Медицина / 8.Морфологія

К.мед.н. Шнайдер С.А.

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

Морфогенез тканин пародонту при експериментальному хронічному пародонтиті

 

Проблема морфогенезу хронічного генералізованого пародонтиту залишається на сьогодні невирішеною. В клінічних умовах неможливо отримати фрагменти всіх тканин пародонту для дослідження на різних стадіях захворювання. В експериментальних умовах обмежені дані про стан періодонту при відтворенні захворювання, майже відсутні дані про зміни періодонту в області верхівки кореня зуба. Вичерпна інформація про перебудови періодонту вкрай важлива з огляду на останні дані про формування нової моделі патогенезу пародонтиту (Kornman K.S., 2008,  R.C. Williams, et al., 2008). Отже, важливими є дані про стан зубо-ясеневого з'єднання, клітинний склад і архітектоніку періодонту, стан альвеолярної кістки на різних етапах пародонтиту, що дасть змогу розробити нові, більш ефективні методи прогнозування перебігу захворювання, вдосконалити існуючі методи його профілактики та лікування. 

Мета роботи: дослідити морфогенез тканин пародонту при відтворенні хронічного пародонтиту.

Експериментальні дослідження проведені на статевозрілих самцях щурів лінії Вістар, у відповідності до положень «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та наукових цілей». Хронічний генералізований пародонтит відтворювали за допомогою моделі зниженої жувальної функції. Тварин виводили з експерименту на 7, 14, 21 та 30-ту добу експерименту. Видаляли фрагмент верхньої щелепи, фіксували в 10% нейтральному формаліні, проводили декальцинацію, готували постійні гістологічні препарати за загальноприйнятою методикою. Зрізи забарвлювали гематоксиліном-еозином, за ван Гізон. Досліджували методом світлової мікроскопії на світловому мікроскопі "Carl Zeiss Axiostar plus", обладнаному системою відеоаналізу зображень „ВидеоТест-Мастер Морфология” (ООО „ВидеоТест”, Россия).

          В результаті проведених досліджень з’ясовано, що на сьому добу відтворення пародонтиту у сполучній тканині ясен спостерігаються ознаки помірного набряку, на окремих ділянках дезорганізація колагенових волокон. Судини дилятовані, повнокровні. Ознак  запальної інфільтрації не спостерігали. Суттєвих відмінностей між структурно-функціональними властивостями періодонту пародонту інтактних і дослідних тварин не спостерігали.

На 14-ту добу відтворення пародонтиту явища деструкції наростають. Подекуди порушується цілісність епітеліального зубо-ясеневого прикріплення. Спостерігали явища набряку та дезорганізації волокон періодонту: пучки колагенових волокон втрачають чіткий напрямок, спостерігається розшарування, розпушення  волокон.

На 21-шу добу відтворення пародонтиту до патологічного процесу залучаються всі структурні компоненти пародонту. Епітелій ясен стоншується, рогові лусочки на значних ділянках слизової оболонки відшаровані, ядра клітин шипуватого шару втрачають ознаки функціональної активності. Епітеліально-сполучнотканинна межа згладжується. У сполучній тканині ясен на фоні зростаючого набряку та дезорганізації визначаються ознаки деградації колагену. Фібробласти, фіброцити також у стані набряку, ядра деструктивно змінені, часто пікнотичні. Збільшується кількість тканинних базофілів. Судини розширені, різко гіперемовані, у просвітах судин з'являється велика кількість лейкоцитів всіх видів, як гранулярних, так і агранулярних. Проте за межами судин лейкоцити поодинокі. Наростають явища геморрагій. Глибина ясеневих кишень зменшується, епітеліальні зубо-ясенні прикріплення порушені. Відмічається дезорганізація та деградація колагенових волокон періодонту. Судини різко дилятовані,  цілісність судинних стінок порушена, що супроводжується периваскулярними крововиливами. Спостерігається лізис прилеглої кісткової тканини та цементу кореня. При цьому остеоцити та цементоцити перебувають у стані набряку. Слід зауважити, що незважаючи на суттєві порушення структури пародонту лейкоцитарна інфільтрація тканин відсутня.

На 30-ту добу експерименту деструктивні зміни тканин пародонту наростають. В області верхівки кореня зуба спостерігали деструкцію періодонту. В періодонті, в ділянках прилеглих до зубо-ясеневого з'єднання спостерігали поліморфноядерні інфільтрати. 

Таким чином, при відтворенні пародонтиту шляхом зменшення жувального навантаження переважають дистрофічні зміни тканин пародонту. Послідовність залучення структур пародонту до патологічного процесу при відтворенні пародонтиту: сполучна тканина слизової оболонки ясен, епітелій ясен, періодонт ділянок прилеглих до зубо-ясеневого з'єднання, кісткова тканина альвеолярного відростку щелепи.