Божко М.О.

Сумський Державний Університет

Інвестиційно-інноваційна активність вітчизняного машинобудівного комплексу

Інвестиційне середовище вітчизняної економіки перейшло у нестабільний стан ще задовго до світової фінансової кризи, а це обмежує діяльність машинобудівних компаній у впровадженні проектів інноваційного зростання. Без стратегічної зміни інвестиційного клімату, випереджаючого оновлення капітальних засобів неможливим є підвищення технологічної потужності промислових об`єктів, а разом з цим – перебудова економіки на інноваційних засадах.

Аналізуючи інвестиційну активність вітчизняних машинобудівних компаній, слід підкреслити, що на сьогодні їх власні джерела фінансових ресурсів складають більше 80 відсотків від сукупного обсягу розміщуваних інвестицій. Однак у розвинутих країнах така ж частка капіталовкладень має своїм походженням кредити або запозичені (у формі облігацій тощо) кошти (рис. 1).

Рисунок 1 – Динаміка інвестицій в основний капітал українських підприємств сектору промисловості та галузі машинобудування, млн. грн.

Як бачимо, розмір капіталовкладень машинобудівних підприємств у власні основні засоби є набагато меншим порівняно з тим же критерієм у секторі промисловості в цілому (табл..1), а тенденції їх зростання у більшості випадків так чи інакше повторюють сформовану динаміку переробної галузі.

Таблиця 1 – Інвестиції в основний капітал за секторами промисловості

Сектор промисловості	2007			2008			2009			2010
	ФЦ	% ПР	% ЗО	ФЦ	% ПР	% ЗО	ФЦ	% ПР	% ЗО	ФЦ	% ПР	% ЗО
Добувна промисловість	12142.2	125.1	6.4	16767.1	109.0	7.2	13914.0	74.9	9.2	15613.5	99.8	9.1
Переробна промисловість	44822.8	132.0	23.8	48975.9	88.1	21.0	35322.2	64.7	23.3	34230.7	86.6	20.0
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	7376.4	103.2	3.9	10874.7	115.4	4.7	8421.4	69.8	5.5	8714.0	91.5	5.1
Промисловість в цілому	64341.4	127.0	34.1	76617.7	94.7	32.9	57657.6	67.6	38.0	58558.2	90.5	34.2

ФЦ - у фактичних цінах, млн. грн.; % ПР - у % до попереднього року; % ЗО - у % до загального обсягу

На підприємствах промисловості зосереджено 14528,6 млн. дол. (31,9% загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної – 12860,4 млн. дол. та добувної – 1185,8 млн. дол. Серед галузей переробної промисловості у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів унесено 6004,9 млн. дол. прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 1923,1 млн. дол., хімічну та нафтохімічну промисловість – 1434,3 млн. дол., машинобудування – 1210,7 млн. дол., виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – 890,4 млн. дол.

Найбільші темпи зростання інвестицій протягом 2005-2008 років спостерігались у секторі виробництва транспортних засобів та устаткування, який у 2008 році досяг максимальних значень капіталовкладень на рівні 2,4 млрд. грн.. В той же час у наступному звітному періоді всі без винятку сектори продемонстрували значне падіння: в сукупності для машинобудівної галузі воно склало більше 2,6 млрд. грн. «втрачених» інвестицій. Особливо значним було падіння у вже згаданому секторі транспортних засобів та устаткування. Найбільш помірною виявилась динаміка сектору виробництва машин та устаткування з середньорічним темпом приросту інвестицій в 19,5%.

На основі аналізу ситуації в інвестиційно-інноваційній сфері вітчизняних машинобудівних компаній можна зробити висновок про існування цілої низки негативних тенденцій, у першу чергу:

- тенденція до скорочення частки машинобудування та промисловості в цілому як реципієнтів іноземних інвестицій;

- катастрофічно низькі обсяги експорту наукомісткої продукції вітчизняними компаніями та невідповідність міжнародним стандартам якості устаткування, автомобілів, приладів тощо, вироблених в Україні;

- незначна питома вага витрат машинобудівних компаній на інноваційну діяльність в собівартості власної продукції;

- переважання механізму самостійного фінансування підприємствами придбань нових засобів виробництва.

До важливих передумов розвитку вказаних процесів належить недосконалість політики держави в науково-дослідницькій та інноваційно-технологічній сферах. Сюди можна віднести, серед іншого, неправильне визначення стратегічних завдань, незадовільний рівень виконання проектів інноваційних перетворень. Затверджені програми мають здебільшого декларативний характер, а їх впровадження найближчим часом не планується.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що на сьогодні актуальним питанням є механізм втілення в життя системи ринкового і державного стимулювання машинобудівних компаній, які займаються пошуком і розміщенням інвестицій та виробляють перспективну, конкурентоспроможну на світових ринках продукцію. Форми підтримки розвитку інноваційного машинобудування можуть мати різний характер: запровадження податкових канікул, фінансування та організація деяких науково-прикладних досліджень за кошти бюджету або спеціального фонду, формування державних замовлень на інноваційну продукцію в кризовий період, спільне інвестування та ін.