Узунова Н. С.

проректор з організації учбового процесу ВНЗ «Університет економіки і управління», м. Сімферополь

Особливості розвитку АПК в системі міжгалузевих зв’язків і форм приватного господарювання

Реформування агропродовольчого комплексу, як пріоритетної галузі економіки АР Крим, має стати надійною основою продовольчої незалежності та забезпечення високого життєвого рівня населення автономної республіки. На сучасному етапі кризова ситуація простежується в усіх секторах економіки, проте – найбільше в аграрному. Тому розвиток ресурсного потенціалу окремих регіонів повинен базуватися на обґрунтуванні й оптимізації міжгалузевих регіональних агропрограм. На сучасному етапі процеси використання ресурсного потенціалу в системі організаційно-ринкових перетворень характеризуються підвищеним рівнем складності, низьким рівнем ефективності, великими втратами проміжної і кінцевої продукції. До таких регіонів відноситься АР Крим, яка суттєво відрізняється від інших регіонів демографічним складом, кліматом, видами сільськогосподарської продукції, структурою економіки тощо.

У системі дослідження АР Крим розглядається як регіональна агропромислова одиниця, яка є складною економічною системою взаємопов’язаних природних, економічних і технологічних елементів, де основа – сільськогосподарське виробництво. Проте форми організації суспільного виробництва в цій сфері, система планування і управління, наявні міжгалузеві зв’язки, економічні відносини і весь господарський механізм поки що орієнтовані на ріст і збільшення питомої ваги проміжної продукції АПК, що стримує темпи росту кінцевого продукту і веде до збільшення витрат виробництва. Встановлено, що виробництво валового регіонального продукту АР Крим формується за рахунок використання ресурсів і послуг, здійснених в системі міжгалузевих зв’язків і форм приватного господарювання, які представлені у табл. 1.

Таблиця 1

Виробництво валового регіонального продукту АР Крим [4].

Показник	Роки
	2004	2005	2006	2007	2008	2008 р. до 2004 р.
Валова додана вартість	9308	11937	14853	19607	25647	2,7 разу
Валовий регіональний продукт	9901	12848	16044	20874	27365	2,7 разу
Валовий регіональний продукт у розрахунку на одну особу, грн.	4951	6460	8101	10574	13898	2,8 разу

Сьогодні функціонують три основні форми приватного господарювання: особисті підсобні господарства, приватні та селянські господарства. Всі вони відносяться до дрібнотоварних господарств, які не в змозі використати переваги великих масивів і продуктивність сучасної сільськогосподарської техніки.

При теоретичному аналізі сутності функціонування міжгалузевих зв’язків неможливо абстрагуватися від якісних змін у їх структурі. Про ці зміни свідчить, зокрема, постійне зменшення часті сільського господарства в структурі витрат кінцевих споживачів на продукти харчування в розвинутих країнах. Це означає, що все більшу частку міжгалузевих зв’язків повинні займати промислові галузі, пов’язані з маркетингом продовольчої продукції. Характеристика потоків товарів і послуг, їхній економічний зміст мають велике значення для аналізу процесу відтворення, оцінки взаємовідносин та взаємозв’язків між галузями, пов’язаними зі створенням і реалізацією продукту АПК. Інформаційною базою для такого аналізу можуть бути міжгалузеві баланси .

