Кожушко І.Г.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Організація і функціонування машинно-технологічних формувань в аграрному секторі економіки

Ефективне функціонування та розвиток сільськогосподарського виробництва значною мірою зумовлюється рівнем його технічного оснащення, наявним складом сільськогосподарської техніки та організацією її використання.

Нині основними видами техніки сільське господарство забезпечене лише на 45-65%. Кількісний та якісний склад машинно-тракторного парку не дає можливості виконувати всі технологічні операції в оптимальні агротехнічні строки та з високою якістю, низькими витратами матеріальних та трудових ресурсів [1].

Основним чинником, який впливає на комплектування та розвиток матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств, є низька їх платоспроможність. На жаль, цінова, податкова та грошово-кредитна політика в Україні не сприяють формуванню платоспроможного попиту на сільськогосподарську техніку і оновлення машинно-тракторного парку. Намагання вирішити цю проблему через систему кредитування та фінансовий лізинг призводить до зростання заборгованості аграрних підприємств і ускладнює їх економічний стан.

В умовах стрімкого скорочення кількісного й якісного складу технічних засобів сільськогосподарського виробництва особливого значення набуває пошук шляхів поліпшення організації їх використання. Зосередження машинного парку, особливо високопродуктивних, спеціального призначення тракторів, а також зерно-, буряко- та кормозбиральних комбайнів, іншої потужної техніки, яку в одному господарстві нерідко не вдасться повністю завантажити. Тому на увагу і підтримку заслуговує ідея створення машинно-технологічних формувань, які використовуючи досвід колишніх МТС, на договірних засадах можуть обслуговувати сільськогосподарські виробничі структури з надання виробничо-технічних послуг.

Як переконує практика, незалежно від форм власності, створення і функціонування машинно-технологічних формувань має ряд переваг порівняно з придбанням і використанням технічних засобів безпосередньо сільськогосподарськими підприємствами. Ці переваги полягають у вищій завантаженості їх протягом року, а отже, ефективнішій експлуатації тракторів, зернозбиральних комбайнів, інших складних сільськогосподарських машин, що забезпечує загальне зменшення потреб у техніці. Тут досягається зниження собівартості надання послуг за рахунок скорочення непродуктивних витрат, забезпечення високої технічної готовності техніки [3].

Розміри і склад технічного парку в таких формуваннях повинні встановлюватися з урахуванням потреб виробників сільськогосподарської продукції відповідної зони обслуговування. При цьому доцільно проводити оцінку економічної ефективності придбання кожного виду техніки, що враховує як економічні, так і технічні характеристики тракторів, комбайнів і сільгоспмашин, можливість їхнього завантаження протягом року.

Для організації ефективної роботи машинно-технологічних формувань необхідна розробка діючої системи її взаємовідносин з господарствами, що сприяла б зацікавленості обох сторін у підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва. Основним завданнями їх функціонування є збільшення видів та обсягів технічних послуг сільськогосподарським товаровиробникам, розширення машиноємних, важливих щодо строків і масштабних обсягів польових робіт, зокрема, оранка зябу, сівба зернових, технічних, кормових та інших культур, боротьба з шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин, внесення добрив, збирання врожаю тощо. До того ж послуги машинно-технологічних формувань повинні бути конкурентоспроможними.

Конкурентоспроможність послуг у сфері виробничо-технічного обслуговування визначається якістю проведення й оптимальністю термінів виконуваних робіт, рівнем цін на них, наявністю гнучких систем знижок.

Суттєвим елементом організації ефективної роботи машинно-технологічних формувань є система стимулювання якості наданих послуг, що поряд з їхньою вартістю є важливим чинником, який визначає попит споживачів. Працівники машинно-технологічних формувань, що виконують технологічні операції, повинні бути зацікавлені у поліпшенні їхньої якості. Це забезпечується за рахунок побудови раціональної системи матеріального стимулювання працівників з одночасним контролем якості технологічних послуг як із боку виконавця, так і з боку замовника, що повинно бути відповідним чином відображене у договорах між машинно-технологічними формуваннями і сільськогосподарськими підприємствами.

Організація і функціонування машинно-технологічних формувань, характер їхніх послуг повинні бути підпорядковані одній меті - одержанню максимального прибутку сільськогосподарськими товаровиробниками. При цьому й самі машинно-технологічні формування повинні мати певний прибуток від надання послуг з метою забезпечення власного розширеного відтворення [2].

Література:

1. Мостовой Г.І. Регіональна політика розвитку аграрної сфери / Г.І. Мостовой, Л.М. Анічин, Г.О. Андрусенко та ін.; за заг. ред. проф. Г.І. Мостового - X.: ХарРІ НАДУ "Магістр", 2004. - С. 126.

2. Петров В.М. Організація ефективної системи агротехнічного обслуговування сільськогосподарських підприємств. / В.М. Петров. Економіка АПК. Міжнародний науково-виробничий журнал. - 2009. - № 10. – С. 25 – 28.

3. Шебанін В.С. Системне оновлення і розвиток матеріально-ресурсного потенціалу сільського господарства. / В.С. Шебанін – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – С. 276