Інна Іванівна Осадченко,

кандидат педагогічних наук, доцент

Уманського державного педагогічного

університету імені Павла Тичини, Умань

Мета та очікувані результати застосування технології ситуаційного навчання у підготовці майбутніх учителів початкової школи

Застосовуючи технологічний підхід як ключовий у методології сучасних досліджень, відому у менеджмент-освіті ситуаційну методику навчання (О. Баєва, А. Венгер, С. Галалу, Г. Каніщенко, В. Конащук, І. Кузнєцова, Ю. Лопатинський, Т. Макарова, В. Наумов, О. Сидоренко, Ю. Сурмін, П. Шеремета, В. Ягоднікова та ін.) пропонуємо перевести на рівень технології навчання і використовувати для підготовки майбутніх учителів початкових класів. Відтак, уводячи у науковий обіг тріадний термін «технологія ситуаційного навчання», розглядаємо його як масштабне дидактичне явище видозміни стилю навчання студентів у цілому з метою формування у них професійного ситуативного мислення; спеціально організоване навчання, в основі якого лежить аналіз педагогічної ситуації (ситуаційного завдання), шляхом застосування традиційних та інтерактивних методів навчання.

Предмет дослідження на цьому етапі вимагає обґрунтування компонентної наповнюваності технології ситуаційного навчання, зокрема, її мети та очікуваних результатів.

На основі аналізу наукових джерел (А. Долгоруков, Є. Полат, О. Пометун [1; 2, с. 185–186; 3, с. 100]) можемо стверджувати, що основна мета цієї технології виявляється у її призначенні для:

· переорієнтації із вузівського навчання як засобу здобуття освіти на учіння як засобу самореалізації студента;

· отримання знань щодо дисциплін, у процесі вивчення яких часто немає однозначної відповіді на поставлене питання, тобто є декілька відповідей з правомірністю існування кожної;

· вироблення знань, співтворчості студента і викладача шляхом рівності за правами та діями студента з іншими студентами і викладачем у процесі обговорення проблеми, а не лише для оволодіння готовим знанням;

· підготовки до майбутньої професійної педагогічної діяльності як до ситуаційної діяльності;

· формування навички професійної діяльності, уміння застосовувати теоретичні знання на практиці у процесі прийняття правильних стратегічних та оперативних рішень шляхом розуміння ситуації, що склалася, урахування максимально можливого спектру факторів та достовірної інформації;

· формування уміння аналізу ситуації спільними зусиллями групи студентів для вироблення практичного рішення шляхом оцінки запропонованих алгоритмів і вибору кращого з них у контексті поставленої проблеми;

· формування ситуативного мислення студентів;

· розвитку системи цінностей студентів, професійних позицій, життєвих установок, враховуючи специфіку роботи саме з дітьми молодшого шкільного віку;

· подолання класичного дефекту традиційного навчання – неемоційності викладу матеріалу.

У процесі застосування технології ситуаційного навчання засвоєння знань і формування умінь – результат активної самостійної діяльності студентів з вирішення суперечностей, унаслідок чого і відбувається творче оволодіння професійними знаннями, навичками, уміннями, а зона найближчого розвитку студентів розширюється до сфери проблемних ситуацій – галузі, де перехід від незнання до знання перестає бути для студентів основним, стаючи природною ланкою, зоною їхнього активного розвитку. Перевірка ефективності застосування технології ситуаційного навчання у підготовці майбутніх учителів початкової школи повинна здійснюватися з орієнтиром на критерії та рівні сформованості відповідних компетенцій студентів.

Спираючись на аналіз наукових джерел (Г. Багієва, О. Баєвої, В. Біскупа, А. Долгорукова, С. Ковжоги, В. Наумова, С. Півкіна, О. Пометун, А. Полєжаєва, С. Тузікова, В. Ягоднікової та ін.), визначаємо, що очікуваний результат застосування технології ситуаційного навчання у підготовці майбутніх учителів початкових класів передбачає удосконалення навчального процесу у вузі на різних рівнях:

дидактичному (загальному):

· зміна стилю навчання та стилю спілкування із студентами з максимальним наближенням до професійної діяльності;

· активізація творчого потенціалу студентів та навчального процесу загалом;

· персоналізація навчального матеріалу;

· урізноманітнення різних видів навчальної роботи студентів;

· поєднання застосування різних методів, прийомів та створення нових методик на основі ситуаційної;

· дотримання принципу індивідуального підходу у навчанні як можливість викладача реагувати на індивідуальність студентів у кожному конкретному випадку;

· розробка індивідуальних технологій до кожної навчальної теми;

теоретичному (для студентів) як:

· розуміння сутності педагогічної ситуації у якості елемента педагогічної діяльності, тобто сприйняття професійної діяльності як ситуативної та, водночас, цілісної;

· застосовування отриманих теоретичні знань, зокрема при вивченні інших дисциплін, для вирішення практичних завдань;

· отримання повноцінних невербальних знань;

практичному (для студентів) як формування умінь та навиків:

· аналітичної діяльності: виокремлювати педагогічну ситуацію як елемент педагогічної діяльності з її цілісного процесу та здійснювати її всебічний, глибокий аналіз, результатом чого є сформованість ситуаційного мислення (працювати з інформацією – осмислювати значення деталей, описаних у ситуації, аналізувати і синтезувати інформацію й аргументи; оволодівати навичками оперативної оцінки та дослідження ситуації, відкинувши другорядні чинники; розробляти алгоритм ухвалення рішення та план дій, орієнтуючись на намічений результат та багатоваріантні підходи до його реалізації; аналізувати припущення та висновки з оцінкою альтернатив);

· мовленнєво-професійного стилю: чітко висловлювати та відстоювати власну позицію в різних формах (індивідуально письмово, у діалозі, на диспуті в малих групах та у виступі перед аудиторією); конструктивно критикувати та адекватно реагувати на критику; слухати і розуміти інших людей (навики групової роботи) та враховувати точки зору інших фахівців на певну проблему при ухваленні остаточного рішення.

Таким чином, розглядаючи технологію ситуаційного навчання як спеціально організоване навчання, в основі якого лежить аналіз педагогічної ситуації, визначаємо, що основна мета цієї технології виявляється у її призначенні, насамперед, для формування ситуативного мислення студентів, уміння застосовувати теоретичні знання на практиці у процесі прийняття правильних оперативних рішень. Очікуваний результат застосування технології ситуаційного навчання у підготовці майбутніх учителів початкових класів передбачає удосконалення навчального процесу у вузі на дидактичному (загальному), теоретичному (для студентів) та практичному (для студентів) як формування умінь та навиків рівнях.

Подальшого дослідження потребує з’ясування загальної дидактичної характеристики технології ситуаційного навчання у підготовці майбутніх учителів початкової школи.

Список використаних джерел

1. Долгоруков А. Метод case-study как современная технология профессионально-ориентированного обучения / http://www.vshu.ru/lections.php?tab_id=3&a=info&id=2600. / evolkov.net/learn/.../case.study.html. – Метод кейсов (case study)

2. Полат Е.С. Реализация личностно ориентированного подхода и конструктивизма в системе обучения // Современные педагогические и информационные технологии в системе образования: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е.С. Полат, М.Ю. Буханкина. – 2-е изд., стер. – М.: Издательский центр «Академия», 2008. – С. 104–296.

3. Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К.: СПД Кулінічев Б.М., 2007. – 144 с.