Філософія / 2. Соціальна філософія

Богданова Н.Г.

Українська інженерно-педагогічна академія

ОСВІТА В СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Освіта як творча діяльність охоплює значну частину людського життя (а за концепцією освіти протягом всього життя − і все життя) і є однією з можливостей особистісної самореалізації, яка містить найбільший потенціал творчості, духовного саморозвитку. Одним з ключових життєвих етапів формування особистості людини є дитинство, в якому закладаються базові психологічні і світосприйняттєві характеристики, завдяки яким в подальшому людина набуває здатності до свідомої творчої діяльності. дошкільна освіта ставить перед собою мету як забезпечити первинні форми дитячої творчості достатнім пізнавальним і ціннісним дидактичним і педагогічним рівнем, так і закласти інтегральні якості, на основі яких в подальшому вибудовуватиметься цілісна, творча особистість. Зокрема велика значимість надається сформованості у дошкільників таких якостей:

· ціннісне ставлення до природи і однолітків;

· розвиток здібностей визнавати переваги і чесноти в діяльності однолітків та здобувати уроки з недоліків;

· цілеспрямованість у готовності до майбутньої освітньої діяльності в школі, зокрема сформованість навчальної мотивації [16, с.59]. Наявність таких якостей у дитини, з одного боку, свідчить про успішність процесу первинної соціалізації і життєтворчої адаптації, а з іншого − являє собою необхідне психологічне і соціокультурне підґрунтя для продовження подальшого навчання і колективної діяльності в школі.

Наступним етапом процесу освіти особистості, на якому здійснюється формування найпростіших уявлень про культуру життєтворчості особистості, є загальноосвітня школа, яка стає для дитини осередком світоглядної і ціннісної самоідентифікації, першою можливістю проявити свою громадянську позицію і самосвідомо підійти до вирішення складних моральних проблем, які з’являються у юнаків і дівчат в цей важливий період дорослішання. Часто школу порівнюють з другою домівкою, адже саме в її стінах людина вперше здійснює особистісні емоційно-вольові дії, які багато в чому стають структурним матеріалом для вибудовування у подальшому культури життєтворчості особистості. основним людиноформуючим завданням загальноосвітньої школи є допомога дитині в утвердженні світоглядно-ціннісного каркасу особистісної життєтворчості, який містив би в собі усвідомлення необхідності екзистенціального волевиявлення, національної і громадянської самосвідомості, розуміння цінностей демократичного влаштування суспільства і міжособистісних взаємин, вартості громадянських чеснот, що в цілому повинне виражатися в здібностях:

· поважати людей інших націй та культур і виявляти солідарність з ними;

· вважати себе не лише громадянами власних регіонів і країн, а й громадянами усього світу;

· обстоювати демократію права людини і основні свободи особистості та сприяти їм;

· здобувати знання та навички, потрібні для подолання труднощів життя у взаємозалежному, динамічному світі, опановувати і розуміти спільну культурну спадщину, її внесок до цивілізаційного розвитку людства.

Таким чином, загальноосвітня школа для дитини і підлітка стає не лише засобом для отримання знання, але й, що найголовніше, середовищем наповнення знання світоглядно-ціннісним змістом.

Наступним освітнім етапом формування життєтворчості особистості після загальноосвітньої школи є професійна або вища школа, яка вже є осередком свідомої особистісної самореалізації і професійного самовизначення та самоствердження. В різноманітті студентської діяльності (навчальної, наукової, виховної, творчої, спортивної тощо) формується багатогранна доросла, самодостатня особистість, активний суб’єкт соціокультурної життєтворчості, людина зі стійким набором когнітивних, етичних і естетичних переконань.

Вища освіта, спрямована на формування особистості професіонала, зазвичай займає у житті людини період особливо активного особистісного становлення і ідентифікації, що веде до надзвичайної актуалізації розвитку в її структурі виховних, світоглядно-формуючих, творчо-розвивальних форм діяльності. Студент, перебуваючи на піці емоційно-вольового розвитку, здатен до найактивнішої соціокультурної самореалізації і проявлення особистісних прагнень, здатностей і талантів.

Але освіта не припиняється із закінченням ВНЗ і отриманням професії, особливо в сучасному світі, який змінюється надшвидкими темпами, постійно насичується новою інформацією. Та й сформована в цілісній системі освіти від дитячого садка до університету творча особистість прагне до подальшого саморозвитку, у тому числі і освітнього. В цьому їй може допомогти система післядипломної освіти, питання якісного забезпечення якої останнім часом достатньо актуалізувалося. Провідною стратегічною лінією післядипломної освіти у новому столітті є концепція життєтворчості як спосіб реалізації творчості особистості протягом всього життя. В основі її лежить ідея розвитку і саморозвитку особистості, здатності до самотворення.

Таким чином, система післядипломної освіти за умов достатньої розвинутості і організаційно-технічного забезпечення здатна реалізовувати завдання по задоволенню корекційних потреб розвитку культури життєтворчості особистості, в чому б вони не полягали: чи в професійному самовдосконаленні і підвищенні конкурентоспроможності, чи в чомусь іншому.

Отже, узагальнюючи розгляд різних етапів освітнього процесу та їх впливу на формування стратегії життєтворчості особистості, можемо говорити про те, що цілісність, неперервність і спадкоємність освітньої діяльності особистості є в сучасному інноваційному соціокультурному середовищі необхідними умовами світоглядно-ціннісної самоідентифікації і професійно-технологічної самореалізації людини на основі творчої діяльності.