Педагогічні науки/ Методичні основи виховного процесу
Золотарьова
О.В.
Українська інженерно-педагогічна академія
Особливості онтогенетичного розвитку людини на кожному етапі життя розподіляються
таким чином, що один з видів діяльності – пріоритетний, і це визначає
своєрідність структури діяльності в той чи інший період розвитку особистості. В
юності на перше місце виходить ціннісно-орієнтовна діяльність свідомості, пошук
сенсу життя, самостійне виявлення всіх або принаймні головних моральних,
естетичних, політичних ідеалів.
Юнацький вік - граничний, бо він обумовлює міру переходу особистості з
об’єкта соціокультурних відносин в суб’єкт соціально-корисної діяльності.
Знаходячись на порозі соціальної зрілості, молодь характеризується пошуком і
відбором цілей, життєвих перспектив і шляхів, засобів їх здійснення. Продовжує
підвищуватися роль позасімейного спілкування, засобів масової інформації, як
важливих джерел знання, цінностей, норм, цілей та поведінки. Сім’я вже не здатна
забезпечити різке підвищення потреб у розширенні кола інформації та спектру
безпосередніх стосунків, зростання освіти. Належність до більш широкого кола
соціокультурних цінностей приводить до появи нових потреб, ціннісних орієнтацій,
напрямків, пов’язаних з загальними соціальними умовами.
На побутовому рівні студентство сприймається як певний молодіжний феномен,
еквівалентними рисами якого є зацікавленість, захопленість, романтичність,
поривчастість, вдумливість, цілеспрямованість, активність, самопізнання,
самоствердження та багато іншого. В соціальній структурі студентство за своїм
станом стоїть найближче до інтелігенції, як її резерв. Це особлива соціальна
група, яка формується з різних верств населення і яку характеризують особливі
умови життя, праці, побуту, певний соціальний статус і морально-психологічні
якості, для якої набуття знань, професійна підготовка є головним і у
здебільшого єдиним заняттям.
Студенти – мобільна група, яка відрізняється за соціальним і національним
складом, віком і в той же час має специфічні особливості. Ці особливості
пов’язані з формуванням у молодих людей в процесі спільної навчальної діяльності
і спілкування специфічного тимчасового студентського статусу. До специфіки
соціального стану можна віднести і певну двосторонність: студент вже поза
контролем батьківської сім’ї, а з іншого боку, він ще не включений до системи
жорсткої функціональної залежності працюючої людини. Це дає йому порівняно
високий ступінь особистої свободи, яка, в свою чергу, виробляє своєрідні риси,
спосіб та стиль життя, духовні інтереси та потреби, усвідомлення своєї
причетності до студентства.
Отже, нормативна і поведінкова емансипація особистості студента, пов’язана
з тенденціями автономізації і обмеження свободи, обумовлюють першочергову
важливість вільного часу як фактора вільного і всебічного розвитку особистості.
Сфера дозвілля, де можливий вільний вибір предмету і засобів діяльності,
виявляється, таким чином, педагогічно переважною перед сім’єю, вищим навчальним
закладом, іншими інститутами соціалізації, де свобода вибору обмежена волею батьків,
вузівською програмою, спеціалізацією.
Абсолютна більшість молоді, ще не зовсім розлучилася з багатьма “старими”
цінностями і далеко не засвоїла цінності нові. Звідси – величезна еклектичність,
суперечливість ціннісного світу і поведінки молоді – як індивідуального так і
групового; звідси – строкатість світоглядних і політичних установок,
організацій і течій, непримиренність у поглядах, нездатність до компромісу і
згоди [1].
У період юнацтва найбільш інтенсивно розвиваються критичність мислення,
прагнення у всьому сумніватися, бажання дати життєвим явищам сьогодення, творам
мистецтва і т. ін. власну оцінку, вимоги обґрунтованої аргументації позицій з
тих чи інших питань, пошуку оригінальних рішень в певних напрямках діяльності.
У молодіжному середовищі дуже часто спалахують дискусії не тільки щодо
вузькопрактичних проблем, а й з питань, пов’язаних з сенсом життя, свободою,
справедливістю, пошуком щастя і гармонії, перспектив, пов’язаних з майбутнім.
Ці особливості молодіжної свідомості важливо брати до уваги в
культурно-дозвільній роботі, враховуючи специфіку молодіжної аудиторії. Разом з
тим недостатня усталеність переконань, використання інформаційних
суперечностей, незначний життєвий досвід, схильність до емоційного впливу,
наслідування одноліткам можуть стати основою негативізму, нігілізму, заперечення
авторитетів, нетерпимості до інших думок.
Нестійкість як риса молодіжної свідомості впливає на різні форми поведінки.
Але її не можна розглядати лише з негативної точки зору, оскільки вона минуща,
в ній міститься стимул до подолання суперечностей. Дуже важливе включення
молодої людини в різні види культурної діяльності – аматорські об’єднання,
самодіяльну творчість, спорт. Вони сприяють спрямуванню енергії в соціально
корисне русло, виховуючи наполегливість, завзятість, загартовують волю. В них
реалізується потреба в енергетичній розрядці, витривалості і цілеспрямованості.
І, навпаки, неробство, нерозвиненість духовних інтересів посилюють психічну
нестійкість, призводять до стресів, конфліктів, знижують самооцінку і впевненість
у собі.
Цьому достатньою мірою сприяє розуміння студента педагогами, керівниками
студентських наукових і аматорських гуртків. Доктор психологічних наук І.Д. Бех
стверджує, що „здатність вихователя розуміти вихованців пов’язана з тим, як він
їх слухає, як реагує на зміст їхніх висловлювань і емоційні прояви. Вихователь
мусить у процесі спілкування поводитися так, щоб не утруднювати розуміння
вихованця” [2].
Відповідно до цього визначення неаудиторна самостійна робота студентів, і
це одна із характерних рис специфіки студентського дозвілля, має обов’язковий і
плановий характер, іншими словами, первинною її якістю є необхідна, а не вільно
обрана діяльність. Дійсно, підготовка рефератів, курсових, дипломних робіт,
доповідей і виступів на студентських конференціях, хоч і здійснюється
студентами самостійно, все ж таки входить в учбові плани і не обумовлюється
вільним вибором занять. Тим часом, перша ознака вільної діяльності в сфері
дозвілля пов’язана перш за все зі звільненням від необхідних, обов’язкових
справ, у нашому випадку – від учбової діяльності. Слід відзначити, що
гіпертрофія такої ознаки сутності дозвілля або вільного часу є вираженою
особливістю студентів. Зрозуміло, що розвиток особистості студента здійснюється
в двох сферах його життєдіяльності: в учбовій і дозвільній.
Література:
1. Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв”язання / Збірник наукових матеріалів Українського науково-дослідного інституту проблем молоді за підсумками виконання наукових проектів і програм у 1993 р. – К., 1994. – 144с.
2. Бех І.Д. Виховання
особистості в соціогенетичному дискурсі // Гуманістично спрямований виховний
процес в становлення особистості (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей
та учнівської молоді). – Збірник наукових праць. – К.:ВіраІнсайт, 2001 – Кн.1.
- С. 8-16.