Економічні науки/7 Облік та аудит

Студентка Коновалова О.В.

Державний вищий навчальний заклад

Українська академія банківської справи

Національного банку України

Проблеми становлення державного аудиту в Україні

Постановка проблеми З кожним роком кількість правопорушень на державних підприємствах України зростає. У 2010 році порушення фінансово-господарської дисципліни виявлено на 12,5 тис. підприємствах [1]. Корупція, нецільове використання бюджетних коштів, що виявляються контролюючими органами, мають великий масштаб та потребують здійснення постійного, безперервного контролю.

Актуальність теми зумовлена гострою потребою економного використання бюджетних коштів, а також їх спрямуванням на відповідні цілі та потреби держави. Одним з напрямків мінімізації державних втрат є саме державний аудит. Виникає потреба у дослідженні проблем, які постають на шляху впровадження державного аудиту в нашій країні.

Аналіз досліджень та публікацій. Серед сучасних вітчизняних науковців велику увагу вище зазначеній формі державного контролю приділяли такі науковці, як Ж. Жирна, Ю. Слободяник, І. Стефанюк, І.Чумакова та інші. На нашу думку, порушене питання заслуговує на детальне вивчення.

Виклад основного матеріалу. Ефективність системи зовнішнього незалежного контролю за станом збереження державного і комунального майна, цільовим використанням державних коштів залежить від комплексності його здійснення, своєчасності та повноти реалізації заходів для відшкодування завданих державі збитків, усунення причин, що призвели до фінансових втрат. У процесі становлення державного аудиту можна виділити наступні проблеми:

– відсутність єдиного підходу щодо дефініції державного аудиту, ототожнення його з державним фінансовим контролем;

– проблема чіткого законодавчого визначення органу, на який покладено функції здійснення зовнішнього державного аудиту;

– нерозуміння суб’єктами господарювання мети та завдань державного аудиту;

– відсутність необхідної законодавчо-нормативної бази з даного питання;

– низький темп адаптації світового досвіду публічного контролю до сучасних потреб контролю державних фінансів в Україні.

Метою впровадження державного аудиту є саме не знаходження винних та притягнення їх до відповідальності, а попередження зловживань.

Відсутність чіткого розмежування понять «державний контроль» та «державний аудит» ускладнює процес становлення зазначеного виду контролю у вітчизняній практиці. Необхідно підкреслити, що державний контроль перевіряє законність, цільове використання коштів та державного майна, у свою чергу, державний аудит є способом перевірки ефективності направлення цих коштів на відповідні цілі та доцільності здійснення видатків [2]. Лімська декларація наголошує на тому, що система незалежного контролю є обов’язковим елементом процесу управління суспільними ресурсами. Державний аудит включає в себе все, що відноситься до системи зовнішнього, незалежного публічного контролю за діяльністю будь-яких органів держави. Його характерною рисою є постійне оновлення, перегляд існуючих теорій і концепцій аудиту, пошук нових форм і методів державного та суспільного управління. З впровадженням державного аудиту виникає можливість поточного моніторингу витрачання бюджетних коштів, попередження та усунення порушень на їх початкових етапах, в процесі їх зародження.

Принципово на шляху становлення державного аудиту постає проблема призначення незалежного контролюючого органу. У вітчизняній практиці цей різновид аудиту здійснюється Державною фінансовою службою та частково Рахунковою Палатою. У розвинених країнах вищий контролюючий орган державного аудиту формується законодавчою гілкою влади (в Угорщині, Німеччині – Рахункова палата при парламенті, у США – Головне бюджетно-контрольне управління, в Канаді – Відомство Генерального ревізора) [3].

На особливу увагу заслуговує проблема суміщення контрольних і розпорядчих функцій, щодо управління фінансовими ресурсами. У багатьох випадках всі вони належать органам виконавчої влади, що ставить під сумнів незалежність і об’єктивність прийнятих ними рішень.

Наявні численні неузгодженості правових норм, а також прогалини в регулюванні організаційно-правових взаємовідносин між органами Державної фінансової служби та Рахунковою палатою України, що затримує розвиток державного аудиту.

Серед проблем реалізації державного аудиту потрібно виокремити неготовність суб’єктів господарювання до сприйняття державного аудиту як системи незалежного контролю, що носить не каральний, а суто рекомендаційний характер. Така форма контролю не повинна спричиняти будь-які перешкоди звичайній діяльності підприємства, установи чи організації.

Таким чином, державний аудит має значимі перспективи розвитку та удосконалення. Ця форма контролю має забезпечити цільове витрачання національних ресурсів, збереження державного майна, покращення економічного стану держави в цілому.

Підсумовуючи вищесказане слід зазначити, що сьогодні, для становлення державного аудиту а в Україні необхідно:

– розробити теоретичні та практичні засади впровадження та функціонування державного аудиту в нашій країні;

– вивчити та адаптувати зарубіжний досвід становлення системи незалежного публічного контролю;

– сконцентрувати увагу на питаннях державного аудиту в одному законодавчому акті, що забезпечить безперешкодне здійснення контрольних заходів, передбачивши в ньому органи контролю та відповідальність суб’єктів господарювання за його недотримання;

– у засобах масової інформації провести ознайомлення з сутністю поняття «державний аудит», перевагами його проведення та чітким виділенням різниці між даною формою контролю та перевіркою або ревізією з боку державних органів, які проводяться з метою виявлення порушень та притягнення винних до відповідальності. З цією ж метою рекомендуємо проведення на місцевому рівні нарад та семінарів з керівниками державних підприємств щодо питань державного аудиту, з обов’язковим акцентуванням уваги на тому, що його метою не є покарання за виявлені порушення, а лише консультація щодо шляхів їх усунення, що в свою чергу забезпечить приведення до належного стану бухгалтерського обліку та звітності, допоможе уникнути зайвих витрат на сплату штрафних санкцій та підвищить авторитет підприємства серед інвесторів та партнерів, полегшить процедуру отримання позик у банківських та інших фінансово-кредитних установах.

Таким чином, питання впровадження державного аудиту на сьогодні потребує додаткової уваги та розробки комплексних підходів до вирішення зазначених проблем.

Список використаних джерел

1. Урядовий портал [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=243954767&cat_id=358.84.–Назва з гол.стор.інтернету

2. Слободяник Ю.Б. Концептуальні засади державного аудиту [Текст] / Ю.Б. Слободяник // Бухгалтерський облік, аналіз та аудит в епоху глобальних змін : тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. – К. : КНЕУ : ФПБАУ, 2009. – С. 384-391.

3. Жирна Ж. А. Необхідність побудови та сутність системи державного аудиту в Україні [Текст]/ Ж.А. Жирна// Економічні науки. – Серія «Облік і фінанси». – Випуск 7 (25). – Ч. 4. – 2010.

4. Куликівська Л. Чи має право Рахункова палата контролювати використання коштів місцевих бюджетів [Текст] / Лариса Куликівська // Фінансовий контроль. – 2010. – № 7 (60). – С. 33–34.

5. Чумакова І.Ю. Аудит в Україні: нові виклики в епоху глобальних змін [Текст] / І. Ю. Чумакова // Бухгалтерський облік, аналіз та аудит в епоху глобальних змін : тези доповідей Міжнар. наук.-практ. конф. : Київ, 23 жовт. 2009 р. – К. : КНЕУ : ФПБАУ, 2009. – С. 520–528.

6. Юхимчук А. Влада і контроль – утопія чи реальність? [Текст] / Анатолій Юхимчук // Голос України. – 2010. – № 175 (4925).