Экология/6.Экологический мониторинг

К.б.н. Москалик Г.Г.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна Екологічна толерантність трав’янистих видів природно-культурних ценозів м. Чернівці

Структура фітоценозу зумовлена дією різноманітних екологічних факторів, серед яких кліматичні та едафічні – ключові.

Значна частина зеленого поясу м. Чернівці – це природоохоронні території, серед яких важливе значення мають парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. У межах міста виділяють лісостеповий, лісолучний та заплавний типи ландшафтів, що зумовило формування багатої флори судинних рослин [3]. Проте у літературі можна знайти лише загальні відомості про склад дерев’янистих порід, кущів і культивованих квіткових рослин та лише фрагментарні дані [1,4,5] щодо видового складу нижніх ярусів природно-культурних ценозів.

Мета нашої роботи – з’ясувати толерантність видів трав’янистого угруповання окремих парків м. Чернівці до кліматичних та едафічних факторів.

Попередньо нами з’ясовано флористичне багатство трав’янистого покриву парків. Так у «Жовтневому» – 138 видів, які належать до 35 родин, у парку ім. Ю. Федьковича – 66 виідв із 28 родин, Й. Шіллера – 46 із 20 родин, у парку ім. Т.Г. Шевченка – 38 видів із 16 родин.

Для визначення меж толерантності видів застосовували екологічні шкали Д.М. Циганова [6]. Порівнювали відносні інтервали толерантності окремих видів рослин стосовно повних шкал елементарних типів режимів, використовуючи методику запропоновану Л.А. Жуковою [2].

Екологічну валентність трав’янистих рослин з’ясовували за відношенням до основних кліматичних факторів – термоклімату, омброрежиму, кріорежиму, континентальності клімату.

Розподіл видів за толерантністю до умов термічного (Tm) та омбро режимів (Om), свідчить про домінування (більше 50 %) трав’янистих видів групи мезовалентів (40-55 %) в усіх досліджених екотопах.

За відношенням до кріорежиму (Cr) важко визначити загальну тенденцію розподілу видів на фракції. Зокрема, у парку ім. Т.Г. Шевченка та Й. Шіллера переважна більшість видів має широку межу толерантності до фактору (евріваленти). Проте рослини трав’янистого покриву із парку ім. Ю. Федьковича відносяться в основному до гемістеновалентів (40 %). У парку «Жовтневий» види більш-менш рівномірно представляли всі екологічні групи.

Аналізуючи відношення видів до континентальності клімату (Kn) зафіксовано чітку тенденцію: переважна більшість трав’янистих рослин досліджуваних екотопів належать до еврівалентів (70-83 %).

Отже, аналіз шкал, які характеризують кліматичні фактори місцезростання трав’янистих рослин парків показав переважання фракції мезо- та еврівалентів, тобто у представників трав’янистої флори існує достатньо адаптаційних можливостей до різноманітних проявів кліматичних умов.

З’ясовували толерантність видів трав’янистого покриву парків до визначних едафічних факторів – вологості, кислотності, засоленості ґрунту та вмісту азоту.

Розподіл видів за толерантністю до зволоженості грунту (Hd) був неоднозначний. Зокрема, 56 % видів із парку ім. Ю. Федьковича належать до стеновалентів, У парку ім. Т.Г. Шевченка та «Жовтневий» переважала група гемістеновалентів – 39 та 30 % відповідно. Проте рослини із парку ім. Й. Шіллера майже рівномірно представляли всі екологічні групи з незначним переважанням групи гемістеновалентів.

Розподіл видів за шкалою засоленості грунту (Tr) показав переважання групи стеновалентів у всіх досліджуваних парках: 81 % видів із парку ім Ю. Федьковича і майже 42 % у всіх інших.

У межах досліджуваних екотопів відношення рослин до кислотності ґрунту (Rc) показало, що більшість видів трав’янистого покриву парків – це представники групи еврівалентів.

Таким чином, аналіз толерантності трав’янистих видів парків до едафічних факторів показав, що вологість ґрунту та його засоленість – лімітуючі фактори розповсюдження рослин.

Особливе значення має оцінка толерантності трав’янистих угруповань у парках до світла (Lc). Встановлено, що переважна більшість рослин (39 % видів) у парку ім. Ю. Федьковича – це види із широким діапазоном екологічної валентності до цього фактору. Проте у інших екотопах переважала група із вузькою зоною екологічної валентності. Так, у парку ім. Т.Г. Шевченка – 35 % видів – стеноваленти, ім. Й Шіллера – 33 % – стеноваленти і 32 % – гемістеноваленти, у парку «Жовтневий» – 39 % – гемістеноваленти і 30 % – стеноваленти. Тобто отримані результати свідчать, що майже для третини видів трав’янистого покриву парків світло – лімітуючий фактор.

Отже, до кліматичних факторів переважна більшість трав’янистих рослин із досліджених екотопів – еврівалентні, проте вологість та сольовий режим ґрунту, а також світло у всіх парках – лімітуючі фактори для цих угруповань.

Література:

1. Виклюк М.І. Зміни видового складу деревних рослин центрального парку культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка в Чернівцях на прикінці ХХ століття / М. І. Виклюк, Л.О. Бляхарська, Л. І. Галицька, П.В. Андрійчук // Науковий вісник. Міські сади і парки : Минуле, сучасне і майбутнє. – Львів, 2001. – вип. 11.5. – С. 230-235.

2. Жукова Л.А. Методология и методика определения экологической валентности, стено-эврибионтности видов растений / Л.А. Жукова // Методы популяционной биологии. Сборник материалов VII всероссийского популяционного семинара (Сыктывкар, 16-21 февраля 2004 г.). – Сыктывкар, 2004. – Ч. І – С. 75-76.

3. Ландшафти міста Чернівці / За ред.. М. Гуцуляка. – Чернівці: Рута, 2006. – 168 с.

4. Токарюк А. І. Раритетні види урбанофлори міста Чернівці / А.І. Токарюк, І.І. Чорней // Науковий вісник Українського державного лісотехнічного університету. – 2003. – Вип. 13.5. – С. 395-399.

5. Хлистун Н.Я. Адвентивна флора м. Чернівців : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. біол. наук: спец. 03.00.05 «Ботаніка» / Н.Я. Хлистун. – К., 2006. – 20 с.

6. Циганов Д.Н. Фитоиндикация экологических режимов в подзоне хвойно-широколиственных лесов. – М.: Наука, 1983. – 197 с.