Кирдан Віта Олексіївна

Магістрант ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ», м. Суми

Вдосконалення управління індивідуальним кредитним ризиком на основі моделі лімітування розміру кредиту

У процесі кредитування позичальників важливим його елементом є визначення граничної суми кредиту, яку може отримати позичальник, тобто визначення індивідуального ліміту кредитування конкретного позичальника за весь час дії кредитного договору. Проблема визначення ліміту кредитування обумовлена, з одного боку, потребою клієнта в позикових коштах, а з іншого – його потенційною можливістю погасити одержаний кредит.

Дослідження організації управління індивідуальним кредитним ризиком в банках України показало, що методики лімітування в своїй більшості мають недоліки. Зокрема: По-перше, ліміт кредитування розраховується як доля від вартості забезпечення обумовленого активу позичальника, при цьому не враховується термін надання кредиту, та, відповідно знос заставного майна за цей період. По-друге, не враховується фінансовий стан позичальника, а також структуру та якість активів, що йому належать.

Встановлення такого ліміту може призвести до необґрунтованого зменшення чи завищення ліміту кредитування. Заниження ліміту призведе до неповного використання банком кредитних ресурсів, і відповідно, недлотримання процентного доходу у повному об’ємі. Завищення ліміту приведе до підвищення кредитного ризику та збільшенняя можливих збитків від неповернення кредиту.

Саме ці недоліки і обумовлюють необхідність удосконалення методичних основ встановлення граничної суми видачі кредиту або залишків заборгованості в плановому періоді. Ми пропонуємо застосовувати такий підхід до визначення ліміту кредитування, що буде враховувати фінансовий стан позичальника, стабільності грошових потоків, динаміку розвитку діяльності позичальника. Дана модель дасть змогу підвищити ефективність управління індивідуальним кредитним ризиком банку, забезпечить оптимальний рівень кредитного ризику та прискорить прийняття рішення по деяким кредитним продуктам в рамках встановленого ліміту.

Базове значення визначається: через розмір виручки за місяць, величину обертів по рахунку. У ролі підвищувальних коефіцієнтів може виступати позитивна динаміка виручки від реалізації позичальника, позитивна динаміка капіталу при видачі кредиту одноразовим платежем. У ролі понижувального коефіцієнта виступає синтетичний коефіцієнт кредитоспроможності позичальника та коефіцієнт нерівномірності надходжень при кредитуванні у формі овердрафту.

Розглянемо модель визначення ліміту кредитування юридичних осіб та підприємців зі способом видачі кредиту одноразовим платежем, оскільки встановлення ліміту на овердрафт дещо відрізняється і потребує іншого підходу. Схематично порядок розрахунку ліміту кредитування зображено на рисунку 1. Дану модель можна використовувати при встановлення граничної суми видачі кредиту на поточні потреби, поповнення оборотних коштів та на інші цілі.

Ми пропонуємо визначати базове значення для юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців як середньоквартальну суму виручки від реалізації продукції позичальника. При наявності високоліквідного забезпечення база лімітування або межі кредиту можуть бути зміненими.

відіграє роль підвищуючого коефіцієнту і має враховувати динаміку таких статей балансу та звіту про фінансові результати, як виручка від реалізації та власний капітал. Кредитні організації часто «закривають очі» на такі факти, як збиткова діяльність або погана репутація позичальника, керуючись при видачі кредиту виключно характеристиками заставного майна. Інтуїтивно розуміючи слабкість застосовуваних методик, банки завишають вимоги до заставного майна, дискримінуючи тим самим порядних позичальників. Тому, ми вважаємо. що обов’язково потрібно враховувати рівень кредитоспроможності позичальника при визначенні ліміту кредитування.

Рисунок 1 – Визначення ліміту кредитування юридичних та фізичних осіб – підприємців зі способом видачі кредиту одноразовим платежем

Дана модель дасть змогу підвищити ефективність управління індивідуальним кредитним ризиком банку, забезпечить оптимальний рівень кредитного ризику та прискорить прийняття рішення по деяким кредитним продуктам в рамках встановленого ліміту.

Література:

1. Міронова, А.П. Модель ліміту кредитного ризику позичальника [Текст] / А. П. Міронова // Банківські послуги. – 2009. – №9. С. 20 – 44.

2. Слобода, Л.Я. Вдосконалення методів регулювання рівня кредитних ризиків у банківському менеджменті [Текст] / Л.Я. Слобода, Ю.М. Салюта // Регіональна економіка. – 2003. – N 4. – с. 134-140.