Особливості визначення економічної категорії «конкурентоспроможність» та методологічні підходи до її оцінки

Для успішного функціонування будь-яка організація, як відкрита система, повинна відповідати вимогам зовнішнього середовища. Нездатність виконувати ці вимоги призводить до її усунення більш ефективними системами. Більшість з тих організацій, яким протягом тривалого часу вдається функціонувати достатньо успішно, дотримуються принципу підтримання динамічної рівноваги зі своїм оточенням. Тобто, щоб вижити, вони повинні або прилаштовуватися до змін, причому більш ефективно, ніж їх конкуренти, або змінювати середовище під себе. Проте i у першому i у другому випадках фірми повинні чітко уявляти, на здійснення яких кроків їм потрібно направляти свої ресурси. В цьому полягає сутність ринкової економіки, яка передбачає наявність конкуренції між представниками ринку [5].

Сьогодні, коли Україна є країною з ринковою економікою, в сучасних умовах господарювання важливим засобом забезпечення ефективності функціонування економіки є подальший розвиток конкурентних відносин, підвищення конкурентоспроможності національної продукції та її виробників. Це пов’язане, в першу чергу, зі вступом України до СОТ, оскільки з відкриттям кордонів імпортним товарам українські виробники відчули суттєвий конкурентний тиск з боку аналогічних зразків іноземного виробництва. Крім того, особливої значущості набувають питання конкурентоспроможності промислових підприємств на внутрішніх ринках, зокрема підприємств харчової промисловості, чия продукція є стратегічно важливою і займає особливе місце в загальному обсязі товарів і послуг, що купують українські споживачі.

Нами пропонується алгоритм оцінки конкурентоспроможності товару (рис.1) [2,4]

Рис. 1 - Схема забезпечення конкурентоспроможності товару

Неоднозначність існуючих у сучасній економіці методичних підходів до дослідження конкурентоспроможності підприємства визначає множинність методів, що використовуються для її оцінки [1,3]. А саме, методи оцінки побудовані на основі: - аналізу конкурентних переваг (Г. Багієв, В. Захарченко, О. Кротков, Ю. Єленєва), - теорії рівноваги фірми й галузі А. Маршалла та теорії факторів виробництва (Іванов Ю. Б.), - ефективної конкуренції (Є. Голубков, О.Млоток), - теорії якості товару (М. Ахматова, Є. Попов; Р.Фатхутдінов, О. Млоток ), - методу інтегральної оцінки (Г. Л. Азоев; Є. Попов, Н. Павлова, Є. Голубков, В.Білоусов, Х. Фасхієв), - матричного методу (М. Ахматова, В. Є. Момот, Г. В. Логиновий, О. Челенковий, В. Коляда; І. Ансофф, М. Портер, А.Стрикленд), - таксономічного аналізу (Іванов Ю.Б., Тищенко А. Н.), - методу багатокутника (В. А.Мошнов), - методу радара (Балабанова Л.В., Холод В.В.,Іванов Ю. Б.)

Узагальнюючи викладений аналіз методик оцінки конкурентоспроможності підприємства можна зробити такі висновки:

— не можливо при оцінці рівня конкурентоспроможності відокремити суб’єктивний фактор;

— відсутність єдиної системи оцінки не дозволяє здійснювати вибір варіантів підвищення конкурентоспроможності підприємства;

— досить серйозним недоліком багатьох методів оцінки є статичність оцінки конкурентних позицій конкретного підприємства в порівнянні з іншим (реальним або еталонним) суб’єктом господарської діяльності;

— отриманий результат після оцінки може бути віднесений тільки до моменту дослідження й залишається достовірним лише протягом досить короткого періоду часу. Екстраполяція на тривалі інтервали часу зводить нанівець актуальність отриманих даних.

Для того щоб підвищити рівень конкурентоспроможності підприємства, на наш погляд, необхідно: - постійне впровадження у виробництво нових, вдосконалених виробів; - незмінне скорочення всіх видів витрат на виробництво продукції; - підвищення якісних і споживчих характеристик при зниженні цін на товари, котрі випускаються; - використання нової технології; - використання нової техніки; - розробка нового дизайну товарів; - впровадження нововведень в системі розподілу та збуту та ін.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Иванов Ю. Б., Тищенко А. Н., Дробитько Н. А., Абрамова О. С. Конкурентоспособность предприятия: оценка, диагностика, стратегия. — Х.: ХНЭУ,2004. — 255 с.

2. Кобиляцький Л. С. Управління конкурентоспроможністю: [Навч.посіб. для студ. вищ. навч. закл., які навчаються за освіт. проф. прогр.магістра зі спец. «Міжнар. економіка», «Менеджмент зовнішньоекон.діяльн.»] — К.: Зовнішня торгівля, 2003. — 302 с.

3. Котвіцький В.М. Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства: теоретичний та практичний аспекти// Менеджмент виробництва. – 2009. - №2

4. Ретов В. Е. Управление конкурентоспособностью / Ретов В. Е., Вельгош Н. З. — Симферополь: Таврия, 2005. — 198 с.

5. Савчук С. И. Основы теории конкурентоспособности: [монография] / НАН Украины; Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований. — Мариуполь: Рената, 2007. — 520 с.