Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

к.е.н., доц. М.В. Корягін

Львівська комерційна академія, Україна

Діяльність місцевих державних інституцій у сфері реалізації бюджетної політики

У сучасних умовах господарювання повноваження органів місцевого самоврядування є досить значними щодо напрямів формування бюджетної політики. Враховуючи тривалий процес становлення ринкового механізму, проведення структурної соціально-економічної перебудови у країні, бюджетна політика щодо акумуляції та розподілу фінансових ресурсів набуває особливого значення. Останнім часом науковці і практики все частіше приділяють увагу дослідженню питань розширення повноважень органів місцевого самоврядування щодо напрямів формування бюджетної політики. Над цією проблематикою працюють Булгаков С.О., Василенко Л. І., Єрмоленко Л. В., Кириленко О. П., Кравченко В. І., Масленніков Т. О., Огонь У. Г, Усгуліна О. О. та ін. Разом з тим питання формування бюджетної політики, на нашу думку, є недостатньо вивченим, тому багато наукових проблем у цьому напрямку потребують подальшого опрацювання.

Історичний розвиток і практичний досвід організації управління на місцевому рівні в розвинених країнах світу набувають емпіричної актуальності для країн, що здійснюють формування адміністративно-територіального устрою як вагомого чинника стабілізації соціально-економічного розвитку суспільства. Діяльність місцевих інститутів має свої національні особливості, що випливають з інституційної основи державотворення, в процесі якої вирішуються різноманітні завдання організації взаємовідносин місцевого самоврядування з центральною владою.

Вивчення та узагальнення концептуальних засад управління на місцевому рівні в індустріально розвинених країнах свідчить про необхідність підвищення ролі органів місцевої влади та місцевого самоврядування у вирішенні конституційно-доктринальних питань розвитку суспільства. На сьогодні місцеві органи є не лише повноправними суб’єктами подолання кризових явищ в економіці, а й значною мірою відповідальними за дії державного уряду.

Відповідно до підписаних та ратифікованих парламентом угод про міжнародне співробітництво і співпрацю (насамперед, Європейської хартії про місцеве самоврядування), Україна стала на шлях адміністративно-територіальної реформи, яка хоча і є об’єктивною необхідністю, проте немає адекватного фінансового наповнення. Розбудова економічної системи добробуту, насамперед, ставить питання про ефективність надання суспільних благ його безпосереднім споживачам – населенню регіонів.

В робочих матеріалах парламентських слухань з питань проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні, зокрема, зазначається, що становлення в Україні дійсної економічної демократії та дієздатного місцевого самоврядування як інструменту волевиявлення територіальних громад неможливе без забезпечення рівноправності відносин між територіальною громадою та державною владою (в тому числі на рівні місцевої державної адміністрації районного чи обласного рівня адміністрування).

Вивчення та аналіз емпіричного досвіду організації управлінської діяльності на місцевому рівні дає певні підстави окреслити можливі шляхи вирішення проблем економічного зростання територій, які на сьогодні широко обговорюються як у наукових колах, так і в практичній площині державного управління, і знайшли своє відображення у низці практичних пропозицій і рекомендацій:

1) залучення інвестицій на територію громади за рахунок формування сприятливого інвестиційного клімату;

2) надання фінансової та матеріальної допомоги малому та середньому бізнесу (до компетенції місцевого самоврядування належить розпорядження та управління комунальним майном, регулювання земельних відносин, фіскальна ініціатива щодо встановлення місцевих податків і зборів згідно з положеннями і вимогами Податкового кодексу України, що, відповідно, дає можливість місцевим радам приймати рішення, а відділам та управлінням виконавчих комітетів запроваджувати їх, стосовно надання малому бізнесу преференцій у сфері орендних відносин, землекористування, пільгового оподаткування на основі оптимізації рівня ставок спрощеного (єдиного) податку в розрізі окремих видів підприємницької діяльності;

3) пільгове оподаткування, організація пожертвувань і добровільних внесків для створення підприємств з обслуговування соціально-економічної інфраструктури;

4) формування ділової інфраструктури з наданням якісних інформаційних, аудиторських, юридичних, контролінгових послуг;

5) покращення якісного стану об’єктів технічної інфраструктури, а саме: доріг загального користування, мереж водо-, тепло-, газопостачання, телекомунікацій, транспортних шляхів, інших об’єктів стратегічного значення, що перебувають у комунальній власності чи спільному користуванні районних та обласних рад;

6) широке залучення громадськості до участі в бюджетному процесі з метою визначення пріоритетних напрямів використання бюджетних коштів в інтересах безпосередніх споживачів соціальних послуг;

7) створення кредитних спілок на базі ресурсів та фінансового капіталу територіальних громад;

8) організаційне оформлення інституту спеціальних позабюджетних фондів, які б не лише доповнювали фінансові можливості місцевих бюджетів та підприємств комунальної форми власності, але й забезпечували повномасштабну реалізацію окремих програм соціально-економічного розвитку регіонів (створення таких фондів хоч і є важливим, проте досить проблематичним завданням, оскільки бюджетні джерела на такі цілі заборонено використовувати Бюджетним кодексом України є процедура добровільної участі громадян не лише не визначена, а й відсутній механізм касового обслуговування позабюджетних централізованих коштів);

9) виділення в окрему групу тих підприємств комунальної форми власності, діяльність яких безпосередньо пов’язана з обслуговуванням громадських потреб;

10) мотивація громадської підтримки інтересів функціонування й розвитку територіальних колективів у взаємовідносинах з центральними органами державної влади й управління та їх підвідомчими галузевими й територіальними структурами.

Література:

1. Кириленко О. П. Місцеві фінанси: підручник / О. П. Кириленко. – К.: Знання, 2006. – 677 с.

2. Україна. Закон. Бюджетний кодекс України: від 8 липня 2010 року № 2456 –VII // Відомості Верховної ради України. – 2010. – № 50-51.

3. Анвар Шах. Управление на местном уровне в индустриально развитых странах / Шах Анвар . – [пер. с англ.] – М.: Весь мир, 2010. – С. 52-58.

4. Financing Local Government / Munawwar Alam (Editor), Nick Devas (Author), Pritha Venkatachalam (Author), Roger Oppong Koranteng (Author), Simon Delay (Author). – Commonwealth Secretariat Local Government Reform Series, 2008. – 154 pages.