Технологічні й маркетингові передумови розвитку координаційного процесу в агропромисловому виробництві діють у нерозривній єдності. Фактично вони є різними проявами однієї сутності: зростання соціогенетичної відстані між сільським господарством і промисловими галузями. Якщо в галузевій структурі економіки виділяються три якісно різні сфери: сільське господарство, промисловість і сфера послуг, то їх також доцільно виділити і в системі агропромислового виробництва. З огляду на це можна запропонувати концептуальний підхід до визначення функціональної структури агропромислового комплексу, суть якого полягає у виокремленні: Сфери власного сільськогосподарського виробництва, яке принципово не може бути замінено ніякими технологічними нововведеннями у промислових галузях, реалізує енергетичний зв’язок з природою, створює умови для генеральної абсолютної додаткової вартості; промислових галузях, функція яких зводиться до матеріально-технічного забезпечення і технологічного обслуговування сільськогосподарського виробництва, забезпечення оптимальних обсягів виробництва, технологічних нововведень; торгово-маркетингових галузей, функція яких – забезпечення послідовного руху продукції впродовж маркетингового каналу. Ці галузі забезпечують постійну адаптацію агропромислового виробництва до потреб споживачів, що змінюється, причому ефективність такої адаптації залежить від ступеня технологічної цілісності виробництва, яка досягається на основі органічного аграрно-промислового синтезу. Ці галузі також відіграють головну роль у процесі розподілу економічного результату по ланках системи агропромислового виробництва, оскільки прибуток як ідентифікатор ефективності безпосередньо формується на їхньому рівні. Цілісність АПК як системи визначається міцністю і сталістю зв’язків між її функціональними складовими (міжгалузевих зв’язків). Встановлено, що процес інтенсивного формування і зміцнення цих зв’язків, що дістав назву агропромислової інтеграції, є внутрішньо суперечливим, оскільки він містить не тільки необхідність їх об’єднання, але також і розходженням їх економічних інтересів. З методологічної точки зору ефективність інтеграційних процесів у агропромисловому виробництві визначається саме співвідношенням цих протилежних факторів. Проблема вдосконалення міжгалузевих інтеграційно-економічних відносин була і залишається надзвичайно актуальною. При цьому необхідно враховувати фактори, що впливають на економічне зростання, тим самим здійснюючи їх селекцію на попередніх етапах. До них відносяться вплив науково-технічного прогресу, рівень затрат капіталу (ОВФ), стан освіти населення, економія, обумовлена масштабами виробництва, удосконалення розподілу всіх видів ресурсів, законодавчі акти Верховної Ради і постанови уряду. Серед цих факторів найбільший вплив на стан і ефективність міжгалузевих зв’язків мають процеси розподілу ресурсів. З цієї точки зору оптимальний розподіл ресурсів ефективна додаткова умова економічного зростання його територіальної організації, що обумовлює сталий розвиток і можливість формування аграрно-територіальних і аграрно-промислових комплексів. В сільському господарстві велика роль відводиться природним умовам, тому процес відтворення залежить від конкретних для кожної зони природних умов. Тому важливим є обґрунтування моделей господарювання не тільки для економіки АР Крим в цілому, але і для окремих районів . На наш погляд, це повинні бути замкнуті технології рослинництва і тваринництва при переважному використанні ресурсів, яким на сучасному етапі немає альтернативи, пріоритетному розвитку тих культур, які є конкурентоспроможними за ціною і якістю. Для реалізації такого підходу слід створити міжгалузеві координаційні центри агробізнесу і підприємницької діяльності. Основні показники розвитку сільського господарства представлені у табл. 2.

Таблиця 2

Основні показники розвитку сільського господарства

АР Крим та Україні у 2009 році [4].

	Україна	Автономна республіка Крим	Питома вага АР Крим в Україні,%
Площа с. г. угідь володінні і користуванні усіх категорій господарств	36554,8	1503,9	4,11
у тому числі рілля	30930,3	1198,4	3,87
Продукція с. г. усі категорії господарств у порівнянних цінах 2005 р., млн. грн.	102092,6	4428,9	4,34
Виробництво основних продуктів рослинництва і тваринництва, усі категорії господарств, тис. тонн	46028,3	1662,5	3,61
Зерно
Соняшник	6364	18,2	0,29
Картопля	19666,1	401,4	2,04
М’ясо (у забійній вазі)	1917,4	139	7,25
Молоко	11609,6	367,2	3,16

Оцінка основних показників розвитку сільського господарства АР Крим показує в цілому відповідність показникам економіки України. Зернове господарство в АР Крим залишається провідною галуззю сільського господарства.

Макроекономічне значення зернового сектору дуже високе – більше третини валової продукції сільського господарства, в тваринництві – виробництво м’яса всіх видів. Їх стабільний розвиток можливий за рахунок збереження цілісності економічної системи. Особливість формування агропромислового комплексу АР Крим на сучасному етапі при переході до нового етапу включає в себе: посилання міжгалузевих зв’язків сільського господарства з суміжними галузями з одночасною тенденцією зростання збалансованості і взаємозалежності, формування вертикально інтегрованих агропромислових підприємств.

З цього випливає, що агропромислове виробництво в умовах міжгалузевих зв’язків, що існують з часів відокремлення промислових галузей, можливе лише за рахунок формування інтегративних характеристик цих зв’язків.

Виходячи з того, що суспільний поділ праці передбачає диференціацію і інтеграцію галузей, зробимо висновок, що формою організаційно-економічного розвитку суспільства є функціонально-галузевий системогенез, який здійснюється у напрямі зростання цілісності організаційно-економічних систем, об’єктивною основою якої є міжкомпонентні взаємозв’язки, між галузями АПК.

Як бачимо, система АПК охоплює тріаду сфер: сільськогосподарської, індустріально-технологічної і маркетингової – то з цієї точки зору доцільно передбачати певну модифікацію змісту цих складових у рамках системи на перспективу. Так, роль сільського господарства все більше зводиться до його природно-біологічного моменту; роль промисловості модифікується в напрямі всебічної адаптації до технологічних потреб сільського господарства; роль торгово-маркетингової складової виступає критерієм визначення економічної доцільності й ефективності аграрно-індустріальному синтезу. Їх системне поєднання потребує розробки економічного механізму моніторингу взаємозв’язків окремих галузей АПК.