Економічні науки.

Інвестиційна діяльність та фондові ринки.

Шевчук Б. К.

Вінницький національний аграрний університет

Інвестиційна діяльність в розвиток сільського господарства та роль держави в цьому процесі

Сучасний етап ринкових перетворень в Україні потребує особливої уваги в створенні сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних та закордонних інвесторів. Ситуація потребує таких умов, які б гарантували економічну безпеку інвесторам та забезпечували інноваційний розвиток вітчизняної економіки. Особливу увагу слід звернути на інвестування аграрного сектору та ролі держави у регулюванні інвестиційної діяльності в сільськогосподарському виробництві.

До класиків закордонної економічної науки, які розглядали різні аспекти інвестиційної діяльності можна віднести: Д. М. Кейса, К. Р. Макконела, С. Л. Брю, Е. Д. Долана, П. Самуельсона, Н. Д. Хайтмана та інших. Серйозна увага інвестуванню в аграрний сектор, реалізація та оцінка інвестиційного процесу, різних його форм та можливостей, прогнозування ризиків інвестиційних проектів приділяється в працях вчених В. П. Галушки, М. С. Герасимчука, А. Д. Діброви, М. Ю. Коденської, А. А. Пересади, Г. М. Підлісецького, П. Т. Саблука, В. Я. Шевчука та інших.

Мета наукових досліджень полягає, перш за все, у необхідності інвестування в сільськогосподарське виробництво та шляхи створення сприятливої інвестиційної привабливості. Крім того метою статті є вивчення ролі державного регулювання в інвестиційній діяльності.

Аграрне виробництво України неможливе без інвестиційних вливань. На жаль, інвестування в сільське господарство України не вважається інвестиційно привабливою галуззю адже сільськогосподарська продукція не приносить найвищих норм прибутку на вкладений капітал та й ризик втрат в аграрному секторі досить високий.

Створення сприятливого інвестиційного клімату вимагає від держави ряду важливих питань. Першочергові питання: створення законодавчої бази з питань залучення інвестування в аграрний сектор в тому числі іноземних; повної реформи податкової системи, що забезпечить прибутковість аграрних підприємств; стандартизації продукції з урахуванням вимог СОТ, забезпечення виходу сільськогосподарської продукції на міжнародні ринки та надання їм статусу конкурентоспроможності .

Потрібні зрушення в питанні стимулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві тому що фінансово-кредитні установи не зацікавлені у здійсненні інвестиційних операцій у цю галузь.

Потрібне чітке планування інвестицій для кожного регіону з урахуванням кліматичних та господарсько-географічних переваг. Економічно обґрунтовані залучення капіталів з перспективою швидкого прибутку та мінімізації ризику його втрати. Інвестування з можливістю зниження витрат виробництва та збільшенню обсягу виробництва продукції конкурентоздатної на вітчизняних та міжнародних ринках.

За останні роки активізувалися інвестиційні процеси в сільському виробництві. Інвестиційний клімат покращився на фоні економічного зростання, тобто збільшення обсягів виробництва, зростання доходів населення та вихід на зовнішні ринки. Приватизація підприємств яка проводилась у 2000-2002 роках є на сьогоднішній день принадою для приватних інвестувань.

Інвестиції в сільське господарство, мисливство, лісове господарство та пов'язані з ним послуги в Вінницькій області в 2009 році складають 50986 тис.

грн., що на 208331 тис. грн.. менше ніж у 2008 році. Це свідчить про те, що сільське господарство, як об'єкт інвестування, не користується особливою увагою зі сторони держави та іноземних інвесторів.

Найбільші інвестиції у Вінницьку область були здійсненні Німеччиною, Польщею, Кіпром, Австрією та ін. В цілому прямі іноземні інвестиції в область в 2009 році склали 161290,1 тис. дол. а в 2010 - 176506,2 тис. дол., хоча рік ще не закінчився.

