. Глаголева, Н.И. Дочерян. – М.: АН
СССР, 1991. – С.102.
3)
Казаков Є.O., Пюрко О.Є., Христова Т.Є. Методичні аспекти фізіологічного
моніторингу рослин Приазов'я / Є.O. Казаков, О.Є. Пюрко, Т.Є. Христова / Питання біоіндикації та
екології. - Запоріжжя: Б.в., 2002. - С.141 - 152.
4)
Климчик Д., Воробйова Т. Особливості
водного режиму веху Siumlatifolium. L. за умов різного
водозабезпечення в природних умовах / Д. Климчик, Т. Воробйова / Онтогенез
рослин у природному та трансформованому середовищі. Фізіолого-біохімічні та
екологічні аспекти. Тези доповідей II Міжнародної конференції (Львів, Україна,
серпень, 18-21, 2004р.). - Львів: СПОЛОМ, 2004. - С.236.
5)
Христова Т.Є., Пюрко О.Є., Кузнєцов О.В. Комплексний
підхід до екофізіологічних досліджень життєдіяльності рослинних організмів /
Т.Є. Христова, О.Є. Пюрко, О.В. Кузнєцов. - Матеріали міжнарод. науков. конф. [”Безперервна екологічна
освіта: проблеми, пошуки, перспективи”(25-26 вересня, Миколаїв, 2001 р.)]. –
Миколаїв: Б.в., 2001. – С. 98 – 100.
6)
Шахов А.А., Глаголева Т.А., Кочерян Н.И.
Адаптация галофитов к водному и солевому стрессу / А.А. Шахов, Т.А. Глаголева,
Н.И. Кочерян. – М.: АН СССР, 1991. –
102 с.