Кобзєв Ігор Сергійович

здобувач ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН

Інтенсифікація сільського господарства та

її вплив на відтворювальні процеси

Інтенсифікація сільського господарства сприяє збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції, однак нерідко негативно впливає на агросистему, навколишнє природне середовище та здоров’я населення. Усунути негативний вплив на природні ресурси можна переведенням підприємницьких структур аграрного сектора економіки на екологобезпечний напрям розвитку з використанням природозберігаючих техніки, технології та організації виробничих процесів [1].

В умовах подальшої інтенсифікації сільського господарства необхідно впроваджувати екологічно чисте виробництво сільськогосподарської продукції, сутність якого полягає в забезпеченні відтворення природних ресурсів (грунту, води тощо) у стан, даний природою або такий, що не перевищує гранично допустимих рівнів забруднення. Основні напрями екологізації агропідприємництва зображені на рис. 1.

Використання в рослинництві енергонасиченої техніки і відповідного набору сільськогосподарських машин дає змогу значно підвищити продуктивність праці. Проте внаслідок їх великої маси і багаторазових проходів по полю в процесі виконання сільськогосподарських робіт ґрунт сильно ущільнюється і руйнується його структура. Деградація ґрунту спричинює зниження врожайності пшениці до 40%, кукурудзи – до 33%, картоплі – до 27%. Внаслідок цього близько 40% мінеральних добрив і 18% пального витрачається непродуктивно, підвищується собівартість сільськогосподарської продукції [2].

Рис. 1. Основні напрями екологізації агропідприємництва

Найважливішою умовою екологізації виробництва сільськогосподарської продукції є забезпечення позитивного і бездефіцитного балансу гумусу. За даними інституту ґрунтознавства і агрохімії УААН, запаси гумусу в ґрунтах України за минулі 100 років зменшилися в середньому на 25-30%, а за останні 20 років – на 10-15% [3]. З підвищенням рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва втрати гумусу зростають, і сьогодні щорічні його втрати становлять у середньому близько 1 т на гектар, або понад 30 млн. т з усієї площі орних земель.

Якщо виходити з того, що втрата гумусу внаслідок інфільтрації компенсується надходженням органічної речовини з посадковим матеріалом за рахунок продуктів життєдіяльності ґрунтових організмів, то основними статтями балансу гумусу в ґрунті є:

- винос гумусу в процесі ерозії ґрунтів за рахунок стоку поталих, зливових вод і дефляції;

- мінералізація (втрата) гумусу за рахунок виносу азоту з врожаєм сільськогосподарських культур;

- надходження органічної речовини в грунт за рахунок розкладання рослинних залишків і фіксації азоту бобовими культурами;

- накопичення гумусу за рахунок внесення органічних добрив.

Для забезпечення бездефіцитного вмісту гумусу в ґрунтах України, крім застосування органічних добрив, використання залишків побічної продукції рослинництва для поповнення органічної речовини у ґрунті, зменшення втрати гумусу можна досягти за рахунок мінімізації обробітку ґрунту, збільшення площі багаторічних трав, оптимізації співвідношення в сівозмінах просапних культур та суцільного посіву, застосуванням хімічних меліорантів (вапна, дефекату, гіпсу та ін.), що зумовлюють закріплення гумусу на поверхні мінеральної частини ґрунту. Впровадження інтенсивних природозберігаючих технологій вимагає значних додаткових витрат для відновлення родючості ґрунту і є основою раціонального природокористування, що зумовлює підвищення продуктивності земельних угідь [4].

В умовах перетворення аграрних відносин різко підвищується роль економічного механізму регулювання земельних відносин: фінансування, кредитування, ціноутворення, оподатковування, страхового захисту. Надійність і обґрунтованість його елементів є визначальною у регулюванні цих відносин. Ефективність елементів економічного механізму регулювання земельних відносин при наявності обґрунтованого організаційно-адміністративного і правового забезпечення зможуть привести до формування надійної основи раціонального землекористування в сільському господарстві.

Література

1. Відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу АПК (теоретичні і практичні аспекти) / В.Трегобчук, А.Юзефович, Д.Крисанов, О.Попова, В.Прадун, Н.Скурська / Відпов. редактор акад. УААН В.М.Трегобчук. – К.: І-нт економіки НАНУ, 2003. – 259 с.

2. Гладій М.В. Розвиток АПК України (регіональні особливості) – Львів, 2002. – 289 с.

3. Основи аграрного підприємництва / За ред. М.Й. Маліка. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 582 с.

4. Подолинський С.А. Праця людини і її відношення до розподілу енергії. – В кн. “Вибрані твори” / Упоряд.: Л.Я.Корнійчук. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 203-282.

5. Підприємництво в аграрній сфері економіки / М.Й. Малік, Ю.О.Лупенко, Л.В. Романова та ін. / За ред. П.Т. Саблука, М.Й. Маліка. – К.: ІАЕ, 2005р. – 514 с.

6. Саблук П.Т. Підвищення ролі аграрної економічної науки у формуванні та реалізації аграрної політики в Україні // Економіка АПК. – 2001. – №3. – С. 3-10.