Взагалі, якщо розглядати в процентному відношенні структуру інвестицій в Вінницьку область, то з загального обсягу фінансування по всіх галузях на сільське господарство припадає 19.1 % що не так і мало. Але якщо врахувати майже повний розвал структури колишніх колгоспів, застаріле обладнання та техніку, то цілком зрозуміло що для повноцінного відновлення сільського господарства, інвестування області та і України в цілому повинні бути набагато більшими. Більше 50% від загальної суми інвестицій в сільське господарство використовується на технічне переоснащення та реконструкцію, придбання обладнання, інвентарю та інструментів, тільки діючих підприємств, а скільки підприємств припинили своє існування і для їх відновлення потрібно вкласти значні суми, які почнуть давати прибуток досить не скоро.

Отже, з огляду на це можна сказати, що з кожним роком інвестиції в сільське господарство стають все ризикованими. Держава не може проводити різні програми через дефіцит державного бюджету, недосконалість проведення реструктуризації сільського господарства, політична нестабільність. Бюджетна та фіскальна політики держави мають досить вагомий вплив на сільське господарство і цей вплив не завжди доречний. Законодавча база та швидкість з якою вона змінюється не дає можливості розвиватись невеликим фермерським господарствам, котрі не можуть видолати оподаткування та сплату кредитів, які брали для розвитку підприємництва. Крім того, сільське господарство досить залежне від погодних умов, які останніми роками дарують ряд непередбачуваних сюрпризів в вигляді посух, літніх ураганів з градом, досить морозної і довгої зими, відсутності вологи, що не дало можливості в цьому році провести польові роботи в повному обсязі.

Досить невтішна картина і в тваринництві Вінницької області. Окремі види продукції тваринництва, такі як молоко та м'ясо великої рогатої худоби протягом 2003-2008 роках були збитковими. Прибуток отримували підприємства, які виробляли м'ясо птиці, яйця, та з 2005 року м'ясо свиней. Проте з 2008 року ціни на продукцію тваринництва стрімко зросли, що дає певний потенціал цій галузі, хоча споживання продукції залишається невисоким, через низьку купівельну спроможність населення.

Слід надіятись на збільшення обсягів інвестицій завдяки зацікавленості приватних інвесторів, збільшенню фінансування з боку держави, змін у самій структурі напрямів інвестування.

Влада України, місцеве керівництво повинні прикласти максимум зусиль для розвитку сільського господарства Вінницької області. Для створення привабливого інвестиційного клімату потрібно:

1. оскільки область є аграрною, потрібні проекти аграрного спрямування;

2. обов'язкова державна підтримка аграріїв, створення податкової та законодавчої бази привабливої для інвесторів;

3. підтримка малого та середнього бізнесу на селі, особливо фермерських господарств, що виробляють, переробляють та реалізують сільськогосподарську продукцію;

4. надання пільг та кредитів для створення малих сільськогосподарських господарств;

5. вигідні внутрішні ринки збуту, які змогли б дати подальший розвиток і можливість виходу на міжнародний рівень;

6. надання можливості господарствам користуватися новими технологіями за рахунок держави та різних міжнародних організацій;

7. створити гідний соціальний рівень розвитку сільських територій та зробити привабливою і престижною працю в сільському господарстві.

Література:

1. Глазко Н. Д. Розвиток вкладення прямих іноземних інвестицій в аграрний сектор Вінниччини / Н. Д. Глазко // Науковий вісник національного аграрного університету. - 2008. - № 118. - С.342-345.

2. Кужель В. М. Інвестування виробництва в ринковій економіці / В. М. Кужель // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 5. - С. 7-9.

3. Любімов В. І. Бюджетна політика регулювання економіки і її вплив на рівень іноземного інвестування / В. І. Любимов // Інвестиції: практика та досвід. -2009.-№6.-С.4-7.

4. Резнік Н. П. Організаційно-економічний механізм інвестування АПК / Н. П. Резнік // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - № 9. - С. 79-82.

5. Спаський Г. В. Інвестування розвитку сільського господарства Закарпатської області / Г. В. Спатський // Економіка АПК. - 2010. - № 11. - С.90-92.

6. Статистичний щорічник Вінниччини за 2010 рік. - Вінниця, 2011.-638 с.

7. Черванев Д., Нейкова Л. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. - К.: Знання, 2002. - 352 с.